Сторінка
5

Виховання культури світогляду школярів

Молодший шкільний вік (від 7 до 10-11 років) відповідає рокам навчання в початкових класах. До часу вступу до школи дитина вже, як правило, і фізично, і психологічно підготовлений до навчання, до нового важливого періоду свого життя, до виконання різноманітних вимог, які пред'являє йому школа.

Домінуючою функцією в молодшому шкільному віці ставати мислення. Завдяки цьому інтенсивно розвиваються, перебудовуються самі розумові процеси, з іншого боку, від інтелекту залежить розвиток інших психічних функцій. В процесі навчання у молодших школярів також формуються наукові поняття. Чинячи украй важливий вплив на становлення словесно логічного мислення, вони, проте, не виникають на порожньому місці. Для того, щоб їх засвоїти, діти повинні мати досить розвинені життєві поняття - нижній понятійний рівень, тоді як верхніми є наукові поняття, що відрізняється усвідомленістю і довільністю. Опанувавши логіку науки, дитина встановлює співвідношення між поняттями, усвідомлює зміст узагальнених понять, а цей зміст, зв'язуючись з життєвим досвідом дитини, як би вбирає його в себе. Наукове поняття в процесі засвоєння проходить шлях від узагальненні до конкретних об'єктів.

Оволодіння в процесі навчання системою наукових понять дає можливість говорити про розвиток у молодших школярів основ понятійного, або теоретичного, мислення. Це мислення дозволяє учневі вирішувати завдання, орієнтуючись не на зовнішні, наочні ознаки і зв'язки об'єктів, а на внутрішні, істотні властивості і стосунки.

У підлітковому (від 11-12 до14-15 років) і юнацькому(від 14-15 до 17-18 років) віці система світоглядів доповнюється рівнем раціонального мислення, тобто системою ідеалів, цілей і цінностей. Формується сфера рефлексії, інтроспективної, самосвідомості особи, де систематизувався, оцінюється і коригується що вже склалася раніше світоглядна орієнтація. Елементами цього рівня виступають потреби, мотиви, інтереси, ідеали, принципи, цілі і переконання особи. Завершуючи рівнем системи світогляду виступає сукупність суб'єктивно осмислених «результатів» власної діяльності, що утілюється в особовій оцінці готівкового і бажаного статусу дорослої особи. Таким чином, суб'єктивно засвоєні програми соціальної діяльності, раціонально, вербально виражені її принципи і, нарешті, суб'єктивно представлені і оцінені результати соціальної діяльності індивіда (чи групи) утворюють макроструктуру системи світогляду.

Інтенсивне формування особи в підлітковому віці робить процес формування світогляду особи учня досить сприятливим для оволодіння діалектико-матеріалістичною концепцією світу. Вивчаючи систематичні курси основ наук, підлітки здійснюють глибший аналіз предметів і явищ реальної дійсності, знаходять в них риси схожості і відмінності, взаємному зв'язку і причинній обумовленості, встановлюють закономірності і рушійні сили суспільно-історичного процесу, приходять до самостійних світоглядних висновків.

Актуальна потреба підліткового віку — прагнення до самоствердження. Задоволення цієї потреби розширює круг спілкування підлітка, дає поштовх формуванню суспільно-політичних, моральних і естетичних ідеалів. В той же час для підлітків характерні нестійкість суджень, поглядів і установок, неадекватна самооцінка, схильність до наслідування. У цих умовах важливо навчити учнів протистояти антинауковим ідеологічним впливам, спонукати до самостійної і обґрунтованої оцінки явищ.

У юнацькому віці школярі досягають фізичної і духовної зрілості, що визначає їх готовність до засвоєння наукового світогляду в усьому його об'ємі і облиште. Філософська спрямованість мислення, пізнавальне відношення до дійсності, потреба проникнути в систему «Речей і знань» створюють міцну основу для формування у старшокласників фундаментальних методологічних ідей високого рівня узагальненості, твердих поглядів і переконань.

З певних світоглядних позицій здійснюється і професійне самовизначення, що включає організацію активної проби сил, первинне прийняття і засвоєння особою системи цінностей, цілей, еталонів, норм і стандартів, що характеризують ту або іншу професійну групу, формування морально-психологічної і трудової готовності наслідувати свій громадський і цивільний обов'язок.

Здатність працювати заради майбутнього, не чекаючи негайної нагороди - один з показників морально-психологічної зрілості особи. Але поєднання ближньої і далекої перспективи дається в юності нелегко. Немало юнаків, які не хочуть замислюватися про майбутнє. Установка на веселість і безтурботність шкідлива для суспільства і небезпечна для самої особи. «Вічні юнаки» - це ті люди, які свого часу не зуміли дозволити завдання самовизначення. Проте, більшість юнаків в сьогоденні все ж бачать засіб досягнення майбутнього. Вони відчувають повноту життя, відчувають радість пізнання і подолання труднощів.

Загальні світоглядні пошуки конкретизуються в життєвих планах, які охоплюють усю сферу особистого самовизначення в юності. Зміст життя бачиться юнакові залежно від правильності вибору професії, що і є головною постійною турботою. У професійному самовизначенні і залученні до професії молоді велику роль грає наставництво. Юність завжди має потребу і потребуватиме допомоги і керівництва старших, передавальних їй накопичені знання і досвід. Молоді люди, закінчивши школу, часто не можуть узяти на себе відповідальність за ухвалення рішення, що є результатом зайвого адміністрування виховного процесу в школі - школа і батьки брали на себе відповідальність за справи, пропоновані учням.

Учні повинні вчитися робити самостійний вибір тієї діяльності, яка найбільше відповідає інтересам і здібностям самого школяра. Людина, що виросла без практики самостійного вибору, стає на все життя нездатною робити будь-який вибір, навіть незначний. Він чекатиме підказки учителів, батьків, допомоги друзів і так далі, заради того, щоб піти від відповідальності, яка є частиною вибору, оскільки людина, яка робить вибір, несе і особисту відповідальність за його наслідки. Бажання піти від відповідальності часто диктується нерішучістю людини. Але вибір і відповідальність нероздільні, тому, позбавляючи підлітка, юнаку практики самостійного вибору, старше покоління закріплює в них звичку «перекладання відповідальності» на інших, що не може не позначатися негативно на їх розвитку.

Юності властива нестримність і напруженість. Цей загальний порив виражається в романтичному прагненні до чогось великого, значному, в очікуванні в майбутньому великого і грандіозного. У цьому віці найбільше лякає думку про сіре, звичайне життя. Саме тому особливе місце у світогляді юнацтва займає пошук сенсу життя. Негативний аспект цієї проблеми виражений в тому, що відчуття безглуздя життя є згубним для юнацького віку. Слід зазначити, що таке відчуття більше поширене серед молоді. Без сенсу життя людина нещасна, і навіть більше того - його відсутність також є частою причиною появи шкідливих звичок (алкоголізму, наркоманії). За даними Центру реабілітації США, 90% Випадків алкоголізму викликано втратою людьми сенсу життя. Виявлено, що студенти, що покінчили життя самогубством, були в 93% випадків фізично і психічно здорові, жили в хороших матеріальних умовах, успішно вчилися, але у них був втрачений сенс життя.