Сторінка
12
Більшість чинників значною мірою пов’язані зі способом життя дітей і молоді, соціальними складовими вітчизняних реалій. Тому найбільш ефективним шляхом позитивного впливу буде використання засобів з арсеналу системи формування здорового способу життя у тих напрямках діяльності, що визначають наведенні чинники.
Аналіз сучасної наукової літератури дав можливість узагальнити причини, що негативно впливають на формування здорового способу життя молоді, зокрема такі:
- нездоровий, а нерідко й асоціальний спосіб життя батьків, відсутність родинного виховання;
- обмежені матеріальні можливості дітей, молоді і дорослих;
- недосконалість профілактичної роботи в системі охорони здоров’я;
- недосконалість навчально-виховної діяльності в системі освіти;
- нестача знань та інформації, що повинні надаватися з інших державних і суспільних структур – засобів масової інформації, позашкільних молодіжних осередків, соціальних служб для молоді, громадських організацій тощо.
Таким чином, особливої актуальності сьогодні набуває проблема створення здорового способу життя. Причому йдеться не тільки про викорінення шкідливих звичок, виконання певних гігієнічних норм і правил: дотримання режиму праці і відпочинку, харчування, що визначають фізіологічне благополуччя організму. Здоровий спосіб життя – набагато більш ширше поняття, це сукупність всіх умов, які налаштовують людину на активну діяльність, дозволяють повністю реалізувати ті високі духовні якості, що завжди були притаманні нашому народу. Здоровий спосіб життя, крім того, впливає на формування нормального психологічного клімату у колективах, сприяє зміцненню товариських стосунків між людьми. Це, в свою чергу, допомагає кожній окремій людині вільніше переносити психоемоційні труднощі, легше долати стресові ситуації, що зустрічаються на її життєвому шляху.
Однак готовність до здорового способу життя не виникає сама собою, а формується у людини з ранніх років насамперед у сім’ї, в якій народилась і виховується людина. Любов, турбота, ніжність, увага окриляють підростаючу людину, всиляють у неї впевненість, оптимізм, духовну силу. Але так відбувається тільки тоді, коли дитина відчуває повну гармонію у сімейному світі, любов і взаєморозуміння у відносинах між дорослими. На це звертав увагу батьків ще А. С. Макаренко: «Істинна сутність виховної роботи полягає зовсім не у ваших розмовах з дитиною, не у безпосередньому впливі на дитину, а в організації вашої сім’ї, вашого особистого і громадського життя та в організації життя дитини. Виховна робота це насамперед робота організатора. У цій справі тому немає дрібниць».
Одне з головних завдань педагогів і батьків – формування у дітей такої якості, як особиста відповідальність. Без цієї якості не може бути справжнього трудівника, повноцінного громадянина, хорошого сім’янина. Адже якщо дитина навчиться будь-яку роботу виконувати відповідально, тобто обов’язково добре і до кінця, вона так само відповідально буде ставитися і до свого фізичного розвитку. По-справжньому розумна, освічена, відповідальна людина швидше зрозуміє, що не можна досягти мети в житті без доброго здоров’я, легше усвідомить як це здоров’я зберегти, накопичити. І в тих сім’ях (а таких прикладів чимало), де існує добре продумана, планомірна, комплексна система виховання, спостерігається гармонійний розвиток дітей, їх душі і тіла.
Усі, мабуть, чули або читали про незвичайну сім’ю Нікітіних, де знайдено розумний баланс у розвитку в дітей як розумової, так і фізичної активності, створено власну систему виховання своїх сімох дітей. З самого раннього віку малюки проходять добру школу загартовування – займаються різними спортивними вправами, привчаються бігати роздягнутими по холодній веранді, а пізніше босоніж по снігу. У цій сім’ї більшість дітей взагалі ні разу не пробували ліки, вони ростуть на рідкість міцними, здоровими, що, в свою чергу, сприяє їх прискореному інтелектуальному розвитку. Навчання молодшим дітям Нікітіних дається легко: один син закінчив школу в 13 років з відзнакою, а в 16 вступив до МДУ; наймолодша дівчинка у свої 12 років успішно навчалась у восьмому класі нарівні з 15-річними. Нікітіни вважають, що резерви мозку колосальні, але людина використовує лише їх мізерну частину. І для того, щоб змусити працювати решту, необхідно створювати певні випереджувальні умови. Для цього в домі має бути обстановка, що дає багате живлення для розуму, тобто постійні розумові вправи, діалоги з дорослими. Крім того, необхідно надавати дітям свободу в діяльності: ніяких примусових заходів щодо підготовки уроків, спортивних тренувань, відпочинку. Сила цієї сім’ї в тому, що дітей багато, вони рівняються один на одного, допомагають молодшим, слухаються старших, тобто живуть хоч і невеликим, але справжнім дружним колективом.
У таких сім’ях, як правило, панує атмосфера оптимізму, доброти, гарного, радісного настрою; у таких сім’ях немає місця для нудьги, апатії, неробства, що розслабляють як душу, так і тіло людини; тут дитині не загрожує небезпека потрапити у стресову ситуацію через батьківські сварки, грубість, неувагу, як не загрожує і надмірна ласка, пестування, що завдають скоріше шкоди, ніж користі. Тут не поспішають, відчувши легке недомагання, приймати ліки. У таких сім’ях дружно, весело, разом – і старші і молодші – налаштовуються на здоровий стиль життя.
Серед складних проблем сьогодення особливе місце посідає таке явище, як стрес. Часто батьки намагаються уберегти своє чадо від всього, що навіть злегка натякає на можливі хвилювання. І потрібно сказати, чинять невірно. Спроба відгородити дитину від усіх видів стресу може негативно позначитися на її здоров’ї. Адже емоції – це природна реакція організму на оточуючу реальність. Будь-яка емоційна активність супроводжується мобілізацією організму, у крові зростає вміст цукру, частішим стає дихання, пульс, що необхідно для м’язової діяльності, підвищується вміст адреналіну, що активізує енергетичні ресурси. Саме так організм відповідає на стрес незалежно від факторів, що його викликали.
У певних дозах, як підкреслюють сучасні вчені, емоційні навантаження необхідні, корисні для людини. Інша справа – коли систематично повторюються негативні переживання, коли стресові атаки виникають занадто часто і сильно: це виснажує організм, виводить з ладу його адаптивні механізми. А це вже звичайно на шкоду організму. Батькам і педагогам особливо важливо враховувати цей нюанс.
Однією із найбільш серйозних і небезпечних «хвороб цивілізації» є гіподинамія. Нестача рухової активності – проблема глобальна, що торкнулася не тільки нашої країни, але й всього людства. Гіподинамія – породження самого стилю сучасного життя, науково-технічного прогресу. Колись для того, щоб прогодуватися, елементарно вижити, далеким нашим предкам доводилось виконувати значний обсяг фізичної роботи – полювати, бігати, рятуючись від погоні, тощо. Саме життя ставило умови: щоб не вмерти, потрібно було рухатися! Зараз такої необхідності практично немає. Науково-технічна революція, механізація і автоматизація у побуті і на виробництві значною мірою полегшили фізичні навантаження, створивши таким чином протиріччя між тим, що закладено у природній організації людини, і тим, що «програмує» розвиток цивілізації. Відбувається свого роду зміщення, що перешкоджає гармонійному розвитку людини.