Сторінка
8
Приблизно 35% всіх лабораторних робіт відведені вивченню або перевірці фізичних законів.
У відповідності з одним із основних призначень лабораторних робіт – слугує джерелом знань про фізичні закономірності - для робіт даного типу потрібно виділяти особливу увагу. При цьому в 7 класі потрібні потрібні класичні експерименти, які відіграють провідну роль в історії фізики. Окремі роботи такого змісту включені в програму, наприклад робота по спостереженню треків частинок в камері Вільсона.
З роботами по вивченню фізичних закономірностей пов’язані роботи по визначенню фізичних констант. Роботи такого типу також займають 35% від всіх робіт і є найбільш традиційними в курсі елементарної фізики.
В даному випадку цікавими роботами є роботи пов’язані з фундаментальними класичними дослідами з встановлення найважливіших фізичних констант. Але нажаль таких робіт недостатньо.
Потрібно звернути увагу на те, що в старших класах (7 – 9 класах) мало робіт політехнічного характеру з вивчення технічних приладів та пристроїв, які важливі не тільки для поглиблення знань з фізики, але для підготовки учнів до життя і праці, для їх професійної орієнтації. В лабораторних роботах, особливо роботах фізичного практикуму, має бути враховано виробниче оточення школи. Так, яскраво виражену специфіку мають виробниче оточення сільських шкіл.
В школах міст, де виробнича практика проходить на промислових підприємствах, можуть бути поставлені практичні роботи в заводських лабораторіях. Ці роботи ознайомлюють учнів з фізичними основами деяких технологічних процесів, фізичними властивостями і характеристиками, які застосовують на виробництві матеріалів, дають учні уяву про професії і т. д
На закінчення, слід відмітить особливе значення фронтальних лабораторних робіт з вивчення пристроїв і правил використання вимірювальних приладів. В старших класах додатково бажано поставити роботи з вивчення рідинних, металевих та електричних термометрів.
Тематика фронтальних робіт і робіт практикумів зазначено в навчальній програмі, їх коротке описання подане в підручнику, а для учителя в навчальних і методичних посібниках. Існують такі посібники і для учнів.
Система лабораторних робіт з теми «Взаємодія тіл» для 8 класів
Лабораторна робота №1 «Конструювання динамометра»
Тема: Виготовлення динамометра
Мета: виготовити динамометр, який має шкалу із заданою ціною поділки.
Обладнання і матеріали: штатив із муфтою та лапкою, дерев’яна лінійка, набір тягарців масою по 100 г, гумовий шнур діаметром 1-2 мм і завдовжки 10-12 см, учнівська лінійка з отвором, ножиці, клей, сірники, нитки, папір.
Теоретичні відомості:
Сила – це фізична величина, тому її можна вимірювати. Виміряти силу означає зрівноважити її відомою силою. Прикладом для вимірювання сили є динамометр. Найпростіший лабораторний динамометр являє собою дерев’яну або пластикову панель із нанесеною шкалою. До невеличкого виступу панелі одним кінцем прикріплено спіральну пружину, вільний кінець якої має покажчик і дротяний повідець із гачком на кінці. Принцип дії найпростішого динамометра ґрунтується на порівнянні вимірювальної сили із силою пружності пружини динамометра.
Щоб виготовити динамометр самому, необхідно на дощечці (можна взяти учнівську лінійку), обклеєній білим папером, закріпити пружину, а потім проградуювати одержаний прилад, тобто нанести на ньому шкалу. Замість пружини можна використати м’яку гумову стрічку або гумовий шнур.
Вказівки щодо виконання роботи:
1. Приготуйте обладнання, необхідне для проведення лабораторної роботи.
2. Пригадайте, за яких умов виконується закон Гука.
3. Наклейте на один бік лінійки білий папір.
4. Складіть гумовий шнур удвоє, протягніть його крізь отвір і закріпіть за допомогою сірника так, щоб петля шнура звисала на чверть довжини лінійки уздовж заклеєного папером боку.
5. На кінці петлі закріпіть покажчик динамометра у вигляді сірника та нитяний повідець.
6. Проградуюйте отриманий прилад. Для цього:
- закріпіть прилад у лапці штатива, підвісьте до повідця тягарець масою 100 г, позначте на папері положення покажчика горизонтальною рискою;
- послідовно підвісьте другий, третій і четвертий тягарці (у кожному випадку положення покажчика позначайте рискою);
- зніміть тягарці, позначте рискою нульове положення покажчика;
- зніміть динамометр зі штатива й на папері навпрти горизонтальних рисок проставте значення 0, 1, 2, 3, 4 Н.
7. Схарактеризуйте одержаний динамометр, заповнивши перший рядок таблиці.
8. На одержаному динамометрі побудуйте шкалу з ціною поділки 0,1 Н (якщо відстань між рисками дуже мала, побудуйте шкалу з ціною поділки 0,2 Н).
9. Схарактеризуйте одержаний динамометр з новою шкалою ще раз, заповнивши другий рядок таблиці.
Назва приладу |
Фізична величина, вимірювана приладом |
Одиниця вимірювання величини |
Блок позначок шкали | ||||
Дві сусідні риски, позначені цифрами |
Кількість поділок між сусідніми рисками |
Ціна поділки шкали |
Межі вимірювання | ||||
верхня |
нижня | ||||||
10. Зробіть висновок, у якому зазначте, як називається виготовлений вами прилад, на якому законі ґрунтується принцип його дії, де вам може знадобитися цей прилад і для чого потрібні навички, набуті в ході виконання роботи.
Творче завдання:
Який вигляд мала б шкала виготовленого вами динамометра в разі використання половини гумової петлі? Проведіть дослід. Порівняйте отриману шкалу з одержаними під час виконання лабораторної роботи, зробіть висновок.
Лабораторна робота №2 «Вимірювання ваги тіл за допомогою динамометра»
Тема: Вимірювання ваги тіл за допомогою динамометра
Мета: навчитися вимірювати вагу тіла за допомогою динамометра.
Обладнання і матеріали: динамометр, важільні терези з важками, штатив із муфтою та лапкою, набір різних тіл.
Вказівки щодо виконання роботи:
1. Визначте ціну поділки й межі вимірювання шкали динамометра.
2. Закріпіть динамометр у лапці штатива.
3. Зрівноважте терези.
4. Зважте на важільних терезах кілька тіл (кільце від штатива, тягарець тощо).
5. За формулою Р=mg обчисліть вагу тіл (Р1).
6. Визначте вагу цих тіл за допомогою динамометра (Р2).