Сторінка
1

Педагогічні основи економічного виховання шляхом використання методу формування свідомості

Сучасне виховання - завжди сплав наукових знань про людину, досвіду людської культури, народної мудрості. Якщо один із цих компонентів не враховується, виховання стає неминуче збитковим, де зароджуються педагогічні помилки, які породжуються ускладненням завдань виховання.

Економічному життю людини властиві такі соціальні почуття, як колективізм, господарність, відповідальність, обов'язок та дисципліна. Економічна культура передбачає і формування у учнів певних моральних та ділових якостей, необхідних для їх майбутньої трудової діяльності: суспільної активності, підприємливості, ініціативності, господарського, бережливого ставлення до суспільного добра, раціоналізаторських здібностей, відповідальності, прагнення до рентабельності, оновлення технологічних процесів і обладнання, продуктивності праці, високої якості продукції, особистого успіху й добробуту.

Методи виховання - це способи педагогічної діяльності, які спрямовані на реалізацію мети виховання. Вони передбачають сумісну взаємопов'язану діяльність вихователів, вихованців, сім'ї, класного колективу та інших суб'єктів процесу виховання з метою формування переконань, навичок поведінки людини.

Особливості економічного виховання

Економічне виховання — організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної культури учнів.

Важливим компонентом економічної культури є економічна свідомість — знання основних законів розвитку ринкової економіки, підвищення ефективності виробництва, перебудови його структури, вдосконалення виробничих відносин, системи управління та методів господарювання. Економічна свідомість забезпечує розуміння економічного життя суспільства, перетворення кожного працівника на активного, творчого учасника виробничого процесу. В умовах економічних реформ формування економічної свідомості підростаючого покоління стає загальним і обов'язковим.

Складником економічної свідомості є економічне мислення — здатність до осмислення явищ економічного життя з урахуванням досягнень науки і техніки. Воно сприяє творчому розв'язанню особистістю економічних проблем, конкретних трудових завдань.

Особлива актуальність економічного виховання зумовлена тим, що кожна людина стикається з проблемами економіки у професійній діяльності і в особистому житті. Учень як майбутній працівник має оволодіти такими економічними навичками: планування і організації своєї праці; виконання професійних обов'язків, трудових завдань згідно зі встановленими економічними та іншими нормативами; оцінки результатів своєї праці за відповідними критеріями; пошуку шляхів підвищення ефективності своєї праці; вдосконалення виробництва в галузі своєї професійної діяльності.

Економічна діяльність у сфері особистого життя передбачає: планування та організацію особистого бюджету, доходів і витрат сім'ї; економічно обґрунтовану оцінку товарів, які купують для особистого користування, їх раціональне використання; розумне ставлення до свого здоров'я, режиму і способу життя, використання вільного часу та ін. Кожен громадянин як морально вихована людина повинен бережливо і по-господарському ставитися до природи, народного надбання, активно вивчати й осмислювати економічну політику держави.

Зміст економічної освіти та виховання учнів загальноосвітньої школи визначений навчальним предметом «Основи економічних знань», що вивчається в її класі. Проте цілком покладатися тільки на цей курс було б нелогічно. Тому «Державним стандартом загальної середньої освіти. Економіка» запропоновано чотирьох рівневий підхід, що передбачає послідовність і безперервність економічної освіти та виховання школярів.

У процесі економічного виховання важливо формувати в учнів здорові матеріальні потреби. Матеріальні потреби, як і духовні, мають тенденцію зростати. Задоволення їх потребує від особистості високої активності. У вихованні учнівської молоді важливо, щоб матеріальні потреби не домінували над духовними.

За відношенням до дійсності потреби можуть бути реальними та ілюзорними. Реальні потреби можуть бути задоволені, ілюзорні є наслідком неадекватного відображення в думках людей їхніх прагнень. Великої соціальної шкоди заподіюють спотворені потреби окремої особи чи соціальної групи.

Важливими передумовами економічної підготовки підростаючого покоління є:

1) високий рівень економічної компетенції керівників і вчителів, батьків;

2) залучення учнівської молоді до суспільно корисної, продуктивної праці, яка супроводжується засвоєнням знань з економіки й організації виробництва у процесі праці, на уроках, факультативах, під час екскурсій, краєзнавчих пошуків;

3) прищеплювання учням вміння раціонально вести домашнє господарство, економити матеріальні цінності і час;

4) дотримання режиму економії у сфері матеріального виробництва і обслуговування.

Економічне виховання здійснюється передусім у процесі вивчення основ наук, зокрема, основ економічних знань, економічної географії, трудового навчання.

Класний керівник здійснює економічне виховання, залучаючи учнів до праці із самообслуговування, ремонту обладнання і приміщень, розподілу шкільного бюджету, обговорення газетних та журнальних статей на економічні теми, виробничих екскурсій, зустрічей з працівниками підприємств, до економічних відносин у навчальному закладі та вдома.

Формування свідомості особистості, як ефективний метод у реалізації економічного виховання

Головна мета цих методів - вплив на свідомість, почуття, волю вихованців для пояснення і доведення правильності чи необхідності певної поведінки, норм і правил спілкування, ставлення до оточуючого світу та ін. До цієї групи належать методи: освічення, навіювання, переконання, прикладу.

Освічення передбачає інформацію, повідомлення про економічні факти, події, шляхів досягнення поставленої мети, способів самовиховання, самоосвіти, щоб сформувати на основі набутих знань певні економічні поняття.

Навіювання - метод психологічного впливу на людину, розрахований на некритичне сприйняття нею слів, думок інших, що приводить до вияву у людини, навіть опріч його волі і свідомості, певного стану, почуттів, відношення, що можуть безпосередньо не відповідати її принципам діяльності. Психолог В.М. Бехтерєв підкреслював, що навіювання відбувається «без участі волі особи, що сприймає, і часто навіть без ясної з її боку свідомості». Навіювання та його роль у громадської житті. Навіювання не вимагає доказів, аргументації, логіки. Визначальним засобом навіювання можуть бути яскраві факти, цитати, приклади, особистість вихователя.

У педагогів, психологів різні підходи до навіювання. Одні перебільшували його значення у вихованні, інші заперечували можливість його використання.

Ступінь навіювання залежить як від вікових, так і індивідуальних особливостей суб'єкта, його культурного та інтелектуального розвитку, освіченості, особливостей характеру (слабовілля, недооцінка своїх можливостей), почуття особистої неповноцінності, а також від тимчасового стану психіки, авторитету вихователя.