Сторінка
8

Соціально-педагогічні умови формування відповідального ставлення до власного здоров’я у старших підлітків

Режим харчування включає: кратність споживання їжі, кількісний та якісний розподіл споживання їжі протягом дня, час споживання, інтервали між прийняттям їжі, умови, за яких їжа споживається.

Для забезпечення всіх функцій організм повинен постійно одержувати необхідні поживні речовини у відповідній кількості (білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінеральні солі), які б відповідали енергетичним затратам (табл. 1.2.1).

Таблиця 1.2.1

Добова потреба основних харчових речовин для старших підлітків

Велике значення має забезпечення харчування школярів необхідною кількістю вітамінів. Вони сприяють правильному росту і розвитку дітей, беруть участь у всіх обмінних процесах. Дитячий організм особливо чутливий до нестачі вітамінів, яка швидко викликає у них втому, дратівливість, діти втрачають апетит. У зв’язку з інтенсивним ростом і посиленим обміном речовин потреба дітей у вітамінах трохи вища, ніж у дорослих (табл. 1.2.2).

Таблиця 1.2.2

Добова потреба старших підлітків у вітамінах, г

Харчові продукти дають людині енергію, а також необхідні речовини для розвитку організму й регулювання обміну речовин. Раціональне харчування забезпечує правильний ріст і формування всіх органів і систем, зберігає здоров’я.

Їжа повинна відповідати певним гігієнічним вимогам і бути:

оптимальною у кількісному відношенні, тобто відповідати енергетичним затратам організму;

повноцінною у якісному відношенні, тобто включати в себе всі необхідні речовини в найбільш сприятливих пропорціях;

різноманітною і містити різні продукти тваринного і рослинного походження;

добре засвоюваною, мати приємний смак, запах і зовнішній вигляд.

Важливе значення мають збалансованість харчування, тобто оптимальні якісні і кількісні взаємозв’язки основних речовин (білки, жири, вуглеводи, вітаміни і мінеральні солі, а також фізіологічно сприятливі співвідношення важливих складових частин харчових речовин (амінокислоти, білки, крохмаль і цукри вуглеводів).

Таким чином, заняття фізичними вправами, загартовування, активний відпочинок і спорт вже сьогодні в масових експериментах довели свій високий оздоровчий потенціал. Вплив засобів фізичної культури і спорту можна (і потрібно!) використовувати в будь-якому віці, в будь-якому стані здоров’я і фізичної підготовленості − завжди, коли ми прагнемо подолати хворобу, підвищити активність організму і зробити своє життя більш насиченим, творчим і довготривалим. Фізична культура і спорт − фактори потужного і різнобічного соціально-біологічного впливу на організм. Однак в основі впливу фізичної культури і спорту на організм та особистість лежить оздоровча дія, що глибоко, на біологічному рівні підвищує життєздатність організму, стимулює його захисні можливості і соціальну активність людини.

Активний руховий режим, дотримання вимог особистої і суспільної гігієни, розумне використання сил природи, раціональне харчування, відмова від шкідливих звичок – все це надійні складові здорового способу життя, запорука бадьорого настрою, впевненості у собі. Усі ці випробувані засоби, а також знання про те, як саме вони впливають на організм людини, безсумнівно, допоможуть не тільки розвитку сили і витривалості, вправності і бистроти, високого рівня загартованості, але й певною мірою дозволять підлітку навчитися управляти своїм самопочуттям і настроєм.

Надзвичайно важливо, щоб свій організм людина пізнала з дитячих років й уміла завжди підтримувати його в належному порядку. Тоді при умілому використанні основних гігієнічних положень і правил, постійно орієнтуючись на об’єктивний барометр самопочуття, можна значною мірою підвищити оздоровчий ефект від фізкультурних і загартовуючих процедур.

Отже, ми можемо зробити висновок, що поняття «здоровий спосіб життя» інтегрує взаємозв’язок способу життя та здоров’я людини. Здоровий спосіб життя об’єднує всі умови, особистісні якості, процеси, тобто все, що допомагає нормальному функціонуванню людини в професійній, суспільній та побутовій сферах. Це визначення також виражає ставлення людини, орієнтир її діяльності щодо зміцнення та розвитку індивідуального і суспільного здоров’я. Здоров’я має бути найпершою потребою людини, але її задоволення має складний, зумовлений характер і не завжди призводить до потрібного результату.

Здоровий спосіб життя пов’язаний із особистісно-мотиваційною сферою людини, із соціальними, фізичними можливостями та здібностями. Для того, щоб підтримувати здоров’я на оптимальному рівні, тільки уникати факторів ризику (боротьба з алкоголізмом, тютюнопалінням, наркоманією, нераціональним харчуванням) недостатньо, треба розвивати тенденції, які працюють на формування здорового способу життя і містяться в різних факторах життя людини.

До основних принципів здорового способу життя належать:

соціальні: спосіб життя повинен бути естетичним, моральним, вольовим;

біологічні: спосіб життя має відповідати віковим особливостям, забезпеченим енергетично, зміцнюючим та ритмічним.

Реалізація цих принципів залежить від соціально-економічних заходів та формування моделей поведінки людини. Ведення здорового способу життя передбачає:

прагнення до фізичної досконалості;

досягнення душевної, психічної гармонії в житті;

забезпечення повноцінного харчування;

виключення з життя самодеструктивної поведінки;

дотримання правил особистої гігієни: очищення організму та його загартовування.

Таким чином, ми розглянули багато спроб видатних учених вибудувати завершену систему уявлень про здоров’я та здоровий спосіб життя. Але навіть переконливі моделі та еталони досліджень не в змозі включити багатоаспектність та комплексність цих понять.