Сторінка
9

Соціально-педагогічні умови формування відповідального ставлення до власного здоров’я у старших підлітків

Феноменологія здоров’я багатогранна. Вона зближує кордони тілесного та духовного, біологічного і соціального, індивідуального і глобального.

Культурно-історичні епохи по-різному визначають сутність здоров’я та здорового способу життя. Ми ж звернули увагу на ті її аспекти, які залишаються стабільними впродовж століть і мають надзвичайне значення для сьогодення, а саме:

- цілісність людської особистості виявляється, насамперед, у взаємозв’язку і взаємодії психічних і фізичних сил організму. Гармонія психофізичних сил підвищує резерви здоров’я;

- здоров’я має специфіку проявлятися на фізичному, психологічному та соціальному рівнях;

- спосіб життя у всі часи трактується як тип життєдіяльності людини, основними параметрами якого є праця, побут, суспільно-політична та культурна діяльність, різноманітні звички та поведінка. Якщо їх організація і зміст сприяють укріпленню здоров’я, то можна говорити про реалізацію здорового способу життя;

- здоровий спосіб життя розглядаємо як сукупність видів діяльності, які забезпечують оптимальну взаємодію індивіда з навколишнім середовищем;

- здоровий спосіб життя інтегрує взаємозв’язок здоров’я та способу життя, тісно пов’язаний з особистісно-мотиваційною сферою людини; соціальними, фізичними, психологічними можливостями та здібностями.

Психофізіологічні особливості старших підлітків

Підлітковий вік (від 10 до 15 років) – час бурхливого і багато в чому суперечливого розвитку, що змінює період порівняно спокійного росту і накопичення сил у молодших школярів. У цей час відбуваються значні зміни і в організмі, й у психіці дитини, що відіграють винятково важливу роль у формуванні особистості людини. Не випадково французький філософ Ж.-Ж. Руссо назвав підлітковий вік «другим народженням».

Підлітковий вік – перехід від дитинства до юності – перший щабель дорослості. Звичайно, дев’ятикласник, який вступає у пору юності, багато в чому різниться від шестикласника, тому розрізняють молодших і старших підлітків. Однак відмінності між ними не виключають того загального, що характеризує підлітковий вік загалом.

Відриваючись від світу дитинства, підлітки поступово, крок за кроком, йдуть шляхом, що веде у світ дорослої людини. Саме тому підлітковий вік називають перехідним. Своєрідне становище підлітка у суспільстві (вже не дитина, але ще не дорослий) і породжує численні труднощі, з якими доводиться стикатися сім’ї і школі при вихованні дітей цього віку.

Вік підлітка – переломний. Організм дитини піддається глибокій перебудові, причому в досить швидкому темпі. Бурхливий фізичний розвиток супроводжується рядом суперечливих моментів. Подібні явища не повинні викликати особливого занепокоєння у батьків, однак знати їх і враховувати при організації життя підлітка необхідно. Велика увага повинна приділятися режиму праці, відпочинку і харчування, гігієні і фізичній культурі.

З початком статевого дозрівання змінюється загальний вигляд дитини, з’являються нові, раніше незнайомі їй відчуття, потяги, переживання, можливі різкі перепади настрою, не завжди зрозумілі навіть самому підлітку. До цього потрібно ставитися уважно, але спокійно. Потрібно пам’ятати, що процес статевого дозрівання починається і навіть завершується раніше, ніж людина, що росте, набуває духовної зрілості. Розрив між завершенням статевого дозрівання і настанням громадянської, соціальної зрілості – одне з основних протиріч підліткового віку.

Усвідомлюючи те нове, що з’являється в його житті, у ставленні до нього оточуючих, підліток все частіше замислюється про свої можливості, особливості, достоїнства і недоліки, про характер своїх взаємовідносин з товаришами і дорослими.

Одне з найбільш сильних бажань підлітка – «стати дорослим», що в його розумінні означає бути самостійним. Прагнення до самостійності видно у всьому: в навчанні, у праці, у виборі друзів, розподілі часу. Підліток хоче сам приймати важливі рішення, починає активно відстоювати свої погляди, думки, судження.

