Сторінка
1
Місце фізики в системі загальноосвітніх предметів визначається особливостями фізики як науки серед інших наук. Сучасна фізика є найважливішим джерелом знань про навколишній світ, основою науково-технічного прогресу і разом з тим одним з найважливіших компонентів людської культури.
Серед навчальних предметів середньої школи фізика займає одне з провідних місць. Це є відображенням того об'єктивного загальновідомого факту, що фізика — основа сучасної техніки і багатьох сучасних виробництв та технологій.
Фізика є теоретичного наукою, що відкриває фундаментальні закони природи. Фізичні теорії і фізичні методи дослідження все більше проникають в інші природничі науки (хімію, астрономію, біологію тощо) і дають важливі результати. Фізику вважають теоретичною основою сучасної техніки, багато галузей якої виникли на базі фізичних відкриттів. Це - електротехніка, радіотехніка, ядерна енергетика і т.д.
Фізика вивчає первинні структури матерії і відповідні їм найпростіші форми її руху. Цим вона створює природничонаукову базу для сучасного світосприймання, яке є складовою частиною діалектико-матеріалістичного світогляду.
Знання законів природи, вміння пояснювати явища природи, вільно орієнтуватися в яскравій і швидкій круговерті природних явищах — невід'ємна ознака і риса сучасної освіченої людини. Це визначає не лише її фахову підготовку, не лише забезпечує активну участь в суспільному виробництві, але і визначає інтелектуальний рівень людини в суспільстві.
Значення того чи іншого навчального предмета визначається через його специфічні особливості та ознаки. Фізика як навчальний предмет навчального плану середньої школи дозволяє озброїти учнів основами фізики - науки про природу. Зміст, система і методологія фізики відкривають великі можливості для формування наукового світогляду учнів, вироблення практичних умінь і навичок, дійових навичок самостійної роботи. При реалізації цих завдань розвиваються розумові здібності учнів, зокрема логічне мислення учнів, як відображення вищої логіки - логіки природи. Фізика має величезний виховний потенціал.
Метою написання даної курсової роботи є вивчення теоретичних засад викладання фізики, аналіз навчальних програм та методичної літератури.
Завданнями курсової роботи є дослідження методів проведення фронтальних лабораторних робіт та написання моделей виконання лабораторних робіт.
Об’єктом дослідження курсової роботи є теоретичні основи викладання фізики. Предметом дослідження є навчальні програми, методична література та лабораторні роботи.
Інформаційною та методологічною базою дослідження стали: наукові праці провідних вітчизняних та закордонних вчених-фізиків, періодичні фахові видання, електронні ресурси.
Методи навчання з фізики, їх класифікація і значення
Основними завданнями школи є озброєння учнів міцними знаннями основ наук, формування наукового світогляду, розвиток творчих здібностей учнів та їх всебічне виховання. Визначальна роль у досягненні цих завдань належить методам навчання, що застосовують на уроках.
Навчальна робота вчителя дуже різноманітна, та все ж вона підлягає певним закономірностям, які можна зрозуміти лише тоді, коли систематизувати досвід роботи багатьох учителів та результати спеціальних науково-педагогічних досліджень. У навчальному процесі вчитель бере участь разом з учнями, він організовує їх навчально-пізнавальну діяльність різними шляхами і способами. І саме ці способи взаємозв'язаної діяльності вчителя і учнів певним чином упорядковані і спрямовані на досягнення поставленої мети освіти, називають методами навчання.
Розробкою методів навчання та їх класифікацією займається дидактика. Вважають, що засвоєння знань відбувається на трьох рівнях: осмисленого сприйняття і запам'ятовування; застосування знань за зразком та у схожій ситуації; творчого застосування знань.
Такими ж рівнями характеризується засвоєння способів діяльності. Виходячи з аналізу видів змісту освіти і способів їх засвоєння М.М. Скаткін і І.Я. Лернер за ступенем реалізації розвиваючої функції навчання виділили п'ять методів навчання: пояснювально-ілюстративний або інформаційно-рецептивний; репродуктивний; проблемний виклад; частково-пошуковий або евристичний; дослідницький. Ці методи навчання детально розглядаються в курсі педагогіки. У процесі навчання фізики вчитель різними способами керує процесом пізнання учнів з врахуванням специфіки свого предмету. Методи, які він застосовує, називаються приватно методичними. У методиці фізики ці методи класифікують за такими ознаками: за способом передачі інформації від вчителя до учнів; за характером діяльності вчителя; за характером діяльності учнів.
За цими ознаками методи навчання поділяють на три великі групи: словесні, наочні і практичні. До словесних (вербальних) методів відносять розповідь, пояснення, бесіду, лекцію. До наочних методів відносять демонстраційний експеримент, демонстрацію моделей, схем, малюнків, кінофільмів і діафільмів тощо. Практичні методи включають у себе фронтальні лабораторні роботи і лабораторні практикуми, позаурочні досліди і спостереження, розв'язування задач.
Широкого поширення набула класифікація методів навчання з врахуванням засобів навчання, що використовуються на уроках. На цій основі виділяють такі методи: словесні; демонстраційні; лабораторні; робота з книгою; розв'язування задач; ілюстративні; методи контролю та обліку знань і умінь учнів.
Кожна з класифікацій має сенс в певних конкретних умовах, всі вони мають право на існування і вважаються рівноправними. Кожний метод реалізується на практиці шляхом застосування різноманітних прийомів у їх взаємозв'язку.
Методи, що застосовуються при навчанні фізики, мають певним чином відображати методи фізики як науки. Дослідження в фізиці проводяться теоретичними і експериментальними методами. Методи теоретичної фізики поділяють на модельні гіпотези, математичні гіпотези і принципи.
Прикладами модельних гіпотез є моделі ідеального газу, броунівського руху тощо. Метод модельних гіпотез ґрунтується на наочних образах і уявленнях, що виникають у ході спостережень, а також за аналогією.
У методі математичних гіпотез використовується математична екстраполяція. На основі експериментальних даних знаходять математичний вираз функціональної залежності між фізичними величинами. З математичних рівнянь одержують логічним шляхом висновки, які перевіряються експериментально. Якщо дослід підтверджує висновки, то гіпотезу вважають правильною, в іншому випадку гіпотезу відкидають. Прикладом математичної гіпотези є рівняння Максвела, які лежать в основі класичної макроскопічної електродинаміки.
Метод принципів спирається на екстраполяцію дослідних або теоретичних даних, що підтверджуються всією суспільною практикою. Прикладом такої екстраполяції є закони збереження енергії і імпульсу, закони термодинаміки.
Навчальний метод теоретичного пізнання складається з таких етапів: спостереження явищ або відновлення їх у пам'яті; аналіз і узагальнення фактів; формулювання проблеми; висунення гіпотез; теоретичне виведення наслідків з гіпотези.