Сторінка
1

Виховання культури світогляду школярів

Поняття «світогляд» має безліч визначень. У найзагальнішому вигляді його можна представити як цілісну систему цінностей і ідеалів, поглядів на об'єктивний світ і місце людини в нім, на відношення людини до дійсності, що оточує його, і самому собі. Роль світогляду в житті людини неоцінима: саме орієнтуючись на світогляд людина поступає тим або іншим чином, здійснює той або інший вибір, приймає те або інше рішення. І саме тому одним з найважливіших завдань розвитку сучасного суспільства є формування об'єктивної картини світу і достовірно наукового світогляду, в чому одну з перших ролей грає школа, як один з головних інститутів соціалізації особи.

Життя примушує сьогодні кожну молоду людину формувати глибоке розуміння характеру сучасних завдань, міцний науковий світогляд, принциповість, високу духовну і моральну культуру, відповідальне відношення до справи. У зв'язку з цим виникають нові потреби в сучасному змісті і технологіях освіти, у безперервному підвищенні свого інтелектуального потенціалу, в швидкому і ефективному освоєнні тих галузей знань, які ще в недавньому минулому не мали істотного значення для випускників освітніх установ.

Визначення поняття світогляд і його роль у формуванні картини світу

Світогляд — це цілісна система поглядів на об'єктивний світ і місце людини в нім, на відношення людини до дійсності, що оточує його, і самому собі, а також обумовлені цими поглядами основні життєві позиції людей, їх переконання, ідеали, принципи пізнання і діяльності, ціннісні орієнтації. Воно є ядром суспільної і індивідуальної свідомості. Світогляд конкретної особи виступає як форма індивідуальної свідомості і відношення людини до навколишньої дійсності. Проте, світогляд — це далеко не усе погляди і уявлення про навколишній світ, а тільки їх граничне узагальнення.

Зміст світогляду групується навколо того або іншого вирішення основного питання філософії. Суб'єктом світогляду реально виступають соціальна група і особа. Вироблення світогляду — істотний показник зрілості не лише особи, але і певної соціальної групи. По своїй суті світогляд — суспільно-історичний феномен, що виник разом з появою людського суспільства. Джерело походження того або іншого світогляду — умови матеріального життя суспільства, громадське буття.

Виділяють три основні типи світогляду — життєве (буденне), філософське і релігійне — в усьому різноманітті суперечливого змісту кожного з них. Усі ці типи світогляду виявляють деяку єдність, охоплюючи певний круг питань, наприклад як дух співвідноситься з матерією, що таке людина і яке його місце в загальному взаємозв'язку явищ світу, як людина пізнає дійсність, що таке добро і зло, за якими законами розвивається людське суспільство. Гносеологічна структура світогляду утворюється в результаті узагальнення природничо-наукових, соціально-історичних, технічних і філософських знань. Світогляд має величезний практичний життєвий сенс. Воно впливає на норми поведінки, на відношення людини до праці, до інших людей, на характер життєвих прагнень, на його побут, смаки і інтереси. Це свого роду духовна призма, через яку сприймається і переживається що усе оточує.

Розрізняють поняття «світогляд», «загальна картина світу», «світовідчуття», «світосприйняття», «світогляд», «світобачення». Не дивлячись на те, що між усіма цими поняттями існує тісний зв'язок і єдність, і нерідко вони вживаються в якості синонімів, між ними є і відмінності. Так, світобачення — це те або інше розуміння світу, дійсності, система поглядів, ідей, тоді як загальна картина світу — це синтез знань людей про природу і соціальну реальність, що є початковим пунктом і результатом діяльності світогляду. Сукупність природних наук утворює природничонаукову картину світу, а громадських — соціально-історичну картину дійсності. За допомогою світогляду людина будує картину світу певної епохи або свою власну, а тому створення загальної картини світу — завдання усіх областей знання.

Розширювальне тлумачення терміну «картина світу» дало основу ряду дослідників ототожнити поняття світогляду і картини світу. Аналіз картини світу як особливого компонента наукового знання припускає попереднє з'ясування сенсів початкових термінів — «світ» і «картина світу». Слід розрізняти категорію «світ» в його філософському значенні, коли йдеться про світ в цілому, і ті поняття світу, які складаються і використовуються в конкретних науках, коли йдеться, скажімо, про «світ фізики», «світ біології», «світі астрономії» і так далі, тобто про ту реальність, яка складає предмет дослідження відповідної конкретно-наукової дисципліни.

Картина світу, як і будь-який пізнавальний образ, спрощує і схематизував дійсність. Світ як нескінченно складна дійсність, що розвивається, завжди значно багатіша, ніж уявлення про нього, що склалися на певному етапі суспільно-історичної практики. В той же час, за рахунок спрощень і схематизацій картина світу виділяє з нескінченного різноманіття реального світу саме ті його сутнісні зв'язки, пізнання яких і складає основну мету науки на тому або іншому етапі її історичного розвитку.

При описі картини світу ці зв'язки фіксуються у вигляді системи наукових принципів, на які спирається дослідження і які дозволяють йому активно конструювати конкретні теоретичні моделі, пояснювати і передбачати емпіричні факти. У свою чергу, поле додатка цих моделей до практики містить потенційно можливі спектри техніко-технологічних феноменів, які здатні породжувати людська діяльність, що спирається на теоретичне знання. Цей аспект відношення наукової картини світу до самого світу вимагає особливого осмислення.

Необхідно враховувати, що завдяки людській діяльності реалізуються можливі і такі, що не суперечать законам природи, але в той же час маловірогідні для неї, лінії розвитку. Переважна більшість об'єктів і процесів, породжених людською діяльністю, належать до області штучного, що не виникає в самій природі без людини і його активності (природа не створила ні колеса, ні ЕОМ, ні архітектури міст). А оскільки наука створює передумови для появи в техніко-технологічних додатках широкого спектру такого роду «штучних» об'єктів і процесів, остільки можна вважати наукову картину світу в якості гранично абстрактної «матриці» їх породження. І в цьому сенсі можна сказати, що наукова картина світу, будучи спрощенням, схематизацією дійсності, в той же час включає і багатіший зміст в порівнянні з актуально існуючим світом природних процесів, оскільки вона відкриває можливості для актуалізації маловірогідних для самої природи, таких, що хоча і не суперечать її законам, напрямів еволюції.

Подальша змістовна експлікація поняття «Наукова картина світу» припускає з'ясування основних сенсів, в яких вживається термін «картина світу», враховуючи, що він дуже багатозначний. У сучасній філософській і спеціально-науковій літературі він застосовується, наприклад, для позначення світоглядних структур, що лежать у фундаменті культури певної історичної епохи. У цьому значенні використовуються також терміни «образ світу», «модель світу», «бачення світу», світогляди, що характеризують цілісність. Структура картини світу при такому підході задається через систему так званих категорій культури (універсалій культури).