Сторінка
2

Шляхи попередження важковиховуваності учнів у школі першого ступеня

Експеримент проводився з метою визначення рівня важковиховуваності дітей молодшого шкільного віку, визначення ефективності шляхів попередження важковиховуваності учнів школи 1 ступеня.

Експериментальна база дослідження – Ладижинська ЗОШ І-ІІІ № 3 Вінницької області. Експериментальним дослідженням було охоплено 79 учнів перших і других класів даної школи, 36 батьків молодших школярів і 6 учителів початкових класів.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:

уточнено сутність понять “важковиховувані діти”, “девіантна поведінка”, “ відхилення від норми ”;

обґрунтовано й перевірено педагогічні умови корекції поведінки важковиховуваних учнів початкових класів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці й упровадженні методики роботи з важковиховуваними учнями, а також розробці методичних рекомендацій для класних керівників та батьків щодо профілактики та корекції важковиховуваності.

Апробація результатів дослідження здійснювалися шляхом виступів автора на методичних об'єднаннях учителів і класних керівників шкіл міста Ладижина Вінницької області. Матеріали дослідження обговорювалися на Міжвузівській конференцій молодих учених і студентів «Інноваційні технології в сучасній професійній освіті» (Вінниця, ВДПУ, 2013); Третій всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми соціально-гуманітарних наук» (Дніпропетровськ, 2013).

Публікації з проблеми дослідження:

1.Марушко А. Г. Методи і форми попередження важковиховуваності дітей молодшого шкільного віку/ А. Г. Марушко //Актуальні проблеми сучасної науки та наукових досліджень: збірник наукових праць / редкол.: Р. С. Гуревич (голова) [та ін.] ; Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського. – Вип. 2(5). –Вінниця : Планер 2013. – С. 71–75

2.Марушко А. Г. Важковиховуваність особистості в контексту дефінітивного аналізу / А. Г. Марушко // Актуальні проблеми соціально-гуманітарних наук / відп. за випуск Пащенко В. І., Тит О. Г. ;Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара. – у 5-х частинах. – Дніпропетровськ: ТОВ «Інновація», 2013. – ч.5. – С.140–143

3.Марушко А. Г. Коригування виховного середовища сімей з метою подолання важковиховуваності учнів / А. Г. Марушко // Актуальні проблеми дошкільної та початкової освіти в контексті європейських освітніх стратегій : збірник матеріалів науково-практичної конференції викладачів і студентів інституту педагогіки, психології і мистецтв (Вінниця, ВДПУ ім. М. Коцюбинського, 9-11 квітня 2014 р.) / за ред. Г. С. Тарасенко ; Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, інститут педагогіки, психології і мистецтв. – Вінниця: ТОВ «Нілан-ЛТД», 2014. – Вип. 3. – С. 275-280.

4. Як запобігти важковиховуваності дитини: порадник для батьків / Укладач А. Г. Марушко. – Вінниця, 2014. – 42 с.

Структура і обсяг роботи. Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний обсяг дипломної роботи – 164 сторінки. У роботі міститься 1 таблиця, 5 рисунків. Список використаних джерел нараховує 90 найменувань.

Історична ґенеза поняття «важковиховувана дитина»

Проблема важковиховуваності не є новою на теренах педагогічної науки та практики, але зростаюча кількість девіацій (відхилень) у сучасному дитячому середовищі свідчить про актуальність розроблення шляхів ефективної педагогічної взаємодії з великою категорією дітей, які кваліфікуються як важковиховувані. Як показали вивчення і аналіз філософської, психологічної, педагогічної літератури, витоки окресленої проблеми сягають в далеку історію. Так, ще видатні філософи античності висловлювали чимало цінних педагогічних ідей. Цікавими, зокрема, є їх роздуми про те, що можна “переформувати людину, дати їй другу природу” (Демокріт), що відхилення у поведінці дитини слід виправляти якомога раніше, як “молоде деревце, що починає викривлятися” (Платон) та ін.

