Сторінка
9

Активізація пізнавальної діяльності на уроках у початкових класах

Слід сказати і про методи проблемного навчання, які вимагають виявлення активності і самостійності учнів різного рівня (9):

1. Проблемний виклад знань. Сутність його полягає в тому, що вчитель в умовах проблемної ситуації ставить проблему і сам її розв'язує.

2. Вчитель ставить проблему і залучає школярів до її розв'язання, тобто частково-пошуковий метод.

3. Вчитель ставить проблему — учні її розв'язують— пошуковий метод.

4. Учень сам бачить проблему, формулює її і розв'язує — дослідницький метод

У практиці школи частіше користуються першими трьома методами. Дослідницький метод вимагає особливої підготовки учнів, але необхідно навчати всіх учнів оволодівати певними уміннями, без яких неможлива їхня дослідницька робота.

Отже, створення проблемних ситуацій, вирішення проблем у навчанні відповідях сучасним вимогам психології та педагогіки навчання і розвитку учнів, оскільки сприяє формуванню самостійності та творчої активності. Активність виникає саме тоді, коли з'являється необхідність, яка спонукає людину до самодіяльності.

Існують істотні відмінності дослідницьких уроків від традиційних.

1. Учень самостійно оволодіває основними поняттями та ідеями, а не одержує їх у готовому вигляді від учителя.

2. Педагог не викладає, а створює такі ситуації, коли учні мають можливість самі знайомитися з фактами, уявленнями, поняттями і самостійно знаходити їх зв'язок із сучасним життям, бачити їх актуальність.

3. Учитель не подає цілісну й закінчену інформацію, що не містить суперечностей, а використовує альтернативні точки зору, неповні пояснення, сумніви щодо достовірності висновків тощо.

4. Учні самі вибирають спосіб роботи з матеріалом, не чекаючи вказівок учителя.

5. Матеріал змушує школярів висувати ідеї, альтернативні тим, які вони вивчали в даному курсі (історія, література, географія, економіка тощо).

6. Кожен учень самостійно вивчає, описує та інтерпретує матеріал, не використовуючи різноманітних пам'яток чи рекомендацій щодо здобуття правильного результату.

7. Школярі піддають сумніву висунуті уявлення, ідеї, включають до пошуку альтернативні інтерпретації, які вони самостійно формулюють, обґрунтовують і висловлюють у зрозумілій формі .

Дослідження мотивів навчальної діяльності та їх впливу на пізнавальну діяльність

Активну розумову діяльність учнів у процесі навчання можна забезпечити, створивши відповідні зовнішні і внутрішні умови. До зовнішніх умов належить організація уроку, його зміст, методи роботи вчителя тощо.

Створення внутрішніх умов пов'язане насамперед з формуванням навчальних мотивів, самостійності, виробленням і використанням способів спостереження тощо.

Мотиви навчання щоб дослідити головний мотив навчальної діяльності учнів, я провела спостереження і бесіди з дітьми та їх батьками. Виявилось, що учні 1—4 класів часто називають кілька мотивів і не можуть виділити серед них головного. «У мене переважають оцінки вісім і дев'ять ,— каже Володислав (3 клас). — Коли я приношу менші оцінки, мене лають. Батько сказав мені, якщо я закінчу 3 клас на без вісімок, він мені купить велосипед. Я хочу бути бізнесменом, їм треба багато знати, тому я багато читаю». «Я вчуся для того,— зазначає Віталик (3 клас), — щоб стати хорошою людиною і порадувати маму. Коли я приношу десять і одинадцять , мама мене хвалить. Я вчуся для того, щоб стати лікарем».

Зіставлення відповідей учнів з результатами їх діяльності (в оцінці вчителів і батьків) дало можливість встановити, що для учнів І класу характерний мотив учіння як самоціль («Я розв'язую задачі тому, що хочу навчитись їх розв'язувати», «Я вчусь, щоб навчитись читати»). Такі мотиви становлять близько 40% усіх виявлених мотивів першокласників,що в цілому співпадає з даними досліджень науковців.Проте розвиваючи думку запитанням: «Для чого тобі вміти розв'язувати задачі, читати?», можна виявити інші приховані мотиви. Серед них бажання уникнути покарання «не вивчу уроки, мама не відпустить гуляти на вулицю», «не вивчу уроки, тато буде сваритись, не дозволить гратися комп'ютером».Подібна мотивація характерна для 1, 2, 3 класів і дещо знижується в четвертому. Такий мотив негативно позначається не лише на емоційному стані, самопочутті дитини, а й на її пізнавальній діяльності. Для учнів 2 та 3 класу характерні мотиви радості у зв'язку з одержаною похвалою, бажанням не бути приниженими перед іншими дітьми. Для четвертого класу також характерні ці мотиви. Крім того, чимало учнів четвертого класу зазначають, що вони хочуть добре вчитися, щоб робити приємність близьким людям.

Безпосередніми факторами, які впливають на мотиви навчання молодших учнів, є місце дитини в колективі, усвідомлення нею навчальних успіхів і моральних якостей ровесників та власних, задоволення успіхами в навчанні і місцем у колективі. Ці фактори пов'язані з успішністю і моральними якостями самого учня. Уже в 1 класі діти усвідомлюють, що їх місце серед товаришів і дорослих залежить від успіхів у навчанні. Вирішальними факторами у визначенні місця учнів 1—3 класів у класному колективі є успіхи у навчанні, а також ті моральні якості, які безпосередньо пов'язані з ними (акуратний, старанний тощо). Для учнів 3 класу важливими стають такі якості, як чесність, сміливість, сила тощо. Однак і тут основним фактором, який визначає місце дитини серед її ровесників, є успіхи в навчанні. Тому діти прагнуть краще вчитися, користуватись повагою своїх товаришів.

Викликає тривогу той факт що з 1 по 4 клас збільшується кількість дітей, котрі мотивують свою навчальну діяльність почуттям обов'язку, та зменшується кількість тих, які вчаться з інтересом (близько 50% в четвертому класі, проти 80% у другому).Ставилося питання про втрату інтересу до деяких предметів. Реальнодіючими мотивами є позитивні оцінки чи похвали з боку дорослих. Заради цього дитина готова старанно виконувати завдання вчителя.

Головне завдання педагогів — зробити працю школяра джерелом розумового задоволення і духовної радості, зазначав Ян Амос Коменський. Дитина має відчути, що навчання -— це не тільки обов'язок.

Використання проблемних завдань та запитань для перевірки знань

У світлі тих вимог, які висуваються до школи на сучасному етапі розвитку суспільства, ще недостатньо розроблене питання перевірки та оцінки знань учнів, виявлення рівня їх сформованості. У багатьох дидактичних працях зазначається, що перевірку знань часто проводять одноманітними методами, що вона не викликає творчої активності учнів. Такої ж думки і вчителі. Із 11 опитаних учителів : «Який, на вашу думку, головний недолік в організації перевірки знань у школі?» 5 відповіло, що перевірка знань забирає багато часу, 4 — що вона має репродуктивний характер, бо учні тільки переказують прочитане, або почуте від учителя. До репродуктивної діяльності учнів спонукає і сам характер запитань типу «скажи», «розкажи», «назви» та ін., запитань традиційних. Вони доречні лише в певних умовах, коли потрібне точне знання фактів, окремих визначень. Але навіть у цьому разі знання фактів повинне мати певний зв'язок з мислительною діяльністю учня, сприяти формуванню активності та самостійності школярів.