Сторінка
10
На основі аналізу 100 запитань, запропонованих вчителями учням, встановлено, що 5 % вимагало самостійного аналізу явищ, 5 % — самостійного з'ясування причин явищ, 3% — узагальнення відомого, 2 % — виявлення свого ставлення до вчинків героя літературного твору, до розглядуваних подій, 2 % — спонукали до висновків, 1 % — вимагав від учнів виділити в навчальному матеріалі головне, 1 % — спонукав учнів до практичного застосування набутих знань, 2 % — доведення даної тези, порівняння, зіставлення фактів. Решта 80 % запитань вимагали лише відтворити вивчене. Крім того, із загальної кількості запитань, спрямованих на розвиток мислення учнів, більша частина запропоновано на уроках кращих учителів.
Отже, один із головних недоліків організації перевірки — це переважання традиційних запитань під час перевірки знань учнів. Істотним недоліком є й те, що вона, як правило, не викликає в учнів інтересу, активності. Щоб з'ясувати, як учні ставляться до перевірки, їм пропонувалося відповісти на запитання анкети: як їх опитують на уроках; як вони відповідають; яким запитанням віддають перевагу - тим, на які є готові відповіді у підручнику, чи тим, які вимагають використання додаткової літератури; самостійної творчої діяльності, висловлення своїх власних поглядів на факти та явища. Зміст анкети .
1. На які запитання цікавіше відповідати, які відповіді однокласників цікавіше слухати?
а) «легкі», для яких достатньо раз прочитати параграф. Чому ти хочеш відповідати на легкі запитання ?
б) «важкі», ті що потребують добре знати предмет, висловлювати власну думку, читати додаткову літературу?
2. Важкі запитання подобаються тому, що .
а) можна висловити власну думку;
б) порівняти думку з думкою товаришів;
в) не доведеться зубрити;
г) допомагають дізнатися про щось нове.
3. У тебе з'являється відчуття щастя тоді, коли ти даєш правильну відповідь на складне запитання?
Додаткове завдання.
Вибрати одне з двох запитань. Гарна відповідь на перше запитання оцінюється 11-12 балами Правильна відповідь на друге запитання гарантує оцінку не більшу ніж вісім.
1 .Як ти ставишся до Діда, персонажу казки «Кобиляча голова»?
2 . Чим відрізняються долі дідової і бабиної дочок?
Відповідь на друге питання потребує психологічного аналізу характеру другорядного, малопомітного героя. Для відповіді на перше – достатньо бути знайомим зі змістом казки. В анкетуванні взяли участь учні чотирьох четвертих класів (105 учнів) з них - 76 % учнів відповіло, що їм цікаво слухати відповіді товаришів і самим відповідати на так звані важні запитання. Одні віддають перевагу важким запитанням тому, що вони змушують висловлювати власні думки (23 %), іншим подобається, що такі запитання дають змогу порівнювати свої висновки з висновками товаришів (14 %), решта відповіла: цікаві запитання ті, які ліквідують зубріння (8 %), допомагають дізнатись про те, чого не знав раніше (6 %), розв'язання яких приносить моральне задоволення (6 %), на які немає відповіді в підручниках (8 %), 5 % учнів хоч і віддають перевагу важким запитанням, але обґрунтувати цього не можуть, 8 % учнів подобається відповідати на легкі запитання, з тієї причини, що нема ризику отримати погану оцінку .
Частина учнів, яким „подобаються важкі запитання" вибрали друге «легке» завдання (37 учнів)
З 39 учнів, що взялися відповідати на перше питання 17 проявили себе як гарні „психологи", чітко сформулювали власні думки. Вони тонко відчули м'який, поступливий характер діда, зрадливість, його перебування „під бабиною п'ятою". Дехто відзначає винахідливість. Школярі не засуджують гостро цей персонаж і розуміють, що значна відповідальність лежить на бабі. Відповіді інших 22 учнів звелися переважно до переказування тексту.
Таким чином, переважна більшість школярів схильна до відтворюючого типу пізнавальної активності. Проте, більша частина учнів цього не усвідомлює, а тому з задоволенням взяли б участь в обговоренні подібних запитань. Через якийсь час у них повинне з'явитися вміння аналізувати події, явища, людські характери.
Отже, один із головних недоліків традиційної перевірки знань — це те, що вона в більшій мірі сприяє розвитку пам'яті, а не мислення учня, не дає об'єктивної інформації про глибину усвідомленості, гнучкість знань. Оцінка при традиційній перевірці не відбиває розумової активності і самостійності школярів. Про це свідчать і бесіди з відмінниками. Із 20 опитаних відмінників на запитання з тем, які були ними опрацьовані, і за виявлені знання вони одержали п'ятірки, тільки 5 дали повні відповіді на запитання, які вимагали не простого відтворення знань, а уміння їх використовувати в новій ситуації, підходити до відомого
З різних боків, бачити певне явище у взаємозв'язку з іншими явищами, робити особисті висновки, аналізувати факти та ін. учнів зовсім не відповіли на запитання. Таким чином, пануюча в школі перевірка, як правило, лише виявляє поверхневий пласт знань, які мовби вже підготовлені для видачі з лабораторії думки. Самі ж якості розумової праці учня, його успіхи в розвитку спостережливості, мислення, уявлення таке опитування в більшості випадків не спроможне вияснити. Значення перевірки знань більш широке, ніж тільки відображення рівня знань у балах. Розуміння перевірки лише як засобу контролю та обліку знань не відповідає завданням сучасної школи.
Вивчення психологічних аспектів розвитку розумових здібностей, психолого-педагогічних основ формування в учнів пізнавальної активності та результатів проведеного спостереження свідчить про те, що для розвитку творчих здібностей, та активізації пізнавальної діяльності потрібний постійний саморух, зацікавленість, систематична цілеспрямована самостійна навчальна робота. А завданням вчителя є організувати творчу діяльність, що є вищою формою активної самостійної навчальної діяльності. Для цього необхідно постійно пропонувати учням завдання, які потребують активності та самостійності думок, кмітливості, вміння швидко оцінювати ситуацію та реагувати на її зміни.
Щоб зробити процес навчання цікавим, слід добирати нестандартні завдання, які б розвивали логічне мислення, вчили дітей розмірковувати, думати. Водночас потрібно пам'ятати про індивідуальні особливості розвитку учнів. Виконання однотипних вправ призводить до затухання розумової діяльності. Варіативність, навпаки, забезпечує найбільшу гнучкість і рухливість умінь, що формуються, дає можливість використовувати їх у найрізноманітніших умовах. Підсумовуючи дані проведених спостережень, можна зробити такі висновки:
- система методичного забезпечення, яка спрямована на активний пізнавальний пошук, забезпечує інтенсивність розумового розвитку учнів;
- важливою умовою підвищення ефективності перевірки знань є розробка різноманітних засобів активізації учбової діяльності школярів у процесі перевірки знань. Поряд з іншими засобами активізації розумової діяльності учнів (тематичне оцінювання, заліки, організація самоперевірки, взаємоперевірки та ін.) слід назвати використання проблемних запитань і завдань для перевірки знань учнів, що сприяє підвищенню якості навчання;