Сторінка
3

Соціально-педагогічні умови формування відповідального ставлення до власного здоров’я у старших підлітків

Наслідком «сидячого» життя можуть бути такі дефекти фізичного розвитку, як порушення осанки, слабкість опорно-рухового апарату, ожиріння. Відсутність постійного фізичного навантаження негативно впливає на розвиток серцево-судинної системи, серйозно знижує розумову працездатність, погіршує пам’ять. На це звернув увагу ще К. Д. Ушинський. Він писав: «Найважливішою умовою, що підвищує роботу пам’яті, є здоровий стан нервів, для чого необхідні фізичні вправи… Гімнастика, прогулянки на свіжому повітрі і взагалі все, що зміцнює нерви, має більше значення для здоров’я пам’яті, ніж різноманітні мнемонічні підстановки».

Питання про рухову активність, про її норму хвилює не тільки батьків, але й медиків, фізіологів, біологів. Хоча деякі рекомендовані показники можуть не співпадати, спрямування рекомендацій одне: необхідно створити умови для того, щоб рухова активність всіх наших підлітків була набагато вищою.

Пониженою добова рухова активність (гіпокінезія) вважається в тому випадку, якщо нестача рухів сягає 50 % і більше від норми. У випадках, коли дефіцит рухів незначний і короткочасний, виражених змін в організмі не спостерігається. При зниженні активності проти норми у 2-3 рази у дітей виявляється комплекс розладів, що впливають на обмінні процеси і працездатність організму, що росте, – це і є гіподинамія. При тривалому впливі вона може перейти у справжню хворобу. Вирішити цю проблему можна тільки систематичними, організованими заняттями.

В умовах науково-технічного прогресу, що висуває підвищені вимоги до фізіологічних, психічних, емоційних сфер життєдіяльності людського організму, фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі навчання, праці та відпочинку набувають чималого значення. В системі фізичного виховання вони повинні бути дієвим засобом підтримання розумової працездатності школярів, сприяти всебічному розвитку учнів, підготовці їх до життя, праці, захисту Батьківщини.

Однак це завдання не може бути вирішене існуючою системою фізичного виховання і спорту оскільки вона орієнтована на інші цілі − розвиток рухових якостей, підготовку спортсменів тощо.

Необхідно поставити справу так, щоб кожна людина змолоду піклувалася про своє фізичне вдосконалення, володіла знаннями в галузі гігієни і медичної допомоги, вела здоровий спосіб життя. Реалізація цих настанов допоможе активізувати людський фактор, здатний здійснити прискорення соціально-економічного розвитку нашої країни, забезпечити всебічний прогрес суспільства. Таким чином, перед працівниками народної просвіти, перед всіма, хто причетний до справи виховання підростаючого покоління, стоїть завдання забезпечити подальше зростання масовості фізичної культури і спорту, постійно залучати до них школярів, удосконалювати форми і методи фізкультурно-оздоровчої роботи. Разом з тим діяльність педагога не повинна обмежуватись навчанням дітей лише знанням, навичкам й умінням, зазначеним у відповідних розділах програми. Особливу увагу педагоги повинні приділяти формуванню в учнів мотивів до здорового способу життя.

Останнім часом серед підлітків набуло значного поширення вживання алкогольних напоїв, куріння, вживання наркотичних речовин, що негативно позначається на їхньому здоров’ї, навчально-пізнавальній діяльності та поведінці, призводить до скоєння ними правопорушень і злочинів.

Протягом багатьох років перевага в навчанні надавалась вивченню «предметів», а не вихованню морального громадянського стану людини в сім’ї, школі. В результаті сформувалась атмосфера бездуховності і безкультур’я, моральної розпущеності, поширення серед підлітків куріння, п’янства, наркоманії та близької до неї токсикоманії. Причини цього явища складні, неоднозначні і тісно пов’язані з багатьма сімейно-психологічними, соціальними факторами, що формують особистість людини. Очевидно вживання наркотичних і токсичних речовин, як, до речі, і надмірне захоплення рок-музикою − це симптом протиріч, з якими стикається незріла особистість у намаганнях подолати стресові життєві ситуації, у пошуках уваги до себе, емоційної та соціальної підтримки.

Молоді люди, які стали на шлях пияцтва або наркоманії, готові до асоціальних вчинків, мало зацікавлені у своєму суспільному престижі, вони нерідко виявляють негативізм до загальноприйнятих норм поведінки.

Підсумовуючи, можна стверджувати, що вживання алкоголю, наркотиків, куріння учнівської молоді є явною ознакою ненормального розвитку їхньої особистості. Найголовнішими причинами цього є:

- некритичне ставлення оточення до алкоголю, куріння як допустимих елементів нашого життя;

- інтелектуально збідніла організація дозвілля старшокласників, яка замінюється примітивним проведенням вільного часу в «алкогольному середовищі» вуличної компанії;

- недостатнє використання засобів фізичної культури і спорту як протидії вживанню алкоголю, наркотиків, курінню;

- примітивні знання у переважної більшості школярів про шкідливість алкоголю, наркотиків, тютюну для організму людини і для її діяльності;

- недостатня сформованість у школярів потягу до навчання, до вдосконалення своєї особистості, що може протидіяти шкідливим звичкам.

Все це потребує розробки змісту виховання здорового способу життя учнів, шляхів його реалізації у процесі вивчення навчальних дисциплін і в позаурочній виховній роботі, створення в школі й сім’ї морально-психологічного клімату нетерпимості до вживання алкоголю, наркотиків, куріння. У навчально-виховний процес і в зміст окремих предметів потрібно систематично вводити елементи антиалкогольних і антинікотинових знань, формуючи адекватну громадську думку, створювати умови для позитивного самоствердження підлітків, домагатися виховання в учнів високого загальнокультурного рівня.

У сучасній школі, на жаль, все ще відчутна традиційна неувага до здоров’я, здорового способу життя і формування потреби бути здоровим. Критерії здоров’я або практично не беруться до уваги, або залишаються другорядними при оцінюванні якості і наслідків освіти. Незадовільні результати збереження фізичного і психічного здоров’я дітей свідчать про неефективність практичної роботи педагогів з формування гармонійної особистості.

Нажаль, лише уроків основ здоров’я для забезпечення оздоровчого впливу школи на дитину недостатньо. Тому кожен навчальний заклад має впроваджувати в навчальний процес власні концепції, а саме: збільшення рухової активності учнів під час уроків та в позаурочний час (години здоров’я, фізкультпаузи та фізкультхвилинки), організація позакласних заходів щодо формування навичок здорового способу життя (виховні години, спортивні свята тощо), робота спортивних секцій у школі тощо.

Таким чином, формування освіченої, фізично та соціально здорової творчої особистості є найактуальнішою проблемою сучасного суспільства. Серед традиційних цінностей українського народу завжди вагоме значення мали здоров’я та фізична досконалість. Національний ідеал здоров’я зумовлювався системою національних традицій. Однак сьогодні виховання у молодого покоління дбайливого ставлення до свого здоров’я можливе лише шляхом інтеграції знань про здоровий спосіб життя в базові дисципліни, а також виховання свідомого ставлення учнів до здорового способу життя.