Сторінка
1
Кардинальні зміни у суспільстві, розвиток науки, техніки й виробництва, зростання інформатизації об’єктивно потребують змін у всіх сферах життя, у тому числі й в освіті. Основним протиріччям сучасної освіти є протиріччя між значними темпами збільшення кількості інформації та обмеженими можливостями людини до їх засвоєння. Тому сьогодні необхідна серйозна, науково обґрунтована робота, спрямована на переоцінку існуючих підходів і до визначення мети й змісту освіти, і до форм і методів навчання та виховання. Сьогодення потребує від людини не тільки певної суми знань, умінь та навичок, а, що важливіше, вміння самостійно здобувати й використовувати на практиці нові знання, вміння співпрацювати, спілкуватися, адаптуватися до нових обставин, знаходити шляхи вирішення життєвих проблем. Тобто основною метою стає максимальний розвиток компетентності особистості щодо саморегуляції, самоосвіти та самовдосконалення й виховання відчуття постійної потреби до цього.
Звичайно, досягти цієї мети шляхом використання лише традиційних форм та методів організації навчальної діяльності неможливо. Вирішенню цієї проблеми значною мірою сприяє впровадження у навчально-виховний процес активних методів навчання, серед яких провідну роль відіграють навчальні ігри, які дають змогу учням формувати знання шляхом інтенсивної самостійної пізнавальної діяльності й, разом з тим, сприяють розвитку індивідуальних творчих здібностей.
У наш час, коли особлива увага приділяється особистісно орієнтованому навчанню, однією з важливих умов формування пізнавального інтересу до предмета є стосунки вчителя і учнів: взаємний інтерес один до одного, уміння і бажання вчителя бачити в кожному учневі неповторну особистість. Вчитель має постійно стимулювати в учнів прагнення піднятися вище того, що вже ним досягнуто; почуття власної гідності; добрий настрій, при якому працюватиметься швидше і результативніше.
Гра супроводжує людину протягом усього життя, протягом усього існування людства. Адже, в якійсь мірі, усе наше життя - це гра. Навіть стаючи дорослими, опинянюючись у певних життєвих ситуаціях, ми приміряємо на себе ту чи іншу роль. А для маленької дитини гра - це основний вид діяльності, це засіб взаємодії з навколишнім світом, засіб його пізнання. Недаремно гру називають королевою дитинства. Тому, звичайно, потенціал гри повинен бути використаний і у навчальному процесі. Адже за вмілого використання гра може стати незамінним помічником вчителя. Гра приваблює педагогів тим, що в ній всі рівні. Вона під силу навіть слабим учням, більш того, слабкий учень може стати першим у грі: винахідливість і кмітливість, атмосфера захоплення і радості, відчуття посильних завдань - все це дає змогу дітям перебороти сором′язливість і добре відбивається на результатах навчання. У дітей переважають позитивні емоції, ніколи не принижується гідність учня. Гра у навчальному процесі створює мотивацію, близьку до природної, збуджує інтерес, підвищує рівень навчальної праці, розвиває комунікативні навички. Вона ні в якому разі не терпить примусу і є процесом суто добровільним. Характерною рисою гри є те, що вона одночасно ставить людину в декілька позицій. Ця особливість випливає з двоплановості гри. Особистість у грі знаходиться одночасно у двох планах: реальному і умовному. І особливо на цю рису повинен звертати увагу вчитель. В процесі гри він може по-новому відкрити дитину для себе.
Роль гри у сприйнятті інформації значна, бо в процесі її спрацьовують асоціативна, механічна, зорова та інші види пам’яті за запитами ігрової ситуації, а не з вимоги вчителя. Щоб перемогти у змаганні-грі необхідно багато згадати, осмислити за короткий проміжок часу. Іншими словами, гра на уроці є комплексним носієм інформації. Також гра є досить давно відомою формою передачі досвіду старшим поколінням молодшим
Географія - єдина навчальна дисципліна, що вивчає природу Землі як цілісну систему: будь-який об′єкт, явище, процес у географічній оболонці неможливо *розглядати поза нею, поза взаємозв’язками між її природними компонентами і комплексами. Саме тому дослідждення цих зв’язків - головна мета географії. Але без зацікавленості учнів, без їх безпосередньої участі цієї мети важко досягти. А що як не гра зможе зацікавити дітей?
