Сторінка
1
Актуальність: кожен період розвитку суспільства має свої соціальні цілі. Перехід у нове тисячоліття і реформування школи вимагає змін у теорії і практиці навчання. Актуальним питанням шкільної освіти і, зокрема, біологічної є розвиток особистості учня, його творчого потенціалу, активності у пізнанні, практичного спрямуванні теоретичних знань. Тому постає питання в провадження таких форм, методів, прийомів, засобів, які б інтенсифікували начальний процес, максимально активізували самостійну пізнавальну діяльність учнів. Серед таких форм і методів знаходять своє місце і нестандартні уроки серед яких і урок-конференція.
Актуальність дослідження полягає у тому, що за широкого впровадження нестандартних форм і методів на уроках хімії стануть можливими:
Створення комфортного середовища для навчання
Підвищення ефективності засвоєння знань завдяки мотивації та активізації сприйняття
Орієнтація на практичну діяльність
Систематизація знань
Індивідуалізація навчання,а в цілому розвиток творчого потенціалу учня і формування стійкого пізнавального інтересу до біології
Все це зумовило вибір теми дослідження «Методика проведення уроку-конференції»
Об’єкт дослідження: навчально-виховний процес з хімії в середній загальноосвітній школі.
Предмет дослідження: урок-конференція як нестандартна форма навчально-виховного процесу з хімії.
Мета: мета роботи полягає в теоретичному розгляді методики проведення уроку-конференції у класах старшої школи.
Завдання роботи:
cистематизувати теоретичні відомості про нетрадиційні форми навчання та їх застосування під час навчального процесу в середній школі;
розглянути проблеми організації нестандартних уроків хімії в методичній літературі та в розробках передових українських педагогів практиків;
з’ясувати місце нетрадиційних уроків в шкільному курсі хімії;
охарактеризувати основні види нетрадиційних уроків;
розробити методику організації та проведення уроків-конференцій з хімії в старшій школі.
Урок-конференція як одна з нетрадиційних форм організації навчально-виховного процесу з хімії в школі
Значення та місце нетрадиційних уроків в шкільному курсі
Відповідальне ставлення до навчання проходить складний і довгий шлях — від простого і якісного виконання вимог учителів до складної системи самостійних дій учня, націлених на вдосконалення навчальної роботи, яка визначається, в основному, внутрішніми факторами і світоглядом, що формується, розумінням суспільного обов'язку, життєвою метою, пізнавальними потребами, інтересами та активністю особистості в навчальному процесі.
Від рівня виховання відповідального ставлення до навчання підлітків залежить рівень і характер їхньої активності в процесі оволодіння знаннями, цілеспрямованості, працелюбності, самореалізації. Відповідальне ставлення до навчання, яке є результатом цілісного формування особистості, стає фактором подальшого розвитку цієї особистості, впливає на підвищення рівня її самоорганізації в галузі навчання і в житті загалом.
Дуже важливо для кожного вчителя володіти тією сукупністю прийомів та засобів, за допомогою яких у школярів у процесі навчання виховується воля, виробляється зосередженість, виникає бажання вчитися, долати труднощі.
Для організації колективної пізнавальної діяльності в дослідній роботі ми використовували нестандартні уроки: урок-конференцію, урок-консультацію, інтегративні або бінарні уроки.
Зароджується нестандартний урок, по-перше, з нестандартної педагогічної теорії, по-друге, із вдумливого самоаналізу діяльності вчителя. А ще — із психологічного передбачення перебігу тих процесів, які відбуваються на уроці.
Зміст і структура діяльності учня і вчителя, спрямованість на досягнення мети, характер реалізації завдань на уроці вже достатньо розроблені в наукових працях І. Лернера, М. Скаткіна, В. Онищука, В.Бондаря. Виходячи з того, що елементарною моделлю дидактичної взаємодії на уроці є метод навчання, ці вчені своєрідно підходять до класифікації методів навчання. Як відомо, сьогодні налічується шість таких підходів: за метою навчання, за характером дидактичної взаємодії, за етапами засвоєння знань, умінь і навичок на уроці, за ланками засвоєння знань і множинний підхід.
Класифікація нетрадиційних уроків та їх характеристика:
Лекційне заняття — одна із форм організації навчання в загальноосвітньому навчальному закладі. Її основою є системне усне викладення вчителем навчального матеріалу протягом одного уроку (чи пари уроків), головний зміст якого становлять аналіз та узагальнення фактів, а провідними прийомами є пояснення й міркування. Залежно від теми лекції в ній можуть переважати характеристика, опис, розповідь про певні факти, процеси, явища. Структура традиційної лекції така: організація діяльності вчителя й учнів; формулювання теми, постановка мети і завдань; актуалізація опорних знань учнів; викладення змісту дидактичного матеріалу вчителем, забезпечення умов сприйняття та засвоєння його учнями; узагальнення та систематизація знань учнів, здобутих у процесі читання лекції.
Залежно віл дидактичної мети та місця в логічній структурі навчального матеріалу розрізняють такі типи лекцій: вступна, оглядова, узагальнююча, лекція-інструктаж.
Семінарське заняття - є формою навчання, що дає змогу ефективно організувати самостійну роботу учнів. Семінарські заняття найчастіше проводяться у старших класах. При цьому учням надається можливість активно оперувати знаннями, здобутими на уроках, а також у і процесі самостійної роботи з рекомендованою літературою. На семінарському занятті допустимі дискусії, заперечення, обговорення, аргументація тощо, що дає змогу учням більш осмислено І міцно засвоювати тему. Семінар — це живий творчий процес, який не може бути запрограмований в усіх деталях.
За характером семінарські заняття поціляються на: випереджальні. навчальні, узагальнюючі.
Урок – конференція. Конференція як форма організації навчально-виховного процесу передбачає присутність в одній аудиторії учнів, які об'єднані однією метою — розв'язання певної теоретичної чи практичної проблеми. Творче обговорення та розв'язання обраної проблеми визначають зміст конференції, характерною ознакою якої є дискусія результатом осмисленні цієї проблеми.
Щодо типізації шкільних конференцій немає єдиної думки ні в психолого-педагогічній літературі, ні в практиці роботи загальноосвітніх закладів. Окремі автори виділяють теоретичну, читацьку й підсумкову конференції; інші — навчальну, підсумкову та оглядову.
Урок – диспут. Слово "диспут" латинського походження і означає "міркую", "суперечу". Диспут — одна із форм навчальної роботи з учнями, яка допомагає розвивати їхні самостійність, логічне мислення, соціальну та моральну зрілість, формувати особисті погляди та переконання. Під час диспуту з'являються можливості впливу на інтелектуальну та емоційну сфери особистості учня, збудження його зацікавленості у пошуку істини. Окрім цього, в процесі диспуту створюються умови для реалізації демократичних засад навчання. Навчання в диспуті сприяє розвитку критики та самокритики, культури мови та логічного мислення, навчає умінню опонувати та перевіряти правильність своїх поглядів і, переконань.