Сторінка
7

Методика проведення і організація фронтальних лабораторних робіт з теми: "Взаємодія тіл"

Практика засвідчує, що при такій методиці відчутно змінюється стиль роботи самих учнів: значно менше стає звернень окремих учнів по допомогу до вчителя чи сусідів по парті, оскільки при оцінюванні враховується їх самостійність; темп роботи стає більш ущільненим, учнів значно менше відволікають різноманітні дрібниці. Більшість учнів класу встигає виконати за урок значно більший обсяг роботи, ніж у звичайних умовах. При цьому також помітно змінюється характер розумової діяльності учнів: навантаження на пам’ять знижується, а натомість зростає обсяг логічного і творчого мислення. Допомогу учням вчитель переважно надає диференційовано, в індивідуальному порядку і, як правило, в усній формі, або використовує завчасно підготовлені картки з різноманітними видами додаткових завдань. Кожна така картка містить деяку підказку, причому ця підказка лише в малій мірі наводить учня на вірну думку, але вона не дає розв’язання проблеми.

При виконанні лабораторних робіт дослідницьким прийомом можливим і перспективним є колективний пошук розв’язку поставленого завдання експериментального змісту. В такому випадку доцільно один урок відвести теоретичному розв’язанню поставленої навчальної проблеми, а другий − експериментальній діяльності учнів. Дослідницьким прийомом можна виконувати лабораторні роботи до вивчення, під час вивчення і після вивчення навчального матеріалу.

Дослідницький прийом виконання лабораторних робіт доцільно використати також для активного повторення і закріплення навчального матеріалу. В таких випадках можуть бути роботи двох типів:

1) роботи, метою яких є закріплення тільки що пройденого матеріалу (наприклад, окремих питань теми уроку) ;

2) роботи узагальнюючого характеру, які передбачають відпрацювання найбільш важливих питань цілої теми курсу фізики або значної її частини.

В першому випадку тривалість робіт може бути невеликою (15-20 хвилин), а виконання їх здійснюватись в ході того ж уроку, на якому розглядається відповідний навчальний матеріал. Дані фронтальні лабораторні роботи володіють деякою специфікою, що, на нашу думку, дозволяє їх виокремити серед інших лабораторних робіт як за змістом так і за методикою та технікою проведення.

В другому випадку, коли мова йде про фронтальні лабораторні роботи узагальнюючого характеру, в ході їх виконання передбачають повторення цілої теми або значної її частини, а тому вони розраховані на весь урок. В такому випадку кількість завдань може бути збільшена (залежно від складності завдань і підготовленості учнів даного класу).

Цим же дослідницьким способом можна виконувати з метою повторення і узагальнення навчального матеріалу ряд фронтальних лабораторних робіт.

Успіх виконання фронтальних лабораторних робіт за описаною методикою залежить від двох обставин: учні повинні добре знати той теоретичний матеріал, який буде використовуватись при виконанні даної лабораторної роботи, і володіти необхідними експериментальними уміннями. Тому перед виконанням лабораторних робіт дослідницьким способом слід перевірити (якщо буде потрібно то відновити) знання теорії і сформувати необхідні експериментальні уміння. Така підготовча робота може проводитись в різних формах: повторення теоретичного матеріалу, розв’язування відповідних задач (іноді достатньо обміркувати з учнями лише загальну ідею розв’язування), аналіз проведених демонстраційних дослідів, які допомагають учням краще підготуватись до лабораторної роботи, виконання короткотривалих експериментальних завдань. При цьому учні повинні бути проінформовані про те, для чого здійснюється така робота.

Систематичне виконання фронтальних лабораторних робіт дослідницьким способом помітно підвищує рівень знань і експериментальних умінь учнів, сприяє розвитку їх пізнавальної самостійності, їх творчого мислення. Але дослідницький спосіб має й ряд слабких сторін: більш тривалий час виконання роботи; мала ефективність при формуванні початкових експериментальних умінь, коли показ і наслідування мають особливо велике значення; недостатня ефективність при виконанні складних робіт, де вкрай необхідна допомога учителя. З всього вище наведеного витікає висновок, що жоден з наведених способів виконання фронтальних лабораторних робіт не можна вважати універсальним, придатним для вирішення будь-яких дидактичних задач.

Кожен спосіб має свої привабливі специфічні особливості і приводить до позитивного результату в цілком визначених умовах і розв’язку тих чи інших навчально-виховних задач. Різноманітність способів виконання лабораторних робіт є необхідною умовою різнобічного розвитку учнів. Навіть при виконанні однієї і тієї ж роботи, як вище зазначалось, можуть бути використані різні способи її виконання, оскільки клас не є однорідним і вчитель має змогу ставити перед різними ланками учнів неоднакові завдання. Але це не означає, що завжди слід поєднувати репродуктивні і проблемно-пошукові способи самостійної експериментальної діяльності учнів. Є такі роботи, для яких можуть бути використані лише способи репродуктивні чи пошукові, так би мовити, в чистому виді. Вибір методичного способу, організація і матеріально-технічне забезпечення відповідного прийому проведення в кінці-кінців визначається дидактичною метою уроку, змістом лабораторної роботи, теоретичною і експериментальною готовністю учнів класу, наявністю у фізичному кабінеті необхідного обладнання як промислового так і самостійного виготовлення для проведення фронтальних лабораторних робіт, а також із врахуванням вікових особливостей учнів. Тому то на першій ступені вивчення фізики (7-8 класи) частіше використовують репродуктивні та ілюстративні способи, а на другій ступені (9-11 класи) — евристичні та дослідницькі способи.

Зміст фронтальних лабораторних робіт та їх місце у навчальній програмі

За останні роки в школі має місце постійна тенденція збільшувати час, відведений на лабораторні заняття. І на даний час в програмі з фізики вказується, що «бажано збільшити число фронтальних лабораторних робіт».

Який же максимальний час може бути відведений на їх проведення? В школі на лабораторні роботи витрачається приблизно 1/6 відведеного часу на навчання.

У ВНЗ на лабораторні заняття з загальної фізики відводиться приблизно 35 – 40% часу відведеного для навчання, тобто вдвічі більше ніж в загальноосвітніх школах. Тому можна орієнтовно прийняти, що виділені на лабораторні роботи з фізики приблизно 1/3 часу потрібно рахувати границею.

В цілому частина часу відведеного для лабораторних робіт в старших класах (9 – 11 класах) трохи більша порівняно з молодшими класами (7 – 9 класах). Змінюється і характер лабораторних робіт. В 7 – 9 класах фронтальні лабораторні роботи і багато численні, але короткотривалі фронтальні досліди, а в 9 – 11 класах збільшено час на лабораторні роботи за рахунок більш складніших і довготривалих робіт фізичних практикумів. Ця специфіка має враховуватись вчителем, особливо в плані формування нових самостійних робіт, підготовки їх до подальшого навчання в спеціальних навчальних закладах і в праці.