Сторінка
24

Соціально-педагогічні умови формування відповідального ставлення до власного здоров’я у старших підлітків

Після індивідуальних занять за методикою нервово-м’язової релаксації, аутогенних тренувань у підлітків відмічались поліпшення настрою, загального тонусу і самопочуття, зникали негативні тенденції в поведінці.

Правильно організований руховий режим різко збільшив функціональні можливості підліткового організму. Спостереження за учнями показали, що самостійні заняття фізичними вправами підвищили стійкість організму до холоду, різного роду перевантажень, простудних захворювань.

Школярі, які виконували вправи щоденно не тільки зміцнили своє здоров’я, але й набули цілого ряду позитивних якостей (як фізичних, так і моральних). До перших відносяться сила, бистрота, вправність, витривалість; до других − сміливість, наполегливість, дисциплінованість. Самостійні заняття фізкультурою викликають позитивні емоції, гарний настрій.

Значний вплив здійснюють заняття фізичними вправами на розвиток інтелектуальних процесів − сприйняття, запам’ятовування, уявлення, мислення, поліпшення розумової працездатності. Загартовані, добре фізично розвинені учні не пропускають занять через простудні чи інші захворювання, успішно оволодівають навчальним матеріалом.

Таким чином, досягнуті результати експериментального дослідження дозволяють зробити висновки про те, що впровадження програми формування відповідального ставлення старших підлітків до власного здоров’я підтвердило ефективність окреслених соціально-педагогічних умов. Загалом покращилось самопочуття підлітків, їхнє ставлення до навчання, до виконання своїх обов’язків як у школі, так і вдома. Позитивні зрушення відбулися у взаємовідносинах в учнівському колективі, поліпшились стосунки між батьками і дітьми.

Методичні рекомендації для педагогічних працівників та батьків щодо формування відповідального ставлення до власного здоров’я у старших підлітків

Підлітковий вік – найбільш складний період як для самих дітей, так і для дорослих. Про те, як все ускладнюється у духовному, розумовому, громадському житті підлітків, наскільки багато нових виховних проблем ставить цей період перед педагогами і батьками, досить широко говориться і пишеться. Однак змінюється, входить у кризову стадію перебудови не тільки моральна, але й фізіологічна сутність дитини. І батьки, вчителі повинні мати чітке уявлення про цю перебудову, бути до неї готовими.

Формування у вчителів високого рівня педагогічної культури, культури здоров’я, готовності до валеологічного виховання учнів є однією з основних умов створення здоров’язберігаючого середовища в навчальному закладі. Сформована система цінностей вчителя визначає його особистісно-професійну позицію і виявляється у педагогічній та валеологічній культурі, про що свідчить його ставлення:

до учнів: доброзичливість, щирість, відкритість, бажання допомогти, підтримати не тільки в навчальній діяльності, а й у розв’язанні важливих проблем. Завдяки компетентності у питаннях валеологічного виховання педагог може давати поради учням щодо збереження і зміцнення здоров’я під час навчання й у вільний час. В основі такого ставлення – розуміння здоров’я як найважливішої людської цінності, як умови ефективного навчання молоді, її саморозвитку, самореалізації;

до самого себе: вимогливість до своїх професійних, особистісних якостей, здатність до саморегуляції психічних процесів, настрою, поведінки; неухильний розвиток навичок самоорганізації викладацької діяльності без шкоди для здоров’я; усталений орієнтир на здоровий спосіб життя як норму поведінки; настанова на необхідність удосконалення духовного, фізичного, психічного і соціального аспектів здоров’я, на високу активність, ініціативу, творчість, на самооздоровлення, самоаналіз; орієнтир на підвищення рівня загальної культури в цілому;

до професійно-педагогічної діяльності: орієнтація на валеологічну педагогіку, тобто здатність учителя до організації такої навчальної діяльності, яка не завдає шкоди здоров’ю учнів; настанова на розвиток демократичних, гуманних стосунків учителів і адміністрації школи з учнями; свідома потреба у підтриманні атмосфери любові, дружби і довіри у школі; орієнтація на колективну співтворчість, співдружність у навчальній і валеологічній діяльності.

Емоційна сфера підростаючої людини, як відомо, досить багата, але ранима і нестійка. Море почуттів може вплинути на розвиток особистості підлітка як в позитивну, так і в негативну сторону. Перше захоплення, перше кохання… Ці нові, надзвичайні за своєю гостротою почуття часто окриляють підлітків, допомагають їм ніби заново усвідомити себе, переглянути свої звички, вчинки, викликають бажання стати кращими, добрішими, сильнішими.

Але перше захоплення, особливо якщо воно нерозділене, нерідко призводить і до інших наслідків: діти стають замкнутими, невиправдано роздратованими, неуважними. При цьому в глибинних механізмах їхньої психіки зароджується почуття невдоволеності собою, яке потім переноситься на відносини з батьками, шкільними друзями. Відомі випадки, коли в результаті нерозділеного першого кохання у підлітків виникають психічні зриви, що проявляються у свого роду бунтах. І навряд чи потрібно доводити, як важливо батькам і педагогам не допустити таких зривів, зуміти вчасно помітити зміни в характері дітей, зрозуміти їх причину, знайти свою мудру, достойну лінію поведінки.

Якщо у дитини спостерігається надмірне збудження, на грані істерії, чи, навпаки, глибоке гальмування – заглиблення в себе, неадекватна реакція, батькам не можна проходити повз такі стани, вони мають пам’ятати, що обидва ці стани несприятливі для організму підлітка і можуть призвести до розвитку неврозу та інших відхилень.

Як же готувати дітей до того, щоб вони самі могли успішно протистояти стресам? Зрозуміло, що здоровий мікроклімат у сім’ї – головна запорука нормального фізичного і духовного самопочуття дітей. Однак не зайвим буде і спеціальне тренування в управлінні собою. Хорошою підтримкою у зміцненні нервової і психічної систем є аутотренінг, до якого корисно залучати дітей. В основі тренування лежать формули самонавіювання (додаток Ч). Аутотренінг можна проводити вранці, вдень і ввечері. Він дозволяє зняти напруження, викликає відчуття спокою.

Статеве дозрівання – це завжди величезне перевантаження, свого роду випробування на міцність всього організму. У цей період дітям дуже корисні прогулянки, рухові ігри, заняття гімнастикою. Дуже важливо нормалізувати їх домашній побут, вимагати дотримання режиму дня, правильно поєднувати шкільні заняття з відпочинком.

І звичайно, батькам важливо стати тим надійним, досвідченим лоцманом, який проведе свою дитину через неспокійне штормове море підліткового віку, важливо, зокрема, зрозуміти, як багато залежить від того, чи зуміють вони взяти вірний тон у такій тонкій і делікатній справі, як статеве і сексуальне виховання.

Існують елементарні правила статевого виховання, яких мають дотримуватися у кожній сім’ї. Дитину потрібно привчати до того, щоб вона утримувала статеві органи в чистоті; дитячий одяг не повинен подразнювати ерогенні зони, викликати сексуальні відчуття; складаючи раціон харчування, потрібно уникати їжі, яка містить велику кількість збуджуючих речовин, – шоколаду, кави, прянощів. З усіх питань, які цікавлять дітей, необхідно давати відповідну вікові і, головне – правдиву інформацію.