Сторінка
21

Соціально-педагогічні умови формування відповідального ставлення до власного здоров’я у старших підлітків

Для підвищення ефективності групової дискусії в колективну роботу включались ігрові прийоми, що дозволили змінити не тільки пізнавальну, але й емоційно-поведінкову сторону суб’єктів спілкування. В додатку Т наведено зразки ситуаційних завдань, які пропонувались учням для виконання.

Робота тренінгової групи будувалась за такими принципами:

- довірливе й відверте спілкування;

- відповідальність при обговоренні результатів спілкування;

- інтимність;

- принцип «тут і тепер» – учасники групи відтворюють свою поведінку в деталях, в конкретних ситуаціях.

У процесі спілкування аналізувались мовні акти, їх зміст, тривалість, спрямованість, частота висловлювань, експресія, особливості граматики, лексики, інтонації, виразність рухів. Заняття звичайно починались з психогімнастичної розминки, яка може супроводжуватись співом і танцями. Потім йшло десятихвилинне прослуховування якогось музичного твору і так звана психозарисовка на задану тему.

Зокрема в ході дослідження використовувались такі вправи:

Хто є хто. Відгадування переживань одного з учасників групи за його поведінкою, відповідями на запитання, що носили жартівливий характер.

Інтуїція. Орієнтування на незнайомого чи малознайомого члена групи. Йому задаються запитання, відповіді на які він записує. Група намагається відгадати ці відповіді.

Митниця. За поведінкою одного з учасників групи, його висловлюваннями робиться спроба відшукати сховану річ.

Шосте почуття. Визначити, хто і яку обере пісню, подарунок, якій порі року надасть перевагу тощо.

За спиною. Надто балакучі повинні мовчати, поки не закінчиться групове обговорення особливостей їхнього характеру.

Безсловесне виявлення почуттів здійснюється кивком голови, підняттям руки тощо.

Використовувались й інші вправи.

Подібне тренування може використовуватись як ефективний прийом інтенсивної взаємодії у атмосфері довіри і взаємодопомоги, що має велике педагогічно-виховне значення. З одного боку, розвивається творчий характер мислення учнів, з іншого – формується соціальна настанова, удосконалюються комунікативні уміння.

В рамках даного дослідження методи соціально-психологічного навчання використовувались для зміни поведінки підлітків, які мали шкідливі звички. Метою такого впливу стало формування в учнів нормативної поведінки на гуманістичних принципах співпереживання.

Таким чином, досвід практичного застосування методів групового впливу при роботі з підлітками, які мають відхилення у поведінці й шкідливі звички, свідчить про те, що учні можуть навчитися розуміти один одного, формулювати мотиви своєї поведінки. Тренування спілкування дає можливість виробити форми гнучкого спілкування й поведінки, позбавленої максималізму, категоричності. Підлітки стають більш «відкритими», набувають навичок довірливості у спілкуванні, позбуваються необхідності пошуку «сурогатів» спілкування, таких, наприклад, як алкоголь і наркотики. За рахунок набуття навичок варіативної поведінки відбувається оптимізація всіх психічних функцій.

Отже, з допомогою роз’яснювальних бесід шкідливі звички усвідомлюються підлітком. Тепер потрібна його власна активність щодо їх подолання, зміцнення власної емоційно-вольової рішучості. І тут великого значення набуває навчання різним прийомам саморегуляції. Якщо підліток нейтральний по відношенню до своїх шкідливих звичок, вони фіксуються сильніше. Якщо ж у нього формується негативне ставлення до подібних звичок, вони викликають негативні емоції і навіть докори сумління – це вже перші кроки на шляху подолання неправильної поведінки. Наявність такого емоційного острівка – ключ до перемоги над шкідливими звичками.

«Вчись управляти собою!» – такий головний девіз тих виховних заходів і педагогічних прийомів, які використовувались в рамках впровадження програми формування відповідального ставлення підлітків до власного здоров’я. Зокрема до них відносяться методики нервово-м’язової релаксації й аутогенного тренування.

Методика нормалізації стану способом нервово-м’язової релаксації являє собою комплекс простих вправ для зняття м’язового напруження в різних частинах тіла. Нервово-м’язова релаксація використовувалась учнями старших класів для зняття інтенсивних рівнів гострого втомлення, а також для профілактики хронічної втоми, нервово-психічних зривів, попередження різного роду захворювань. Особливістю запропонованих у даній методиці вправ є контрастне чередування сильного скорочення з подальшим повним розслабленням певної м’язової групи.

Послідовно виконуючи подібного роду вправи для м’язів ніг, живота, грудної клітки, рук, спини, плечей, шиї, обличчя, можна достатньо швидко (за 15-20 хв.) добитися повного розслаблення всього тіла. Це допомагає швидко зняти неприємні емоційні переживання, упорядкувати думки і почуття, поліпшити настрій. У додатку Т наведено приблизний комплекс вправ для ефективного досягнення стану релаксації.

Наведений комплекс вправ рекомендовано виконувати увечері, перед сном. Корисно також після завершення комплексу виконати кілька доступних гімнастичних вправ, а також супроводжувати вихід із стану релаксації музичною програмою.

Дієвим засобом у справі профілактики і лікування шкідливих звичок є самонавіювання. Техніки самонавіювання підлітка можуть навчити вчитель, психолог чи лікар.

Самонавіювання є ефективним лише за певних фізіологічних умов м’язового розслаблення і деякого зниження рівня бадьорості мозку. Цей принцип лежить в основі методично відпрацьованого й науково обґрунтованого комплексу аутогенного тренування – одного з варіантів самонавіювання.

Навчання проводить фахівець (лікар або педагог-психолог).

Заняття з аутогенного тренування починаються в один і той же час, навчання проводиться в приміщенні, де є м’які крісла, в умовах затемнення й тиші. В подальшому, по мірі оволодіння аутогенним тренуванням ці умови не обов’язкові.

Існують три положення для засвоєння аутогенного тренування.

1-а позиція: в позі «кучера». Той, хто займається, сидить на звичайному стільці, його спина злегка зігнута, голова опущена, руки лежать без упору на стегнах, кисті вільно звисають, ноги розставлені.

2-а позиція: напівлежачи. Той, хто займається, сидить вільно у кріслі з підголівником, що дозволяє йому, відкинувшись на спинку крісла, поклавши руки на підлікотники й розставивши ноги, максимально розслабитися.

3-я позиція: лежачи на спині із злегка припіднятою головою, розташованою на низькій подушці, з дещо зігнутими у ліктьових суглобах руками, долонями вниз, що вільно лежать вздовж тулуба. Спочатку з тим, хто займається, проводиться бесіда, в якій коротко і доступно викладаються відомості про вплив самонавіювання на організм і способи саморегуляції.

Основна вправа виконується таким чином. Вибравши зручну позу, зосередившись на якійсь приємній, заспокійливій картині (наприклад, спокійна зелено-блакитна гама кольорів природи), підліток намагається викликати в себе стан повного спокою. Встановлюючи спокійний ритм дихання, подумки промовляє: «Я спокійний… Я зовсім спокійний…», причому займенник «я» чи слова «я зовсім» промовляються на вдиху, а на дещо подовженому видиху йде слово «спокійний». Після кожної фрази, роблячи невеличку паузу в 5-7 секунд для дихального циклу, потрібно постаратися викликати відчуття фізичного заспокоєння. На вдиху: «Моє тіло…», а на подовженому видиху: «зовсім спокійне, відпочиває…».