Сторінка
17
Враховуючи, що традиційно головним інститутом виховання є сім'я, в ній закладаються основи особистості дитини, і до вступу в школу вона вже значною мірою сформувалася як особистість, один з цінних професійних обов'язків вчителя – це організація такого співробітництва з батьками учнів, яке б доповнювало його педагогічні дії. Протиріччя між педагогом та батьками учнів виникають з різних причин. Однак сім'я є основним джерелом формування моральних позицій дитини. Тому взаємодія учителя і батьків повинна бути спрямована на усунення, нівелювання особистісних недоліків таких дітей, подолання відставань у їхньому розвитку, відсутності інтересу до провідної діяльності; формування ігрових, навчальних умінь і навичок; розвиток активності в інших видах діяльності. А відтак, на основі проведеного дослідження нами було розроблено рекомендації, які дозволять педагогам і батькам стримувати прояви окремих ознак важковиховуваності:
1. Кращий спосіб уникнути більшості проблем у вихованні дитини – виявляти до неї більше уваги, любові і ласки, яких вона так потребує.
2. Батьки повинні стежити за своєю поведінкою в сім'ї. Кращий спосіб виховання дітей – єдність їх дій.
3. Не можна застосовувати фізичні покарання.
4. Допомагати дитині знаходити друзів. Заохочувати розвиток позитивних якостей, а саме активності, ініціативності тощо, перешкоджати її негативним рисам, зокрема ворожості, скутості. При цьому враховувати у вихованні та навчанні особистісні властивості дитини.
5. Необхідно пояснювати підлітку наслідки агресивної, асоціальної поведінки.
6. Давати можливість дитині задовольняти потреби у самовираженні і самоствердженні.
7. Обмежувати перегляд відеофільмів зі сценами насильства. Це ж стосується й комп'ютерних ігор.
8. Спрямовувати енергію дитини в правильне русло, наприклад, заняття в спортивних секціях; заохочувати її до участі в культурних заходах.
Таким чином, профілактична робота щодо попередження появи важковиховуваних учнів буде ефективною лише за умови налагодження якісної цілеспрямованої взаємодії між вчителями, учнями і їх батьками щодо реалізації цілісної профілактичної програми, яку неможливо звести лише до серії поодиноких профілактичних заходів.
Удосконалення форм і методів корекційної роботи вчителя з важковиховуваними дітьми молодшого шкільного віку
Головними завданнями корекційної роботи вчителя з важковиховуваними молодшими школярами можна визначити такі:
1. Навчання дітей конструктивних форм поведінки та основ комунікації.
2. Розвиток здібності адекватного сприйняття себе та інших людей.
3. Усунення надмірного напруження і тривожності молодших школярів. Викорінювання бар'єрів що заважають продуктивним конструктивним діям дітей.
4. Регуляція соціальних відносин дітей.
Важковиховувані діти потребують посилення виховання правильних етичних уявлень, стійкої соціалізації, вироблення соціально позитивної і ефективно насиченої домінанти, мобілізації своїх особистих ресурсів, уміння контролювати себе, долати байдужість до соціального життя тощо. Тому робота вчителя початкових класів з важковиховуваними дітьми має бути спрямована, в першу чергу на активізацію правильної соціалізації особистості. Форми такої роботи можна поділити на три групи: індивідуальні – початковий етап (довірлива бесіда): врахування особливостей учня, доброзичливість; групові – проведення заняття з групою з однаковими відхиленнями в поведінці; колективні – засновані на використанні позитивного впливу колективу (він об'єкт, і він же суб'єкт виховного впливу).
Метою організації таких форм можуть бути:
1. Розвиток необхідних якостей: рішучість, самостійність, ініціативність, хоробрість; сила волі, наполегливість у досягненні мети; працелюбність; впевненість у собі і в своїх силах, їх об'єктивна оцінка; уміння терпіти (витримувати втому і пов'язані з нею неприємні відчуття); уміння концентрувати думки та увагу, переключати їх з одного предмета на інший; уміння і здатність засвоювати нові навички, професійні дії; уміння пристосовуватися до постійно зростаючих навантажень (фізичних, розумових); уміння долати психологічні бар'єри (напруження під час спілкування, невпевненість, страх); активізація відпочинку і відновлення процесів в організмі (самонавіювальний сон і відпочинок); критичне ставлення до своїх недоліків, чесність і безкомпромісність у виконанні обов'язків; самоконтроль; моральні уявлення.
2. Позбавлення від негативних рис і звичок: шкідливі звички; невпевненість у собі, нерішучість; неспокій, тривога, страх; боягузтво; лінощі; самовпевненість, зазнайство, переоцінка своїх можливостей; нестійкість уваги, настрою; подразливість; нав'язливі стани (думки, відчуття, дії).
Засобами досягнення завдань корекційної роботи вчителя мають стати такі форми роботи:
1. Бесіди.
2. Рольове програвання ситуацій.
3. Вправи на самопізнання і самовиховання.
4. Етюди, пантоміма.
5. Мистецька діяльність.
6. Фізичні вправи, рухливі ігри.
7. Ділові ігри.
8. Тренінгові заняття.
Приклад ділової гри наведено в додатку 11.
Останнім часом все більшої популярності серед педагогів-практиків набувають тренінгові заняття. Ми сформулювали декілька правил для тренінгових занять:
Участь у тренінгових вправах і в виконанні окремих завдань є добровільною.
Говорити потрібно коротко, конкретно й тільки про те, що сам відчуваєш (не давати інтерпретації чужої думки).
Слухати товаришів уважно, не перебиваючи.
Критикувати не людину, а конкретний вчинок.
Критикувати лише у м’якій, доброзичливій формі. Бажано, щоб критика супроводжувалася конкретною порадою та впевненістю учнів щодо виправлення своїх вад або помилок.
Під час занять доцільно розсадити дітей по колу, щоб вони добре бачили один одного. Заняття мають бути побудовані таким чином, щоб на кожному з них було 2–3 серйозні вправи або гри й кілька вправ, мета яких – забезпечити психологічне "занурювання" (на початку заняття) або розслаблення (наприкінці).
Отже, кожне заняття може мати таку структуру:
І. Розминка. На цьому етапі забезпечується "розморожування" учнів, їх емоційне входження у тренінгове заняття. Тут доцільно використовувати рухливі ігрові вправи, музику.
ІІ. Велика гра (основна частина). На цей етап при плануванні і проведенні занять відводиться основна частина часу і основне змістове навантаження. Саме на цьому етапі ми використовували ігри та вправи, спрямовані на корекцію агресивності молодших школярів та їх комунікативної і емоційної сфер. У перервах між двома вправами також доцільно включати рухливі ігри, вправи на релаксацію.
III. Розслаблення (розрядка). Завданням цього етапу є забезпечення плавного виходу з тієї психологічної атмосфери, яка виникла під час основної частини заняття. Тут, як і на першому етапі, можна використовувати музичні твори: рухливі ігри або, якщо діти не втомлені, невеличкі розвивальні завдання.
Цілком зрозуміло, що корекційна робота з важковиховуваними молодшими школярами буде ефективнішою, якщо тренінгові заняття будуть носити не ситуативний характер, а об’єднані в єдину корекційну програму.