Сторінка
2

Виховання культури світогляду школярів

З виникненням науки і поступовим зростанням її впливу на соціальне життя світоглядні сенси багато в чому починають формуватися під впливом наукової картини світу. Остання починає виступати як компонент наукового світогляду, який багато в чому целенаправляє діяльність дослідника. Цей компонент фіксує у світогляді лише один блок — знання про устрій світу, отримані на тому або іншому етапі історичного розвитку науки. І оскільки наукова картина світу виступає лише як компонент світогляду, то в цьому сенсі немає підстав говорити про збіг світогляду і наукової картини світу, але одночасно не можна провести і жорстку лінію відмінностей між ними. Швидше, треба вести мову про взаємозв'язок світогляду і наукової картини світу. Можна відмітити, що видатні дослідники природи, осмислюючи історію науки, натрапляли на цю проблему. Наприклад, В. І.Вернадський досить багато уваги приділяв аналізу взаємозв'язку картини світу і наукового світогляду. Він підкреслював, що науковий світогляд, який обов'язково включає в якості компонента загальнонаукову картину світу, а також її філософські підстави, розвивається в тісній взаємодії з усіма сторонами духовного життя суспільства. У роботах Вернадського була зроблена плідна спроба простежити взаємний вплив наукового світогляду і різних форм духовного життя, яке є необхідним поживним середовищем для науки, що розвивається.

Наукова картина світу взаємодіє зі світоглядними структурами, що утворюють фундамент культури, як безпосередньо, так і опосередковано, через систему філософських ідей, які з'являються в якості раціональної експлікації відповідних світоглядних сенсів. Тим самим проблема співвідношення наукової картини світу і світогляду трансформується в проблему взаємозв'язків наукової і філософської картини світу з її світоглядними образами. Наукова картина світу завжди спирається на певні філософські принципи, але самі по собі вони ще не дають наукової картини світу, не замінюють її. Ця картина формується усередині науки шляхом узагальнення і синтезу найважливіших наукових досягнень; філософські ж принципи ціленаправляють цей процес синтезу і обґрунтовують отримані в нім результати.

Наукова картина світу може бути розглянута і як форма теоретичного знання, що репрезентує предмет дослідження відповідно до певного історичного етапу розвитку науки, форма, за допомогою якої інтегруються і систематизувалися конкретні знання, отримані в різних зонах наукового пошуку. Оскільки існують різні рівні систематизації знання в науковій картині світу, можна вказати на три основні значення, в яких застосовується поняття «Наукова картина світу» при характеристиці процесів структури і динаміки науки. По-перше, воно означає особливий горизонт систематизації знань, отриманих в різних науках. У цьому значенні говорять про загальну наукову картину світу, яка виступає як цілісний образ світу, що включає уявлення і про природу, і про суспільство. По-друге, термін «наукова картина світу» застосовується для позначення системи уявлень про природу, досягнень природничо-наукових дисциплін, що складаються в результаті синтезу. Аналогічним чином це поняття може означати сукупність знань, отриманих в гуманітарних і громадських науках. По-третє, їм позначається горизонт систематизації знань в окремій науці, фіксувальний цілісне бачення предмета цієї науки, яке складається на певному етапі її історії і міняється при переході від одного етапу до іншого.

Відповідно до вказаних значень поняття «Наукова картина світу» розщеплюється на ряд взаємозв'язаних понять, кожне з яких означає особливий тип наукової картини світу як особливий рівень систематизації наукових знань. Це — поняття загальнонаукової, природничо-наукової і соціальної, і, нарешті, локальної (спеціальною) наукової картини світу. У останньому випадку термін «світ» застосовується в особливому, вузькому сенсі як світ окремої науки («світ фізики», «біологічний світ» і так далі). В зв'язку з цим в нашій літературі для позначення дисциплінарних онтологій застосовується також термін «картина досліджуваної реальності», де під «досліджуваною реальністю» розуміється фрагмент або аспект універсуму, що вивчається методами відповідної науки і предмет її дослідження, що утворює. Кожен з цих типів наукової картини світу на різних етапах функціонування науки випробовував дію світоглядних структур і, в той же час, вносив свій вклад в їх формування і розвиток.

Світогляд може чинити вплив на розвиток наукової картини світу як безпосередньо, так і опосередковано, через філософію, яка піддає рефлексії світоглядні категорії. Взаємозв'язок світогляду, філософії і наукової картини світу фіксує інфраструктуру системи знання, що розвивається, яка визначає стратегію пошуку і включення його результатів в культуру, причому в той же час наукова картина світу належить і до внутрішньої структури науки, що репрезентується взаємозв'язками між емпіричним і теоретичним знанням. Слідує відміть, що науковий світогляд не лише є досить складною системою, але і в той же час «означає» розуміння природи такій, яка вона є.

Основними функціями світогляду є: інтегративно-систематизаторська, інтеграційно- оцінна, інтегративно-номативна, інтеграційно- орієнтовна і інтеграційно-евристична. Для наукового світогляду характерна висока інтеграція знань в його практичній спрямованості. Але окрім потенціалу знань, у світогляді є присутнім також і потенціал емоційно ціннісного відношення людини до світу: сприйняття, переживання, інтереси, норми поведінки, ідеали. Ця сукупність робить світогляд дієвим духовно-практичним безпосереднім відношенням особи до світу. Тому світогляд можна представити як органічна єдність емоцій і волі людини, знань, переконань, вчинків.

Філософія виступає теоретичною основою світогляду і в кожну історичну епоху обґрунтовує відповідний «свій» світогляд. Світогляд узагальнює і інтегрує дані різних форм і областей громадського пізнання, створюючи на їх основі цілісний образ дійсності і місця в ній людини. Включаючи і об'єднуючи різні сфери суспільної свідомості, світогляд є і складовою ланкою, через яку здійснюється дія цих сфер свідомості один на одного. Тому світогляд є інтегруючим чинником не лише окремих сфер, але і усієї суспільної свідомості. Світогляд особи так само є інтегруючим чинником, ядром її ідейного світу і в той же час вищим ступенем її духовного формування. Зі світоглядом пов'язано рішення людиною кардинальних життєвих проблем : вибір життєвого шляху, визначення сенсу і мети життя, формування життєвої позиції, що є основою його самовизначення у світі і ідейною передумовою значущої діяльності.

Таким чином, світогляд є вищою формою самосвідомості соціального суб'єкта, що дозволяє йому не лише орієнтуватися в навколишній природі і соціальній дійсності але, і, виходячи з певного розуміння цієї дійсності, свого місця і призначення в ній, свідомо регулювати і контролювати свою діяльність.

Види світогляду і його місце в стосунках людини до світу

Людина затверджує себе у предметному світі не лише за допомогою мислення, але і за допомогою усіх своїх пізнавальних здібностей. Цілісне усвідомлення і переживання реальності, що впливає на людину, у формі відчуттів, сприйнять, представлень і емоцій утворюють світовідчуття, світосприйняття і світогляд. Світобачення є лише понятійним, інтелектуальним аспектом світогляду. Для світогляду ж характерна ще вища інтеграція знань, чим в загальній картині світу і наявність не лише інтелектуального, але і емоційно-ціннісного відношення людини до світу.