Сторінка
1

Активізація пізнавальної діяльності на уроках у початкових класах

Питання активізації пізнавальної діяльності на уроках видається актуальним з двох основних причин.

По-перше досвідчені вчителі зазначають, що останнім часом відбувається зниження рівня знань. Досить часто знання учнів є формальними, вони розрізнені й безсистемні. Учні не вміють їх використовувати на практиці, не здатні самостійно працювати, розбиратися в новій, незнайомій ситуації, мають недостатню підготовленість до творчої праці. У вчителя виникає маса проблем щодо організації творчої розумової діяльності учнів на уроці. Як сформувати різнобічну пошукову роботу учнів, врахувати особливості предмета, що вивчається? Якими мають бути психолого-педагогічні шляхи побудови навчальних задач, що змогли б у процесі їх постановки та розв'язання достатньо ефективно сприяти формуванню творчого ставлення учнів до своєї навчальної праці, що, в свою чергу, вимагає активізації їх розумової діяльності? Що і як потрібно робити, щоб навчити учнів аналізувати, порівнювати, узагальнювати, аргументувати та доводити, навчити самостійно отримувати знання, розвинути прагнення їх до вдосконалення та творчої самореалізації? Як організувати навчальний процес так, щоб все запропоноване учню до засвоєння стало інструментом його розвитку? Вчителі, як це відзначає автор статі [13] мають труднощі організаційного і методичного характеру. Спостерігається недостатнє забезпечення навчальних закладів навчальною, науковою та навчально-методичною літературою, технічними засобами навчання. Саме це змушує вчителів, які працюють у таких закладах, витрачати багато часу на пошуки з метою створення «свого» навчального та дидактичного матеріалу. Учень, не маючи змоги задовольнити свою цікавість за допомогою навчальної книжки, часто взагалі втрачає інтерес до навчання.

По-друге, людина не може повноцінно жити в умовах науково-технічної революції без активної пізнавальної діяльності, регулярної самоосвіти.

Пізнавальна активність особи є умовою її духовного розвитку. Оволодіння духовною культурою суспільства помітно впливає на ієрархію потреб, мотивів, інтересів особистості, що, в свою чергу, обумовлює якість не тільки професійної роботи, а й характер занять. У вільний час, що являє собою, з одного боку, умову для задоволення духовних потреб особи, а з іншого є засобом її самореалізації, самовиявлення. «Духовні потреби — це специфічні людські утворення, вони характеризують високий рівень розвитку особи. Потреба в пізнаванні дійсності, природної і соціальної, забезпечує людині, поряд з іншими умовами, свободу і відкриває шлях до творчості».

Формування пізнавальної активності особи тісно пов'язане з вихованням самостійності, ініціативи, сумлінності, сили волі та інших рис характеру людини, бо активність як риса людини припускає, що учень стає суб'єктом діяльності і керує своїм особистим розвитком з урахуванням загальнолюдських цінностей, вимог суспільства.

Пізнавальна активність учнів є важливим засобом поліпшення і в той же час показником ефективності навчально-виховного процесу школи оскільки вона стимулює розвиток самостійності учнів, їхній творчий підхід до оволодіння змістом освіти; забезпечує сприятливий мікроклімат для учня в сім'ї; спонукає дітей до самоосвіти, пошуку шляхів для досягнення високих результатів навчання, бо є своєрідним показником педагогічної майстерності вчителя, його уміння організувати пізнавальну діяльність.

Провідна роль пізнання в житті людини визначає те місце, яке посідає ця проблема; у психолого-педагогічних дослідженнях. Отже, проблема пізнавальної активності — одна з кардинальних проблем не тільки дидактики, а й всього процесу виховання тому що в ній містяться джерела багатьом проблем: навчання учнів мисленню, розвиток пізнавальних інтересів, формування самостійності, визначення розумових здібностей, прищеплення уміння вчитися, а також надбання таких якостей, як спостережливість, цілеспрямованість, відповідальність тощо, та оцінка результатів навчально-виховної роботи вчителів і школи в цілому.

Я думаю, що у початковій школі, в сім'ї закладається фундамент пізнавальної активності. Тому дане питання є одним з найважливіших в діяльності вчителя початкових класів. Оскільки молодший шкільний вік є сенситивним до творчої діяльності, то підготовка до неї передбачає заохочення в учнів допитливості, самостійності думки, нагромадження цілеспрямованих інтересів, підтримку розумових зусиль, розвиток асоціативного мислення, уяви, виконання різних конструктивних, фантазійних, трансформаційних творчих завдань, насичення навчального процесу завданнями комплексного впливу, в яких провідна навчальна дія підживлюється за рахунок інших (музичний супровід, живопис, елементи театралізації, хореографії тощо).

Надзвичайної актуальності набуває питання: за допомогою яких методів залучити дітей до самотворення, творчого розвитку? Ефективним засобом у сучасних умовах вважається привернення їхньої уваги до таємниць і духовних скарбів свого внутрішнього світу, духовних цінностей, потреб власної душі. Виховна ситуація виступає активним засобом пробудження високих внутрішніх потреб особистості та активізації пізнавальної діяльності.

Види та критерії пізнавальної діяльності

Для виявлення рівня сформованості активності особистості необхідно встановити ті критерії, які відбивають сутність явища в працях учених знаходимо не лише критерії активності, а й вимоги до них: критерій повинен фіксувати діяльний стан суб'єкта; має нести інформацію про самостійний характер діяльності людини, відповідати діяльності, в якій виявляється активність, цих вимогах частково знайшли відображення і самі критерії активності, які відбивають об'єктивні результати і характер діяльності, а також суб'єктивні фактори: мотиви, інтерес. В.С. Гурін вважає, що критерій повинен враховувати три параметри: чому і в ім'я чого суб'єкт діє, що він чинить і як, якими засобами користуєтеся й за яких умов, тобто складається відповідно казуальному (чому і для чого), змістовного або результативного (що) та динамічного (як) показників.

Слід відзначити, що серед названих критеріїв визначальним є змістовний показник, тобто врахування результатів діяльності та її характеру. Критерії повинні відбивати ставлення людини до об'єкту пізнання, самого процесу пізнання, тобто суб'єктивні моменти у навчанні учнів. У той же час показники пізнавальної активності мають бути об'єктивними. Важливо враховувати те, як відбувається пізнавальна діяльність, але разом з тим не можна зводити показники якості лише до динамічних показників, бо в пізнавальній діяльності важливе значення оптимальних шляхів досягнення пізнавальної мети, творчий характер діяльності.

Проаналізувавши дослідження з проблем пізнавальної активності, можна виділити різні показники активності. Найчастіше автори називають такі показники: ініціативність, енергійність, інтенсивність діяльності, позитивне ставлення до діяльності (інтерес, допитливість, сумлінність); самодіяльність, саморегуляція, усвідомлення діяльності, воля особистості (наполегливість, завзяття в досягненні мети); цілеспрямованість діяльності, творчість, (в деяких дослідженнях деталізовані критерії інтелектуальної активності школярів: запитання учнів до вчителя; схильність до аналізу помилок, критичність здібність до перенесення знань, оперування здобутими знаннями, уміннями; ступінь участі учня в колективній пізнавальній учбовій діяльності класу; прагнення виявити причини явищ; характер занять у вільний час, виявлення підвищеного інтересу до предмету, прагнення глибоко зрозуміти зміст навчального матеріалу, захоплення новим матеріалом, використання у відповідях додаткової