Сторінка
1
На сучасному етапі розвитку спеціальної педагогіки значна увага приділяється розробці і теоретичному обґрунтуванню засад цілеспрямованої діяльності з включення дітей, які мають порушення інтелектуального розвитку, до повноцінного життя у соціумі.
У становленні особистості дитини з порушенням інтелектуального розвитку вирішальну роль часто відіграє рівень сформованості його комунікативної компетенції( Л. Вавіна, Л. Виготський, В. Кобильченко, І. Моргуліс, Є. Синьова), оскільки мовлення є провідним засобом дії компенсаторних механізмів. З цього витікає, що розвиток соціалізованої особистості потрібно починати з розвитку комунікативних умінь.
Мовлення — це не просто вміння говорити, а складна за своєю природою психофізіологічна функція, як мислення і пам'ять. Розвинути в дітей цю функцію — одне з першочергових завдань спеціальної школи. Мовлення як вид людської діяльності завжди зорієнтоване на виконання певного комунікативного завдання: повідомлення, передача інформації, спонукання до певної дії, тощо.
Основними комунікативними уміннями можна вважати:
- уміння здійснювати усномовленнєве спілкування (у монологічній і діалогічній формах);
- уміння розуміти зі слуху зміст прослуханих текстів;
- уміння здійснювати спілкування у писемній формі відповідно до поставлених завдань;
- уміння використовувати у разі необхідності невербальні засоби спілкування за умови дефіциту наявних мовних засобів.
Проблема розвитку зв’язного мовлення учнів завжди була актуальною для науковців. Лінгводидактичні основи формування вмінь і навичок зв’язного мовлення висвітлені у працях відомих мовознавців і педагогів Ф.Буслаєва, І. Срезнєвського, В.Сухомлинського, К.Ушинського. Підвищенню мовленнєвої культури учнів присвячені наукові роботи І.Білодіда, Р. Будагова, В. Ващенка, В. Виноградова, А. Коваль, Л. Паламар, Є. Чак та ін. Психологічні основи зв’язного мовлення розглядалися Б.Баєвим, Л. Виготським, Г. Костюком, І. Синицею та ін. Вирішення комунікативних завдань у процесі оволодіння мовним матеріалом висвітлювалось у працях Т. Ладиженської, В. Мельничайка, І. Синиці, Л. Скуратівського, М. Стельмаховича та ін.
Характерним для розумово відсталих школярів є дефіцит універсальних комунікативних умінь (слухати співбесідника, реагувати на його питання, починати, підтримувати і завершувати розмову, виражати свою точку зору, отримувати потрібну інформацію при читанні і слуханні, використовувати цю інформацію у власних висловах, спілкуванні). Ці труднощі можна частково подолати з допомогою таких методів як аудіювання, переказ текстів, складання розповідей, а також у ході проведення дидактичних ігор( систематичне використання яких сприяє розвитку всіх мовленнєвих процесів в дитини).
Про важливість застосування дидактичних ігор у навчання і вихованні розумово відсталих учнів говорили Жан Ітар, Едуард Сеген, Марія Монтессорі, О.М.Граборов, Л. С. Виготський , О.Я.Савченко, А. Пушкарьова та інш.
Ігровий матеріал, наочність, пізнавальна і навчальна дидактична гра забезпечує позитивні умови для вирішення завдань розвитку мовлення з урахуванням можливостей розумово відсталих учнів. Це положення підтримується в працях. Г. Морозової, М М. Пєрової, Н.Д. Соколової та інших. Гра сприяє не створенню в учнів емоційного настрою, викликає позитивне відношення до виконуваної діяльності, а й допомагає розвивати комунікативні уміння і навички.
Психологічна теорія гри достатньо розроблена в працях таких відомих психологів, як А.К. Аксьонова, Л. С. Вавіна, В.В.Давидова, Д.Б. Ельконіна, І.Г. Єременко, А.М. Леонтьєва, Г.М. Мерсіянова, С.Я. Рубінштейн та інших, було вказано на освітньо-розвиваючу роль дидактичних ігор в навчанні основам наук і вихованні у розумово відсталих дітей, корекції їх пізнавальної діяльності.
Значним потенціалом для розвитку комунікативних умінь розумово відсталих школярів є гра. Саме тому, в практиці роботи спеціальної школи наочно-дидактичний та ігровий матеріал займає достатньо важливе місце на всіх предметних уроках. Завдяки їх використанню в учнів розвиваються просторові уявлення, збагачується словник термінів, розвивається мовна активність.
На наш погляд в спеціальній дидактичній та методичній літературі недостатньо уваги приділяється розгляду можливості використання дидактичних ігор для розвитку комунікативних умінь учнів спеціальної школи на уроках географії.
Таким чином, нерозробленність названої проблеми, її актуальність і потреби практики, зумовили вибір теми курсової роботи, визначення об’єкта, предмета, мети та завдань дослідження.
Отже тема курсової роботи звучить так: « Дидактична гра як засіб формування комунікативних умінь і навичок розумово відсталих учнів на уроках географії».
Мета: виявити ефективність впливу дидактичних ігор географічного змісту на розвиток комунікативних умінь в учнів спеціальної школи.
Об’єкт дослідження: процес формування комунікативних умінь в учнів спеціальної школи на уроках географії.
Предмет дослідження: вплив дидактичної гри географічного змісту на активізацію мовленнєвої діяльності розумово відсталих учнів.
Гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що ефективність формування комунікативних умінь учнів спеціальної школи значно підвищується при використанні на уроках дидактичних ігор географічного змісту.
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати загальну і спеціальну психолого-педагогічну літературу з питань розвитку комунікативних умінь розумово відсталих школярів.
2. Визначити ступінь сформованості комунікативних умінь і навичок учнів спеціальної школи.
3. Підібрати зразки дидактичних географічних ігор, які направленні на розвиток комунікативних умінь школярів спеціальної школи.
4. Визначити навчально-корекційний вплив використання дидактичних ігор географічного змісту на мовленнєвих розвиток учнів з особливими потребами.
Методи дослідження:
- теоретичний аналіз загальної та спеціальної психолого-педагогічної і методичної літератури з проблеми розвитку комунікативних вмінь розумово відсталих учнів, вплив дидактичних ігор на формування комунікації у учнів спеціальної школи.
- педагогічні спостереження за учнями спеціальної школи, бесіди з педагогами , анкетування розумово відсталих школярів 8-го класу.
- кількісний та якісний аналіз отриманих даних.
- розробка анкети, дидактичних ігор.
Особливості розвитку комунікативних умінь розумово відсталих школярів
Мовлення - одна із найскладніших вищих психічних функцій людини. Розвинути цю функцію – одна з основних завдань корекційно-виховної роботи в спеціальній школі. Достатній рівень розвитку мовлення дитини є основою її повноцінного психічного розвитку.
Порушення мовленнєвого розвитку негативного впливають на формування особистості дитини, що позначається на процесах її соціальної адаптації. Причини цього різноманітні: вади усного мовлення і немовленнєві порушення, які безпосередньо та опосередковано пов'язані з мовленням (порушення кіркової нейродинаміки і ослаблення тонких диференціацій в мовно-руховому аналізаторі, дискоординованість, нечіткість у роботі рухомих органів артикуляції: язика, губ, нижньої щелепи, м'якого піднебіння; порушення тонкої довільної моторики пальців рук, розлади вегетативної нервової системи).