Сторінка
1

Вдосконалення змісту освіти в школі

Сучасна освіта розглядається в усьому світі як важливий чинник розвитку особистості, як невід'ємна частина соціокультурного середовища, в якому живе людина. Для того, щоб стати повноцінним членом суспільства, їй необхідно, з одного боку, засвоїти його цінності, а з іншого — активно створювати для себе потрібні умови для входження в суспільство.

Як прогнозують учені, ХХI століття буде століттям розвинених інформаційних технологій, глобальної комп’ютеризації виробництва. Життя вимагає інтелектуально розвиненої особистості і разом з цим толерантної, відкритої до демократичного спілкування і розвитку в національному і міжнародному вимірі. Власне, це і є основною метою змісту освіти. У ньому в узагальненій формі відображається досягнутий суспільством рівень культури, соціальний досвід, який передається наступному поколінню для його збереження і подальшого розвитку. Оскільки, основні тенденції та пріоритети розвитку освіти з часом змінюються — перегляд і вдосконалення змісту освіти є надзвичайно актуальною проблемою педагогіки.

Світовими тенденціями сучасного етапу розвитку загальної середньої освіти є такі:

- урахування інтересів і потреб окремого учня і суспільства в цілому;

- максимальний розвиток здібностей дитини, незалежно від соціально-економічного та суспільного статусу її сім’ї, статі, національності, віросповідання;

- виховання громадянина, формування систем цінностей і відношень, які відповідають багатонаціональному суспільству;

- особистісно-орієнтовний освітній процес, котрий враховує і розвиває індивідуальні здібності учнів, формує загальнонавчальні вміння і навички;

- адаптація молоді до умов життя суспільства;

- відкритість освіти, доступність знань та інформації для широких верств населення.

Об’єкт дослідження — педагогічний процес.

Предмет дослідження — зміст освіти в сучасній школі.

Мета дослідження — теоретично обґрунтувати сутність змісту освіти в сучасній школі та дослідити найбільш ефективні шляхи його вдосконалення.

Для досягнення мети дослідження поставлено такі завдання:

1. Здійснити аналіз педагогічної літератури з питань змісту освіти.

2. Охарактеризувати структуру профільного навчання як важливу складову освітньої системи школи.

3. Теоретично обґрунтувати необхідність вдосконалення змісту освіти, вказати основні напрями його реформування.

4. Опираючись на досвід педагогів-новаторів та вчителів загальноосвітніх шкіл, дослідити найбільш ефективні шляхи вдосконалення змісту освіти.

5. Згідно з основними напрямами реформування змісту освіти проілюструвати його склад та структуру.

6. Розробити нові підходи щодо переходу на новий зміст освіти в іноземній мові.

Методи дослідження:

· теоретичний аналіз наукової літератури з теми дослідження з метою відбору і систематизації знань;

· класифікація, моделювання матеріалу про об’єкт дослідження з метою наочності та упорядкування інформації про нього;

· порівняння, співставлення здобутих фактів, синтез результатів дослідження;

· анкетування вчителів.

Поняття змісту освіти

Оскільки весь соціальний досвід, який накопичується протягом тривалого часу, не може стати надбанням окремої особистості через його великий обсяг, у ньому виділяють такі основні, необхідні елементи, засвоєння яких має забезпечити виконання завдань, поставлених освітою перед суспільством. Кожному елементу соціального досвіду відповідає певний елемент змісту освіти.

Зміст освіти — система наукових знань, умінь і навичок, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток розумових і фізичних здібностей учнів, формування їх світогляду, моралі та поведінки, підготовку до суспільного життя, до праці .

Зміст освіти – складне утворення. У дидактиці він трактується як система (від грецького systema — складне із частин, з’єднання) — певним способом упорядкована множина компонентів, які являють собою структуровані і функціонально пов’язані між собою частини цілого. Якість цілого виникає в результаті взаємодії компонентів і не дорівнює їх сумі якостей. Цю нову якість, яку має явище як ціле, називають системною, або інтегральною.

Системоутворюючу роль у змісті освіти виконує її мета – як бажане передбачення результату, котрий зв’язує в одне ціле складові педагогічної системи. Взаємопов’язаним з поняттям мети є поняття функції. Це роль, призначення, спосіб виявлення активності, дієвості системи та її компонентів. Мета сучасної шкільної освіти – формування цілісної особистості в гармонії всіх її культурних якостей. Основною функцією освіти, її змісту є забезпечення успішної соціалізації учня. (Якщо ж бути гранично точним, то К.Корсак стверджує, що термін “соціалізація” повинен бути зміненим на “соціумізацію”, оскільки “ .якщо проаналізувати тлумачні словники, видані в розвинутих країнах, то виявляється, що „соціалізація” має одне - єдине значення – “усуспільнення” (чи “націоналізація”) як перетворення особистого й окремого (відмінного від всього іншого) на загальне, безособове і нівельоване . Якщо відверто, то на якійсь стадії “соціалізації” будь-яка особистість втрачає право вважатися такою. Термін “соціумізація” позначає процес і результат формування активної творчої особистості у поєднанні з її рівноправним і повноцінним входженням у “соціум” як об’єднання рівних, що підкорюються загальновизнаним нормам і правилам”.) Відповідно до мети і функцій освіти здійснюється перетворення уяви суспільства про конкретно-історичну особистість, про керівництво її розвитком, що є необхідною ланкою при переході від проблем особистості до проблеми структури освіти.

Це уявлення конкретизується у проектованій моделі випускника середньої школи і виступає передумовою і цільовою основою для конструювання змісту освіти. Структура моделі випускника середньої школи має відповідати структурі змісту освіти.

Система освіти в Україні будується за такими принципами: доступність для кожного громадянина всіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою; рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку; гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей, органічний зв’язок зі світовою і національною історією, культурою, традиціями; незалежність освіти від політичних партій, громадянських і релігійних організацій; науковий, світський характер освіти; інтеграція з наукою і виробництвом; взаємозв’язок з освітою інших країн; гнучкість і прогностичність системи освіти, єдність і спадкоємність системи освіти; поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.

Зміст освіти повинен відповідати соціальному замовленню суспільства (завданням всебічного розвитку суспільства), забезпечувати високу наукову і практичну значущість навчального матеріалу. Він має враховувати реальні можливості процесу навчання (закономірності, принципи, методи, організаційні форми, рівень загального розвитку школярів, стан навчально-методичної та матеріальної бази школи), забезпечувати соціально-детерміновану єдність у конструюванні та реалізації змісту освіти з позиції навчальних предметів, що вивчаються.