Сторінка
1

Соціально-педагогічні умови формування відповідального ставлення до власного здоров’я у старших підлітків

У сучасних умовах розвитку суспільства проблеми збереження, зміцнення і розвитку духовного, фізичного та психічного здоров’я громадян набули особливої актуальності. Життя і здоров’я людини є найвищою цінністю й одним із головних показників цивілізованості суспільства. Пріоритетність проблеми зумовлена різким погіршенням стану здоров’я молоді, від якої залежить майбутнє держави. За оцінкою фахівців, майже 90 % дітей мають відхилення у здоров’ї, а більш як 50 % – незадовільну фізичну підготовку. Значна частина захворювань учнівської молоді має дидактогенну природу, тобто викликана або спровокована безпосередньо умовами навчально-виховного процесу. У такій ситуації велику увагу потрібно приділяти саме створенню в навчальних закладах умов з виховання фізично, психічно і духовно здорової особистості.

Здоров’я школярів – це інтегральний показник їхнього фізичного, психічного і соціального благополуччя, гармонійності процесів росту та розвитку. Воно залежить від багатьох медико-біологічних та соціально-економічних факторів, але найбільше впливає на нього довкілля, умови життєвого та навчального середовища. З точки зору реформи сучасної системи освіти найважливішою детермінантою, яка визначає стан здоров’я учнів, є якість організації навчально-виховного процесу.

Реформа освіти, що здійснюється на сучасному етапі, передбачає більш ранній початок систематичного навчання дітей – із 6-річного віку – та перехід на 12-річний термін середньої освіти. У загальноосвітніх закладах докорінно змінюється сам навчально-виховний процес: у його організацію і структуру впроваджується навчання за модулями. Постійно збільшується обсяг інформаційного потоку, відбувається зростання інтенсивності навчання. При цьому навчально-виховний процес у сучасних освітніх закладах супроводжується значною психоемоційною напругою учнів і так званим «шкільним стресом».

На жаль, на фоні реформування системи освіти стан здоров’я школярів з кожним роком погіршується. Так, у середньому в Україні лише 10,0 % випускників шкіл можуть вважатися здоровими, 52,6 % – мають серйозні морфо-функціональні відхилення, а 36,0-40,0 % – страждають хронічними захворюваннями. Як свідчать наукові дослідження, саме за останні роки збільшується кількість учнів з відхиленнями психоемоційного стану, порушеннями сну, підвищеною втомлюваністю, тривожністю, зниженою емоційною лабільністю, розумовою працездатністю.

Питанням збереження і зміцнення здоров’я учнівської молоді, формування культури здоров’я як цілісного якісного особистісного утворення присвячені численні праці вітчизняних і зарубіжних вчених: філософів та культурологів (В. Климова, І. Федь, Л. Сущенко та ін.); валеологів (І. Брехман, Є. Булич, Л. Жаліло, Л. Попова, С. Страшко та ін.); медиків (М. Амосов, Г. Апанасенко, В. Войтенко та ін.); педагогів (В. Алфімов, О. Дубограй, М. Гончаренко, В. Горащук, М. Гриньова, В. Оржеховська, С. Лебедченко та ін.); психологів (В. Ананьєв, А. Маслоу, С. Бондаренко, Ю. Орлов та ін.).

Багато уваги проблемам гармонійного розвитку особистості, зокрема фізичного, приділяли корифеї педагогічної науки Я. Коменський, Дж. Локк, А. Макаренко, В. Сухомлинський та ін. Вони вважали, що у виконанні складних завдань навчання, виховання і оздоровлення дітей важлива роль належить учителю. Так, В. О. Сухомлинський зауважував, що кожен учитель зобов’язаний знати анатомо-фізіологічні, психологічні особливості дітей різного віку, незалежно від того, який предмет він викладає: «Педагог не має права не знати, що діється з дитиною, чому вона нездорова, як стан її здоров’я позначається на її розумовому й моральному розвитку».

Виникнення ряду проблем у сфері освіти, характерних для сучасного суспільства, вимагає розробки нових технологій їх вирішення. Сучасна вітчизняна школа нагально потребує перевизначення своєї місії, докорінного перегляду методології, радикального оновлення підходів до формування здоров’язберігаючого освітнього середовища. Час вимагає від педагогіки переосмислення підходів до формування й розвитку особистості, пошуку нових шляхів до покращення здоров’я дітей як головного чинника їхнього гармонійного розвитку. У цьому контексті обґрунтування, розробка й експериментальна перевірка соціально-педагогічних умов формування відповідального ставлення учня до власного здоров’я набуває особливої актуальності.

Вивчення психолого-педагогічної літератури показало, що означена проблема не є новою.

Проте проблема формування відповідального ставлення до власного здоров'я у старших підлітків недостатньо розкрита в психолого-педагогічній літературі.

Таким чином, актуальність проблеми, недостатнє висвітлення її в психолого-педагогічній літературі, а також недоліки сучасної школи зумовили вибір теми дипломної роботи: “Соціально-педагогічні умови формування відповідального ставлення до власного здоров'я у старших підлітків”.

Проблема формування відповідального ставлення до власного здоров’я у дітей як одна із найважливіших проблем сучасної школи

Людина − вище творіння природи. Але для того, щоб насолоджуватись її скарбами, вона повинна відповідати щонайменше одній вимозі − бути здоровою. Це аксіома, про яку ми в перебігу днів елементарно забуваємо.

Основною метою реформування освіти в Україні є забезпечення психолого-педагогічних умов для саморозвитку і самореалізації учня як суб’єкта освітнього процесу.

Актуальні проблеми охорони здоров’я дітей шкільного віку і підлітків привертають увагу фахівців різних галузей наукового пізнання. Так, до актуальних наукових проблем гігієни та санітарно-епідемічного благополуччя дітей в сучасних умовах звертаються Бєсєдіна А. А., Даниленко Г. М., Єременко Г. М., Полька Н. С., Сисоєнко Н. В. та ін. Виноградов В. В., Лаптєв А. П., Муравов І. В. розглядають фізичну культуру і спорт як основу здорового способу життя. Кон І. С., Максименко С. Д. велику увагу приділяють психологічним аспектам формування здорового способу життя. Гройсман А. Л., Матвєєв В. Ф., Трикутько О. П. наголошують на важливості профілактики шкідливих звичок в учнівському середовищі. Педагогічні умови й шляхи формування здоров’язберігаючого освітнього середовища розглядають Кривошеєва Г. С., Оржеховська В. М., Падалка О. С. та ін. Завидівська Н., Пуківська Л. важливим аспектом формування навичок здорового способу життя підлітків вважають професіоналізм вчителя. Бойченко Т. Є., Колонтій Н. М. проповідують культуру сімейного дозвілля, наголошуючи на значній ролі батьків у формуванні, збереженні і зміцненні здоров’я підлітків. Питанню здорового способу життя, як важливого чинника особистості, сучасному досвіду і методиці впровадження оздоровчої освіти та виховання дітей і молоді присвятили свої дослідження науковці: О. Д. Дубогай, С. І. Жупанін, В. І. Туташиновський та ін., які вважали, що поняття «здоровий спосіб життя» складається з трьох компонентів: фізичного, психічного і соціального.

У прагненні України до європейської та світової інтеграції виникає необхідність модернізації освітньої галузі з використанням найкращих вітчизняних та світових стандартів. Особливого значення в сьогоднішніх реаліях напруженого розвитку навчання набуває стан здоров’я підростаючого покоління. Сьогодні немає сумніву в тому, що поряд із генетичними, соціально-економічними, екологічними факторами знижують рівень здоров’я учнів і чинники шкільного життя.