Сторінка
30

Шляхи попередження важковиховуваності учнів у школі першого ступеня

1) Який у групи улюблений день тижня?

2) Яка улюблена пора року?

3) Яке улюблене число: 2,5,7 чи 9?

4) Яку геометричну фігуру вибрала б група: ромб, квадрат, трикутник чи коло?

5) Що хотіли б робити члени групи саме в цей момент? .По закінченні керівник знову повторює запитання, а діти по черзі зачитують свої відповіді. Найбільша кількість однакових відповідей на певне запитання вважається думкою групи, діти позначають це в своїх аркушах. Потім підсумовується кількість відповідей кожної дитини, що збігаються з думкою групи, і робиться висновок щодо ступеня розвитку в кожного учня "шостого почуття" – "почуття групи".

Відповіді дітей на останнє запитання дають змогу вчителю зорієнтуватися в їхньому емоційному стані на певному етапі заняття. Якщо діти втомились, плавно його закінчити, запропонувавши рухливі ігри або вправи на релаксацію.

6. Вправа "Веселка" (релаксація).

Діти сідають у зручній позі, заплющують очі і протягом 1–2 хвилин уявляють собі веселку, чудову гру її кольорів і себе у спокійному, приємному стані, розслабленими, на відпочинку. Після закінчення вправи обговорюється, які почуття виникали під час її виконання, хто "бачив" ще щось незвичайне.

Заняття закінчується тим, що діти встають, прогинаються і рухами рук над головою зображають дугу веселки (водночас розминаючи м'язи).

Приклад заняття реконструктивно-формуючого блоку корекційної програми роботи вчителя з важковиховуваними молодшими школярами

Зміст заняття

1. Гра "Паровозик".

Діти стають одне за одним і кладуть руки на пояс тому, хто стоїть попереду. Це – паровозик. Два учні стають у протилежних кутах кімнати і зображають семафори. Завдання дітей-"вагончиків" полягає в тому, щоб «їхати» лише в тому напрямку, який показує "семафор". Як тільки "семафор" змінює напрямок руху, діти повинні водночас повернутися на місці й переставити руки на пояс дитині, що стоїть попереду, і рухатись у протилежному напрямку.

Гра сприяє розвиткові уваги, навичок спільної діяльності, уміння чітко дотримуватися правил. Водночас учні мають можливість "розігрітися", підготуватися до роботи в групі.

2. Вправа на самопізнання і самовиховання "Привіт, друже!".

Учні сідають у коло, їм потрібно по черзі привітатися з кожним учасником гри. При цьому обов'язково підкреслюється індивідуальність партнера, називаються його найхарактерніші риси. Слід звертати особливу увагу на те, які слова використовує кожний учень, вітаючи іншу дитину. Психолог розбирає типові помилки й сам демонструє найпродуктивніші засоби входження в контакт-привітання. Коли діти добре навчаться цій грі, її можна використовувати під час розминки для того, щоб настроїтися на довірчий стиль спілкування, допомогти одне одному включитися в продуктивну роботу.

Приклад заняття закріплюючого блоку корекційної програми роботи вчителя з важковиховуваними молодшими школярами

Зміст заняття

1. Вправа "Група ."

Діти утворюють шеренгу. Це - військові. За командою керівника вони виконують його накази: "праворуч», "ліворуч", "кроком руш" тощо. Але є одне правило: всі ці команди необхідно виконувати лише за умови, що керівник при цьому не скаже слово "група". Якщо перед командою йде таке звертання, виконувати команду не можна. Хто помилився - отримує штрафне очко.

Гра розвиває увагу дітей, формує навички самоконтролю і вміння дотримуватися правил. Водночас забезпечується "розігрівання" дітей.

2. Етюд "Одне й те ж саме по-різному".

Педагог просить дітей по-різному виконати завдання, які знайомі їм із попередніх занять. З різними інтонаційними відтінками: привітатися, відмовити комусь у його проханні, звинуватити когось і т. ін. у запропонованих керівником ситуаціях. Характер інтонаційних відтінків також встановлює керівник. Наприклад, необхідно спочатку привітатися від імені невпевненої людини, потім від агресивної і, нарешті, від самовпевненої, стриманої людини.

По закінченні вправи кожна дитина демонструє, як вона вміє привітатися з дорослими, батьками й однолітками.

Тест-опитувальник батьківського ставлення Варги-Століна.

Багато які з з відхилень у поведінці дітей пов'язані з відносинами в родині. Тест-опитування батьківського ставлення (ОБС) являє собою психодіагностичний інструмент, орієнтований на виявлення батьківського ставлення в осіб, які звертаються по психологічну допомогу з питань виховання дітей і спілкування з ними.

Батьківське ставлення – це система різноманітних почуттів стосовно дитини, стереотипів поведінки, що практикуються в спілкуванні з нею, особливостей сприйняття, розуміння характеру та особистості дитини, її вчинків.

Опитування складається з 5 шкал:

1.«Прийняття – відторгнення». Ця шкала відображає емоційне ставлення до дитини. Зміст одного полюса шкали: батькові (матері) подобається дитина такою, якою вона є. Батько (мати) поважає індивідуальність дитини, симпатизує їй, прагне проводити багато часу разом

здитиною, схвалює її інтереси й плани.

На іншому полюсі шкали: батько (маги) сприймає свою дитину поганою, непристосованою, невдахою. Йому здається, що дитина не досягне успіху в житті через свої погані здібності, невеликий розум, злі нахили. Здебільшого батько (мати) відчуває до дитини злість, досаду, роздратування, кривду. Він не довіряє дитині, не поважає її.

2.«Кооперація» – соціальне бажаний образ батьківського ставлення. Батько зацікавлений у справах і планах дитини, намагається їй у всьому допомогти, співчуває їй. Батько високо оцінює інтелектуальні та творчі здібності дитини, відчуває почуття гордості за неї. Він заохочує ініціативу й самостійність дитини, довіряє їй, намагається бути з нею як з рівною, стати на її точку зору в суперечках.

3.«Симбіоз». Ця шкала відображає міжособистісну дистанцію в спілкуванні з дитиною. ГІри високих балах за цією шкалою можна вважати, що батько прагне до симбіотичних відносин з дитиною. Батько відчуває себе одним цілим з дитиною, намагається задовольнити всі її потреби, захистити

від труднощів і неприємностей життя. Батько постійно відпу зає тривогу за дитину, вона здається йому маленькою та беззахисною. Тривога батька збільшується, коли дитина починає автономізуватися за обставин, оскільки з власної волі батько ніколи не надасть дитині самостійності.

4. «Авторитарна гіперсоціалізація» відображає форму й напрям контролю за поведінкою дитини. При високому балі за цією шкалою в даного батька чітко простежується авторитаризм. Батько вимагає від дитини беззастережного послуху й дисципліни, нав'язує свою волю. За прояви свавілля дитину суворо карають. Батько прискіпливо стежить за соціальними досягненнями дитини й вимагає соціального успіху. При цьому батько добре знає дитину, її індивідуальні особливості, думки, почуття.

5. «Маленький невдаха» – відображає особливо ' сприйняття й

розуміння дитини батьком. Батько бачить дитину молод і, ю порівняно з реальним віком. Інтереси, захоплення, думки й почуття і ітини здаються батькові дитячими, несерйозними. Дитина здається йому ік-пристосоваиою, невдахою, відкритою для поганих впливів.