Гра як філософсько-культурологічний феномен, засіб взаємодії людини зі світом розглядалася у працях Арістотеля, Платона, Ж.-Ж. Руссо, Я.А. Коменського, Ф. Шиллера, Г. Гегеля, Г. Сковороди. Велике значення грі приділяли А.Макаренко, В. Сухомлинський. Серед сучасних вчених слід відзначити дослідження І. Іванова, С. Шмакова, П. Щербаня, Д. Ельконіна, П. Підкасистого, Г. Селевка, Ю. Бабанського, з вітчизняних педагогів - В. Ягупова, В. Оконя.
Однак, визначення поняття гри у педагогічній літературі ще досить аморфне й трактується по-різному. Педагогічна енциклопедія трактує гру як „засіб фізичного, розумового й морального виховання дітей” [14, 138]; за Г. Селевком, „гра - це вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відтворення та засвоєння суспільного досвіду, в якому складається та вдосконалюється самоуправління поведінкою” .
Метою даної роботи є:
розкрити значення ігрових технологій для створення творчої атмосфери на уроках, стимулювання самоосвіти учнів, оптимізації навчального процесу при вивченні географії;
звернути увагу на те, що ігри сприяють кращому засвоєнню знань;
показати, що граючи на уроці, дитина „втягується” у навчальну працю, пізнає її радість.
Для реалізації поставленої мети необхідно виробити такі завдання:
проаналізувати наукову літературу з даної теми;
розглянути використання ігрових технологій для певних типів уроків.
Сутність і значення використання ігрових технологій в процесі вивчення географії
За характером педагогічного процесу виділяють такі групи ігрових технологій (Селевко Г.К., Мінокін Є.М., Нікітін Б.П. та ін.):
навчальні, тренувальні, контролюючі та узагальнюючі;
пізнавальні, виховні та розвиваючі;
репродуктивні, продуктивні, творчі;
комунікативні, діагностичні.
За формою діяльності учнів ігри поділяються на індивідуальні, парні, групові,загальнокласні. За типами - рольові, ділові, комплексні ігри на місцевості та в класі.
Головною метою технологій географічних (дидактичних) ігор є розширення географічного кругозору; формування й розвиток пізнавальних інтересів до географії; спонукання до навчальної діяльності; прагнення за допомогою ігрових ситуацій досягти успіхів у поглибленні географічних знань.
Гра ні в якому разі не терпить примусу і є процесом суто добровільним. Гравці не ставлять перед собою ніякої дидактичної мети, їх цікавить тільки ігровий результат. Тому на ігровому уроці в навчальному кабінеті присутня тільки одна людина, що чітко уявляє, для чого все це почато - вчитель. Ця обставина й визначає педагогічні принципи впровадження ігрової діяльності у навчальний процес.
1.1. Принципи організації ігрової діяльності на уроці
За всієї привабливості ідеї використання ігрової діяльності у навчальному процесі, необхідно зазначити, що ігри доречні й ефективні не на всіх уроках. Неприродною буде, приміром, ігрова контрольна робота чи гра на весь урок під час вивчення зовсім нового матеріалу (хоча й на таких уроках можливі ігропаузи для актуалізації знань, наприклад, або зняття стресових проявів). .
Інші реферати на тему «Педагогіка, виховання»:
Методика і організація занять із дітьми, які мають враження слуху
Роль родинного виховання у формуванні особистості дітей з інтелектуальною недостатністю
Запровадження магістерської програми "Педагогіка вищої школи" як передумова до підготовки кваліфікованих викладачів відповідно до вимог Болонського процесу
Педагогіка вищої школи
Характеристика позасистемних чинників розвитку формальної освіти на прикладі фаху студента