Сторінка
20

Соціально-педагогічні умови формування відповідального ставлення до власного здоров’я у старших підлітків

Так, для оцінювання стану хронічної втомленості було використано опитувальник, наведений в додатку Е, де формулювання різних симптомів оцінюваного стану дається у вигляді розгорнутого твердження. На кожне твердження обстежуваний повинен дати відповідь типу «так – ні», тобто підтвердити наявність чи відсутність даного переживання. Оцінюють стан за сумою відповідей, що сигналізують про наявність ознак діагностованого стану по всьому опитувальнику загалом Всі твердження, що входять до його складу, характеризують прояви цього стану з точки зору різних груп симптомів: погіршення загального самопочуття, появи хворобливих симптомів, порушень сну, труднощів у сфері спілкування, переважання негативного емоційного фону у переживаннях. Випадки, коли обстежуваний відмічає понад 1/3 перерахованих симптомів, свідчать про початкову форму хронічної втомленості.

Таким чином, на основі результатів попереднього діагностичного обстеження для організації подальшої спеціальної роботи з підбору адекватних оптимізуючи заходів були виділені діти, які мали шкідливі звички і схильність до порушення поведінки, а також систематично допускали пропуски занять. До цієї групи увійшли 12 респондентів, з них 2 – групи А, 5 – групи В, 5 – групи С.

Програма формування відповідального ставлення до власного здоров’я старших підлітків

Згідно результатів проведеної діагностики в рамках даного дослідження нами розроблено програму формування відповідального ставлення старших підлітків до власного здоров’я, метою впровадження якої є сприяння усвідомленню учнями важливості дотримання норм здорового способу життя, стимулювання набуття теоретичних знань й опанування практичних способів дій у формуванні здорового способу життя. Програма включала такі складові:

1) робота з учнями:

- заходи з профілактики здорового способу життя (розповсюдження пам’яток, листівок, демонстрування кінофільмів, організація куточка здоров’я тощо);

- впровадження в навчальний процес елементів пропаганди фізичної культури, спорту, інтеграція знань про здоровий спосіб життя в базові дисципліни;

- позакласні заходи (класні години, бесіди, спортивні свята, вікторини тощо);

- робота гуртків, факультативів;

- індивідуальна робота (відвідування учнів удома, з’ясування гігієнічно-виховних проблем, надання допомоги);

- тренінг;

- забезпечення повноцінного харчування дітей у школі;

2) робота з батьками:

- індивідуальна робота;

- залучення батьків до організації і проведення спортивних заходів, тижня здоров’я;

- організація спільного дозвілля (туризм, спорт тощо);

3) робота з педагогічним колективом:

- семінар з проблем створення здоров’язберігаючого середовища в навчальному закладі;

- раціональна організація процесу навчання (складання розкладу занять, планування позакласних заходів з урахуванням оптимальних режимів занять і відпочинку).

Найбільш радикальний шлях виправлення (корекції) або попередження (профілактики) несприятливих функціональних станів полягає в усуненні об’єктивних причин їх виникнення.

Основними напрямками оптимізуючих заходів об’єктивних причин є такі:

- раціональна організація процесу навчання;

- удосконалення засобів навчання;

- забезпечення оптимальних режимів занять і відпочинку;

- розробка раціональних форм чередування занять;

- оптимізація робочого місця (класного, домашнього) й засвоєння правильної робочої пози;

- нормалізація мікроклімату, рівня освітлення, шуму в навчальних приміщеннях;

- формування сприятливого соціально-психологічного клімату в учнівському колективі.

Для вирішення цих питань вчителі, шкільний психолог і шкільний лікар повинні перебувати в постійному контакті. При цьому особлива увага має приділятись дітям, які страждають хронічними захворюваннями.

Отже, переконавшись в наявності у дитини шкідливих звичок чи відхилень у поведінці, шкільний лікар, психолог і педагог налагоджували контакт з батьками, сприяли встановленню психогігієнічного режиму вдома. По відношенню до сімей, де нерідко трапляються сімейні конфлікти, застосовувались спеціалізовані заходи сімейної психотерапії.

З метою закріплення педагогічних знань батьків класними керівниками для них були розроблені «Пам’ятки».

Загалом робота вчителя, шкільного психолога і лікаря проводилась за такою схемою: спостереження за цими учнями, періодичні огляди лікарем у разі звернення, групові тренінги, а також індивідуальні психогігієнічні консультації. Одночасно було проведено виховні заходи, що включали цикл лекцій і бесід для всіх учнів.

Суттєвим моментом є контакт вчителя, психолога і лікаря при організації педагогічного процесу – раціоналізація розкладу, організації відпочинку підлітків.

Найбільш повноцінним відпочинком є сон, в процесі якого відбуваються інтенсивні відновлювальні процеси. Неодмінною умовою відпочинку є систематичність, регулярність, чередування його з періодами роботи, що сприяє укріпленню умовно рефлекторних зв’язків, що лежать в основі будь-якої поведінки людини.

Необхідним є також правильний щотижневий відпочинок у вихідні дні: тривале перебування на свіжому повітрі, прогулянки, екскурсії, мандри, риболовля, заняття спортом, легкою фізичною працею, спілкування з природою, фізкультура. Канікули також необхідні для зміни обстановки і тимчасового відпочинку від повсякденних справ, для нових вражень.

Однак, повне усунення об’єктивних причин, що призводять до розвитку несприятливих функціональних станів, не завжди виявляється можливим. Тому нами використовувався й інший шлях оптимізації функціонального стану, орієнтований на формування у самого підлітка навиків регуляції й управління власним станом. Уміння вчасно зібрати сили для подолання труднощів, повністю сконцентруватися на роботі, максимально розслабитися в період відпочинку, просто заспокоїтися і «не дати волі» емоціям, що переповнюють, – це ті внутрішні засоби, до яких людина повсякденно вдається, регулюючи свою поведінку, хоча вони не завжди розвинені в достатній мірі.

Спеціалізовані методи профілактики шкідливих звичок є прерогативою лікаря, який володіє такими спеціальними методами, як навіювання наяву і в гіпнозі, аутотренінг, помірковано-роз’яснювальні методи або так звана раціональна психотерапія. Однак мати уявлення про них вчитель повинен, по-перше, для того, щоб надати кваліфіковану консультацію батькам, діти яких мають шкідливі звички, по-друге, щоб допомогти учням зрозуміти принципи самонавіювання, психічної саморегуляції як засобу профілактики шкідливих звичок й порушень поведінки.

Так, в рамках проведеного дослідження вчителями, психологом використовувались деякі прийоми раціональної (поміркована, роз’яснювальна, переконуюча) й ігрової психотерапії. Зокрема проводився курс групової психотерапії, що включав 27 занять. Кожне заняття будувалось за типом дискусії про складні ситуації й способи їх подолання. Групова дискусія дає можливість продемонструвати підлітку форми його неправильної поведінки, показати їх ніби збоку. Критичне ставлення до себе, що з’являється в результаті такого впливу, допомагає змінити систему ставлень особистості, неправильне формування якої і призводить до нервово-психічних розладів, до шкідливих звичок.