У сім’ях, де визнається право підлітка на певну самостійність, де своєчасно змінюється і ставлення до нього і характер вимог, він, як правило, розвивається і дорослішає нормально. Якщо ж прагнення підлітка стати дорослим оточуючими придушується дріб’язковою опікою, надмірною жорсткістю контролю, недовірою до його можливостей, він починає «завойовувати» самостійність досить різними способами і засобами, і насамперед такими, які, як правило, засуджуються. Підліток стає впертим, неслухняним, грубим. Нерозуміння між ним і дорослими росте, виникають конфлікти і взаємні образи.

Звичайно, розумне надання підлітку певної самостійності нічого спільного не має з його повною безконтрольністю і безнаглядністю. Підліток хоче бути дорослим, але далеко не завжди і не в усьому може ним бути. Йому необхідні постійна допомого, поради, дружнє керівництво дорослих.

Справедливо педагоги і психологи наполягають на тому, що від дорослих, які виховують дитину, залежить насамперед, як саме – благополучно загалом чи болісно, з небажаними відхиленнями – буде протікати її розвиток у підлітковому віці. Справедливо педагоги і психологи звертають нашу увагу на те, що характер взаємовідносин дорослих з підлітком, вимоги, які вони висувають, обстановка у сім’ї – все це створює певну атмосферу, у якій підлітку дихається легко або, навпаки, важко.

Разом з тим таким же справедливим буде твердження: правильно побудувати виховання, правильно побудувати взаємовідносини з підлітком досить важко, а часто просто неможливо, якщо не враховувати законів його фізіологічного розвитку, індивідуальні відтінки цього розвитку.

Вірно це, звичайно, для будь-якого віку. Для підліткового віку – тим більше: цей період своєю своєрідністю і темпом різко відрізняється від усіх інших етапів життя людини. З фізіологічної точки зору підлітковий період характеризується інтенсивним ростом, підвищеним обміном речовин, різким посиленням діяльності залоз внутрішньої секреції. Це період статевого дозрівання.

Дійсно, ніколи людина не росте так бурхливо, як у цьому віці (якщо не враховувати перші два роки життя). Довжина тіла збільшується на 5-8 см в рік! Дівчатка ростуть найбільш активно в 11-12 років (ріст у цей час може збільшуватись навіть на 10 см за рік), посилений ріст хлопчиків відмічається в 13-14 років. Характеристика «довгоногий підліток» є дуже точною – збільшення зросту йде в основному за рахунок росту кісток кінцівок.

Маса тіла також швидко зростає, але не так швидко, як росте скелет, тому-то для підлітків і характерний витягнутий, «нескладний» вигляд. Дівчата додають 4-8 кг на рік; хлопці – 7-8 кг на рік.

Перебудовується опорно-руховий апарат: зростає рівень окостеніння, наростає м’язова сила. Якщо у 8 років маса мускулатури складає близько чверті маси всього тіла, то до 15 років вона збільшується до третини. Але справа не тільки у масі – посилюється і судинна сітка м’язів, досягають повного розвитку чуттєві і рухові закінчення нервово-м’язового апарату.

Картина розвитку рухів підлітка суперечлива. Перебудова безслідно не проходить: спостерігається надлишок зайвих рухів, недостатня їх координованість, взагалі якась ніяковість, «валькуватість» підлітка. Разом з тим підлітковий вік – саме той вік, коли найбільш успішним може бути оволодіння технікою складних рухів. Підліток може досягти віртуозної техніки гри на музичних інструментах, оволодіти складними елементами спеціальних спортивних вправ, набути чималої майстерності у хореографії, оволодіти різноманітними трудовими діями. Деякі дослідники вважають, що люди, які не розвинули в себе необхідні рухові якості саме у підлітковому віці, протягом всього свого життя залишаються більш незграбними, ніж могли б бути.