Сторінка
4
Жан Ітар, Едуард Сеген, Марія Монтессорі, О.М.Граборов широко використовували дидактичні ігри в навчанні дітей з особливими потребами і створили цілу систему ігор, за допомогою яких розвивалась увага, спостережливість, кмітливість, пам’ять, мовлення дітей.
Враховуючі той факт, що провідним видом діяльності учнів спеціальної школи залишається гра, вона є найбільш ефективним засобом для формування розвивального середовища. Тому в організації корекційно-виховної з дітьми, які мають порушення інтелектуального розвитку, значна роль належить грі. Але, звичайно, було б не правильно здійснювати всю корекційну роботу лише ігровими методами. Вчитель, враховуючи конкретні умови роботи з тими чи іншими дітьми, зокрема рівень їх розвитку, ставлення до занять, втомлюваність та інші умови, вирішує, коли і як використовувати гру. Навчаючи дітей в процесі гри, педагог прагне, щоб радість від ігрової діяльності поступово перейшла в радість навчання. Включаючи гру в урок, вчитель турбується, щоб основне дидактичне завдання, яке складає зміст гри, відповідало навчальній меті уроку, було для дітей посильним, сприяло максимальній активізації не тільки мовлення а й розумової діяльності.
Корекційна спрямованість дидактичних ігор географічного змісту
У дітей з порушеннями інтелектуального розвитку спостерігаються труднощі деяких вищих коркових функцій (слухомовленнєвого сприйняття, орієнтування в просторі тощо) та особливості протікання інтелектуальної діяльності (підвищена виснажливість, нерівномірна працездатність, порушення мовленнєвої пам'яті, схильність до інертності).
Розумово відсталі діти пасивні і не виявляють бажання активно діяти з предметами та іграшками. При проведенні ігор вчителю слід враховувати , що наявність мовленнєвого дефекту може спричинити відхилення у психічній сфері дитини такі як підвищена збудливість, замкнутість, депресивні стани, негативізм, апатичність, психічна виснаженість. Порушення загальної і мовленнєвої моторики призводить до швидкої стомлюваності у грі. Педагогу необхідно створювати у дітей позитивне емоційне відношення до запропонованої діяльності. За допомогою гри можна навчити дитину, звільнити її від існуючих комплексів і страхів. Іноді гра - єдиний можливий шлях допомогти дітям, які мають порушення в комунікативній сфері, аутичним дітям.
У корекційній роботі з дітьми, які мають вади мовлення, використовуються різні види ігор: дидактичні, рухливі, сюжетно-рольові, ігри-драматизації.
Дидактична гра - одна із форм навчального впливу дорослого на дитину. В дидактичній грі створюються такі умови, в яких кожна дитина отримує можливість самостійно діяти в певній ситуації чи з певними предметами, набуваючи власного дійового і чуттєвого досвіду. Це надзвичайно важливо для дітей з важкими вадами мовлення, у яких досвід дій з предметами дуже бідний, не зафіксований і не узагальнений. Дитині для засвоєння способів орієнтації в оточуючому світі, для виділення і фіксування властивостей і відношень предметів, для розуміння тієї чи іншої дії необхідні багатократні повторення. Л.С. Виготський вважав гру сприятливим середовищем для зародження пізнавальних сил дитини і як основу для перетворення ігрових дій в розумові, ведучим засобом навчання і виховання. Засвоєння навчального матеріалу потребує багаторазових варіативних вправ, але дитині для цього не вистачає вольових зусиль. Дидактична гра дозволяє забезпечити необхідну кількість повторень на різному матеріалі при збереженні емоційно-позитивного відношення до завдання.
Основними структурними компонентами дидактичної гри вважаються: ігрова задумка, правила гри, ігрові дії, пізнавальним зміст, або дидактичні завдання, обладнання, результат гри.
Ігрова задумка. Це перший структурний компонент гри. Як правило, її помітно в назві гри. Вона закладена в тому дидактичному завданні, яку необхідно розв'язати в навчальному процесі. Ігрова задумка часто має вигляд запитання чи загадок, шо проектують хід гри. У будь-якому випадку вона надає грі пізнавальний характер, ставить перед учасниками певні вимоги до знань.
Правила гри визначають порядок дій і поведінку учнів у промесі гри, сприяють створенню на уроці ділових стосунків. Тому правила дидактичних ігор розробляються з урахуванням мети уроку й індивідуальних можливостей учнів.
Ігрові дії є важливою деталлю дидактичної гри, що регламентуються правилами, сприяють пізнавальній активності учнів. дають їм можливість проявити свої здібності, застосувати набуті знання. Ігровими діями керує вчитель як керівник гри. Він спрямовує її в потрібне річище, при необхідності активізує хід її різноманітними прийомами, підтримує інтерес до її проведення.
Пізнавальний зміст гри — це дидактичні (навчальні) завдання. Вони сприяють засвоєнню знань і вмінь, які застосовуються під час розв'язання навчальної проблеми, поставленою грою.
Обладнання дидактичної гри включає стінні карти, атласи, таблиці, картини тощо.
Результат гри — це закінчення. розв'язання поставленого навчального завдання. Воно дає учням моральне і розумове задоволення. Для вчителя результат гри завжди вважається показником рівня досягнень учнів або в засвоєнні знань, або в їх застосуванні.
Результат гри сприймається дитиною як досягнення (знаходження скарбу, подолання маршруту). Для вчителя результатом гри є рівень засвоєння дітьми знань, вмінь і навичок з певної теми, що вивчається. При підведенні підсумку гри необхідно відмітити , що вчитель створює ситуацію успіху для кожної дитини.
У корекційній роботі на уроках географії використовують ігри з предметами. У таких іграх використовують макети транспорту муляжі рослин, тварин, реальні предмети, різноманітний природний матеріал( гербарій, зразки природних копалин). Такі ігри спрямовані на закріплення знань про властивості та якості предметів, про природні явища та причинно-наслідкові зв’язки, тощо.
Крім того, для дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку важливе значення мають ігри, які потребують координації і точності рухів пальців рук. М.М. Кольцова встановила, що рівень розвитку мовлення дітей прямо залежить від ступеня сформованості тонких рухів пальців рук. Л.В. Фоміною була виявлена така закономірність: якщо розвиток дрібної моторики відповідає віку, то й мовленнєвий розвиток знаходиться в межах норми. Якщо розвиток рухів пальців відстає, то затримується і мовленнєвий розвиток. Дослідники прийшли до висновку, що формування мовленнєвих зон кори головного мозку здійснюється під впливом кінестетичних імпульсів від пальців рук. Тому тренування пальців рук впливає на розвиток активного мовлення. Коли дитина робить ритмічні рухи пальцями одночасно з промовлянням тексту значно підвищується узгодженість лобної і скроневої частин мозку, де знаходяться моторний і смисловий мовні центри; стимулюється розвиток мовлення; підвищується мовленнєва активність; розвивається спостережливість, увага, пам'ять, уява.
Розглядаючи питання про роль мовних ігор в корекційній роботі професор М.Ю. Хватцев вказує, що вони сприяють:
- співдружності педагога з дитиною;