Сторінка
9

Методика проведення і організація фронтальних лабораторних робіт з теми: "Взаємодія тіл"

7. Результати вимірювань та обчислень занесіть до таблиці.

8. Порівняйте значення ваги тіла, одержані у два різні способи. Зробіть висновок, у якому зазначте, у який спосіб вимірювання ваги тіла є точнішим, який є найбільш універсальним, які чинники вплинули на точність ваших вимірювань.

Творче завдання:

Обміркуйте і запишіть план проведення експерименту, що надасть змогу визначити жорсткість пружини динамометра.

Лабораторна робота №3 «Вимірювання коефіцієнта тертя ковзання»

Тема: визначення коефіцієнта тертя ковзання.

Мета: визначити коефіцієнт тертя ковзання дерева по дереву.

Обладнання і матеріали: дерев’яний брусок, дерев’яна лінійка, набір тягарців, динамометр.

Вказівки щодо виконання роботи:

1. Визначте ціну поділки шкали динамометра. При виконанні дослідів результати відразу заносьте до таблиці.

2. Підвісьте брусок до динамометра, виміряйте вагу бруска, яка дорівнює силі реакції опори.

3. Прикріпивши брусок до гачка динамометра, покладіть брусок широким боком на горизонтально розташовану лінійку і рівномірно переміщуйте вздовж лінійки. Визначте силу тертя ковзання за показниками динамометра (Fтертя ковз.=Fпружн.).

4. Повторіть експеримент ще тричі, поклавши на брусок спочатку один тягарець, потім водночас два, а потім три тягарці.

5. Обчисліть коефіцієнт тертя ковзання для кожного досліду за формулою . Результати занесіть до таблиці.

6. Порівняйте одержані у всіх дослідах значення коефіцієнтів тертя ковзання між собою і з табличним значенням коефіцієнта тертя ковзання дерева по дереву. Зробіть висновок.

Творче завдання:

Запишіть план проведення експерименту, який підтверджував би, що коефіцієнт тертя ковзання не задежить від площі стичних поверхонь. Здійсніть цей експеримент.

Серед навчальних предметів середньої школи фізика займає одне з провідних місць. Це є відображенням того об'єктивного загальновідомого факту, що фізика - основа сучасної техніки і багатьох сучасних виробництв та технологій.

Механізація виробництва і електроенергетика, нові матеріали і речовини, надточні вимірювання і фізичний неруйнуючий аналіз, ядерна технологія і енергетика, надточні технології - це далеко не повний перелік галузей сучасного виробництва, корені яких закладені в фізиці. Фізика розкриває загальні закони і закономірності природи, встановлює зв'язки між явищами природи, а спеціальні науки доводять їх до конкретного технологічного втілення.

Знання законів природи, які вивчає фізика, вміння пояснювати явища природи, вільно орієнтуватися в яскравій і швидкій круговерті природних явищах - невід'ємна ознака і риса сучасної освіченої людини. Це визначає не лише її фахову підготовку, не лише забезпечує активну участь в суспільному виробництві, але і визначає інтелектуальний рівень людини в суспільстві. Тож не дивно, що усі економічно розвинуті країни світу надають великої уваги вдосконаленню системи фізичної освіти.

Значення фізики в суспільному виробництві і науці відображено в навчальному плані середньої школи. Вона серед природничих наук займає одне з провідних місць за кількістю годин, які відводяться на її вивчення.

На фізику як навчальний предмет середньої школи покладено такі завдання:

- вивчення основ науки фізики;

- розвиток пізнавальних і розумових здібностей учнів;

- формування сучасного наукового світогляду;

- підготовка учнів до свідомого вибору професії;

- виховання учнів.

Функції навчального предмету фізики реалізуються в навчальному процесі, який визначається чотирма компонентами:

- зміст навчання;

- викладання;

- навчання;

- матеріальні засоби навчання.

Сучасна методична система навчання фізики в основній школі є системою поліструктурною, керованою, відкритою і такою, що інтенсивно розвивається. В основу методичної організації навчального матеріалу покладено й принципи теорії змістового узагальнення і теорії цілеспрямованої навчальної діяльності. Методична система навчання фізики, побудована на основі базового курсу фізики, впроваджена в практику роботи шкіл в багатьох регіонах країни. Підготовлені й опубліковані навчальні матеріали, зокрема підручники, використовуються учителями і учнями, які працюють й за іншими методичними системами навчання, - як додаткові посібники.