Сторінка
2
Державний стандарт базової і повної середньої освіти
Стандартизація в освіті — це відповідь філософії освіти та педагогіки на процеси глобалізації, звернені до сучасної освіти. Глобалізація освіти веде до її повної інтернаціоналізації, тобто до визначення змісту знань, які необхідно передавати, стандартизації знань, формування спорідненої системи цінностей.
Стандарти необхідні для втілення в життя фундаментального принципу рівності можливостей, оскільки усі учні повинні мати однакові умови для здобуття освіти. Отже реалії сучасного світу вимагають, щоб, наприклад, школяр з Європи міг без проблем навчатися у відповідному класі школи Північної Америки і навпаки. Аналіз шкільних навчальних планів дає підстави стверджувати, що у школах усіх країн вивчаються майже однакові предмети. Така подібність є результатом міжнародних угод у сфері освіти, оскільки будь-яка освіченість у суспільстві та державі базується на шкільній освіті.
Модернізація сучасної української школи, поряд з іншими завданнями, вимагає чіткого визначення державних вимог до загальної середньої освіти. Деякі кроки в цьому напрямі вже зроблені: введення дванадцятирічної середньої освіти. Але існує маса інших проблем, які потрібно вирішити. Це має бути документ взаємних зобов’язань: з одного боку, він повинен чітко окреслити суспільні гарантії щодо освітніх послуг, які держава зобов’язується безкоштовно надавати кожному, хто має намір отримати загальну середню освіту; з іншого – він має визначити вимоги до тих, хто претендує на досягнення відповідного рівня освіченості.
Держаний стандарт базової і повної загальної середньої освіти визначає вимоги до освіченості учнів і випускників основної та старшої школи, гарантії держави у її досягненні.
Державний стандарт охоплює Базовий навчальний план, загальну характеристику інваріантної і варіативної складових змісту базової та повної загальної середньої освіти, державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів. Виконання вимог Державного стандарту є обов’язковим для всіх навчальних закладів, що надають загальну середню освіту.
Стандарт визначає:
- структуру загальної середньої освіти за ступенями навчання в середніх закладах освіти;
- базовий навчальний план середньої загальноосвітньої школи;
- структуру змісту загальної середньої освіти в його інваріантній та варіативній частині;
- обов’язків мінімум змісту навчання з кожної освітньої галузі, яка входить до інваріантної частини;
- загальнообов’язкові результати навчання на різних освітніх рівнях (початкова, базова та повна загально-середня освіта);
- нормативи щодо навчального навантаження учня середнього загальноосвітнього закладу та щодо загальної кількості годин, які надаються навчальному закладу для забезпечення якісної загальноосвітньої підготовки учня та різних освітніх рівнях;
- державні гарантії щодо одержання загальної середньої освіти в Україні та контроль за дотримання вимог стандарту;
- порядок внесення змін до державного освітнього стандарту загальної середньої освіти.
Базовий навчальний план є основоположною складовою Державного стандарту загальної середньої школи. Він охоплює дві складові: інваріантну та варіативну.
Інваріантна складова забезпечує єдність освітнього простору, визначає зміст загальнокультурної, загальнонаукової і технологічної (трудової) підготовки всіх учнів, прилучення їх до загальнолюдських цінностей. У 12 – річній школі ця підготовка забезпечується через обов’язкові освітні галузі: мова і література, суспільствознавство (або громадянознавство), художня культура (або мистецтво), природознавство, математика, інформатика, технології, основи здоров’я і фізична культура.
Прискорення процесів оновлення інформації, інтеграції і диференціації наукових знань загострюють проблему збереження у шкільному змісті базового ядра – найбільш цінної і незмінної для освіченості і розвитку людини його складової. Розвантаження і перерозподіл шкільного змісту не повинні зменшити системоутворювальну роль базових знань.
Варіативна складова охоплює регіональний і шкільний блоки. Вона створює передумови для відображення у змісті природних, соціокультурних особливостей регіону, а, головне, для диференціації, індивідуалізації, а у старшій школі і профільності навчання, задоволення освітніх потреб груп і окремих учнів з урахуванням умов роботи конкретної школи.
Під час складання типових навчальних планів для учнів спеціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв і колегіумів дозволяється перерозподіляти між освітніми галузями до 15 відсотків навчального часу, визначеного інваріантною частиною Базового навчального плану.
Змістове наповнення освітніх галузей інваріантної складової визначається Державним стандартом.
Змістове наповнення варіативної складової формується навчальним закладом з урахуванням особливостей регіону, типу закладу, індивідуальних освітніх потреб учня.
В основній школі навчальні години варіативної складової використовуються головним чином для загальноосвітньої підготовки учнів, індивідуальних занять та консультацій, факультативного навчання.
У старшій школі, у тому числі в сільських однокомплектних школах, де створюються різнопрофільні навчальні групи учнів, за рахунок варіативної складової здійснюється профільне навчання. Години цієї складової можуть використовуватися також для вивчення предметів за вибором учнів, факультативних занять тощо.
На основі Базового навчального плану МОН розробляє типові навчальні плани для загальноосвітніх навчальних закладів. У типових навчальних планах визначається перелік навчальних предметів і курсів, відповідно до змісту освітніх галузей, кількість годин, відведених на їх вивчення у кожному класі. Типові навчальні плани можуть відображати різні варіанти структурування, інтеграції та розподілу навчального змісту за роками навчання в межах годин, визначених Базовим навчальним планом. На основі типових навчальних планів навчальні заклади складають робочі навчальні плани, в яких конкретизується варіативна складова освіти з урахуванням особливостей організації навчально-виховного процессу.
Структура профільного навчання
У старшій школі навчання як правило є профільним. Воно здійснюється за рахунок варіативної складової.
Профілізація старшої школи — це вимога часу чи чиїсь забаганки? Зміни в державі потребують реформування освіти.
Профіль навчання — це спосіб організації диференційованого навчання, який передбачає поглиблене і професійно зорієнтоване вивчення циклу споріднених предметів.
Профіль навчання визначається з урахуванням освітніх потреб замовників освіти; кадрових, матеріально-технічних, інформаційних ресурсів школи; соціокультурної і виробничої інфраструктури району; регіону; перспектив здобуття подальшої освіти і життєвих планів учнівської молоді.
Профільне навчання у 10—12 класах здійснюється за такими основними напрямами: суспільно-гуманітарннй, природничо-математичннй, технологічний, художньо-естстичний, спортивний. Їх набір відповідає соціально-диференційованим видам діяльності, які обумовлюються суспільним розподілом праці, і містить знання про природу, людину, суспільство, культуру, науку та виробництво. За основними напрямами профілізації визначаються різноманітні навчальні профілі (див. додаток 1).