Сторінка
15

Шляхи попередження важковиховуваності учнів у школі першого ступеня

Важливою умовою успіху в подоланні девіантності є бажання дитини змінити саму себе, що є передумовою цілеспрямованих позитивних суб'єктивних новоутворень. Самосвідомість – усвідомлення себе як людини – є необхідною умовою саморегуляції, тобто управління своєю поведінкою.

У нашому дослідженні ми виокремили такі шляхи попередження важковиховуваності учнів у школі першого ступеня:

Організація вчителем системної профілактичної роботи з учнями класу щодо появи важковиховуваних дітей.

Удосконалення форм і методів корекційної роботи вчителя з важковиховуваними дітьми молодшого шкільного віку.

Коригування виховного середовища сімей з метою подолання важковиховуваності учнів.

Організація вчителем системної профілактичної роботи з учнями класу щодо появи важковиховуваних дітей

Оскільки причини виникнення проблеми важковиховуваних дітей обумовлені не тільки індивідуальними особливостями особистості, але й недоліками виховно-освітньої роботи родини, закладів освіти, то її успішне попередження залежить від тісної взаємодії останніх. Основними напрямами взаємодії початкової школи з родинами учнів у попередженні важковиховуваності дітей є наступні:

спільна робота з підвищення науково-методичного рівня педагогів з розглянутої проблеми та рівня педагогічної культури батьків;

спільне програмування змісту профілактичної роботи;

спільна практична діяльність з реалізації наміченої програми попередження й подолання як цілісного явища важковиховуваності, так і його окремих проявів, спільний аналіз її результатів.

Метою такої взаємодії має бути перебудова освітньо-виховної роботи початкової школи і сімейного виховання.

Успішному вирішенню завдань профілактичної роботи сприяють як загальні методи (створення сприятливого психологічного мікроклімату в школі, родині, усунення емоційно-психологічних перевантажень дитини тощо), так і спеціальні (організація успіху дитини в рольовій грі, навчанні, керівництво її поведінкою шляхом опори на позитивні якості, формування її взаємин з однолітками через прищеплювання навичок життя й діяльності в колективі, подолання недоліків, прогалин, дисгармонійності, інтелектуального, морального й емоційно-вольового розвитку).

До об'єктивних умов, що сприяють підвищенню ефективності розглянутої взаємодії, відносяться: забезпеченість шкіл кваліфікованими педагогічними кадрами; наявність матеріальної бази для організації різнобічної виховної роботи з дітьми; удосконалювання керування взаємодією виховних інститутів; позитивні зміни в організації сімейного виховання; подолання формалізму в організації навчання й виховання дітей у школі; наявність науково обґрунтованої програми й рекомендацій із окресленої проблеми.

Серед суб'єктивних умов успішності взаємодії варто назвати оволодіння його учасниками системою знань про причини, ознаки й прояви важковиховуваності; методикою її діагностики й профілактики на основі наступності й взаємодії; створення атмосфери доброзичливості, взаємоповаги й взаємної вимогливості між педагогами й батьками, загального основи позитивних взаємин у родинах, колективах шкіл.

Профілактика важковиховуваності може вестися у двох напрямках. По-перше, це попередження її виникнення, тобто зняття зовнішніх причин, які можуть приводити дитини до такого стану, інтенсивне формування позитивних ї гальмування негативних якостей, властивостей, сторін особистості. По-друге, це попередження її розвитку, тобто подолання виникаючих прогалин в у розвитку дітей, корекція поведінки, діяльності й відносин, зняття негативного емоційного стану дитини.

Ми пропонуємо вчителям початкових класів орієнтовну програму організації індивідуальної роботи з попередження важковиховуваності й подолання окремих її проявів у дітей школи І ступеня, яка складається із трьох основних напрямків:

1. Зміна умов сімейного виховання дитини:

а) підвищення психолого-педагогічної грамотності батьків, культури взаємин;

б) створення виховуючи ситуацій у родині, активне включення батьків у виховний процес;

в) індивідуальні консультації, допомога батькам у вихованні позитивних і подоланні негативних якостей дитини;

г) контроль за організацією нормального режиму для дитини, усунення її не контрольованості і бездоглядності;

д) допомога в організації розумної діяльності дитини (гра, праця, творчість, пізнання довкілля), її спілкування в родині;

є) заходи щодо усунення порушень сімейного виховання, відновлення виховного потенціалу родини.

2. Удосконалення навчальної-виховної роботи із класом:

а) корекція ставлення педагога до дитини, активне використання методів позитивного стимулювання дитини, зняття психологічних перевантажень;

б) гуманізація міжособистісних відносин у дитячому колективі, створення сприятливого психологічного мікроклімату в класі, що сприяє емоційному комфорту всіх дітей;

в) раціоналізація навчально-виховної роботи в класі;

г) взаємодія вчителів і батьків у педагогічному процесі.

3. Допомога дитині в особистісному зростанні:

а) організація психолого-педагогічної діагностики дитини й надання їй необхідної психологічної та педагогічної допомоги (за необхідності – залучати психологів і соціальних педагогів);

б) індивідуальна робота щодо усунення недоліків інтелектуальної, моральної, емоційно-вольової сфер;

в) включення дитини в активну діяльність на основі використання її позитивних інтересів і уподобань;

г) подолання демотивованості, негативної мотивації навчання;

д) організація успіху дитини в засвоєнні шкільної програми;

є) керівництво спілкуванням дитини з однолітками на основі опори на позитивні якості особистості;

ж) робота з формування мотивації досягнень.

Слід підкреслити, що профілактична робота щодо попередження появи важковиховуваних учнів припускає якісну перебудову всієї системи стосунків у школі й педагогічному процесі в цілому. Одиничні заходи педагога, як профілактичні, так і з конкретними важковиховуваними учнями, на тлі загальної недостатньості педагогічної роботи особливого ефекту не дадуть, а лише відіграють допоміжну роль. Конкретне втілення цієї системи залежить від реальних цілей і можливостей педагогічного колективу школи. Профілактична робота в контексті зазначеної проблеми має вестися з дотриманням наступних особистісно-орієнтованих принципів:

безумовне прийняття дитини;

розуміння психічного розвитку підлітка і його самопочуття;

бачення реальних можливостей кожного учня, а не пред'явлення йому завищених вимог;

прояв гнучкості в виховній тактиці, яка повинна бути підпорядкована індивідуальним особливостям дитини, а не особистісним поглядам, звичкам та настроям;

повага до особистості дитини;

готовність до "діалогу на рівних".

Освітньо-виховна робота вчителів початкових класів із важковиховуваними дітьми і з такими, які мають певні симптоми важковиховуваності, може вдосконалюватися через здійснення диференційованого й індивідуального підходу до них; зміну ставлень педагога до таких дітей і методів роботи з ними; формування в класі міжособистісних відносин, зміна положення «важких» дітей у колективі; забезпечення постійних контактів з батьками.