В епоху феодалізму слушні думки стосовно виховання дітей були висловлені Ф.Рабле, Т.Мором, М.Монтенем та ін., які не втратили своєї актуальності і нині.

Одним з найвидатніших педагогів епохи розпаду феодалізму і зародження домонополістичного капіталізму був Я.Коменський, який значну увагу приділяв і проблемі відхилень у поведінці, вихованню дітей з вадами поведінки. Він зробив спробу дати класифікацію дітей, навчання і виховання яких пов'язане з певними труднощами. Я.Коменський допускав, що є діти безнадійні у виховному відношенні і порівнював їх з сухим, викривленим деревом, яке треба викинути. Але таких дітей-виродків – одиниці, вважав Я.Коменський .

Дуже важливою є думка Я.Коменського про те, що поганими чи добрими діти не народжуються, вони стають такими в результаті виховання, яке може бути правильним або неправильним.

У процесі виховання необхідно використовувати найрізноманітніші методи, серед яких Я.Коменський виділяв "ласкаве слово", вправляння у хороших вчинках, похвалу, покарання. Він виступав проти тілесних покарань, але в окремих випадках допускав їх застосування.

Навчання і виховання повинно, на думку Я.Коменського, обов'язково проводитись рідною мовою, що сприятиме більшій ефективності навчально-виховного процесу.

Співзвучними темі нашого дослідження є окремі думки, висловлені такими вченими, як Дж.Локк, Ж.Руссо, К.Гельвецій, І.Песталоцці, І.Гербарт, Ф.Дістервег, незважаючи на деякі обгрунтовані ними положення, з якими не можна погодитися (наприклад, розроблена Гербартом система покарань).

XІX - XX ст. характеризується значним ростом злочинності в західних країнах, тому проблема відхилень у поведінці, особливо тих, які безпосередньо пов'язані з протиправними вчинками, привертає увагу багатьох вчених: педагогів, психологів, медиків, юристів.

Велике значення надається дослідженню питання співвідношення біологічного і соціального в самому індивіді та його поведінці (Б.Морель, Е.Кречмер, Ч.Ломброзо, Е.Х’ютон, Ч.Шелдон, З.Фрейд, Д.Легман, Е.Шур та ін.).

Досить популярною є теорія "патології раннього дитинства", обґрунтована Дж.Боулбі. Основні її положення зводяться до того, що дитина, яка не отримала в ранньому віці достатньо батьківського тепла, ласки, ніжності, турботи – в майбутньому обов'язково буде відзначатися тими чи іншими відхиленнями, не виключена можливість скоєння правопорушень, злочинів.

Подібні ідеї висловлює і психіатр Р.Лопец, який виявив у багатьох дітей, покинутих батьками, часті неврози, анорексію, розлади сну, нічні, а іноді й денні страхи. Серед цих дітей багато таких, яких він називає "моторно розгальмованими", неслухняними, невитриманими, інші – навпаки, занадто загальмовані, апатичні, боягузливі, невпевнені. У них – значно нижчий рівень інтелектуального розвитку, ніж у дітей цього ж віку, які виховуються вдома батьками.

Дослідження останніх десятиріч на Заході стосуються найрізноманітніших аспектів проблеми відхилень у поведінці неповнолітніх. Це – питання психолого-педагогічної реабілітації дітей з відхиленнями у поведінці, наркоманії, відхилення в інтелектуальному, фізичному, сексуальному розвитку, вивчення умов виховання дітей в сім'ї та надання психотерапевтичної допомоги сім'ї; ролі шкільної психологічної служби у попередженні відхилень у поведінці неповнолітніх, а також соціальної служби, яка нині перебуває на досить високому рівні розвитку у більшості західних країн. Інтенсивно досліджуються також питання попередження злочинності серед неповнолітніх з відхиленнями у поведінці.