Сторінка
1
У сучасних умовах актуалізується потреба суспільства у формуванні здорового покоління. Це обумовлено цілою сукупністю факторів: екологічним (наслідки чорнобильської катастрофи, масштабні техногенні впливи), економічним (зниження рівня життя громадян України внаслідок соціально-економічної кризи), соціальним (поява у суспільстві нових соціальних еталонів, стандартів, потреб, пріоритетів і цінностей). Немаловажну роль грає і зниження можливостей держави в оздоровленні громадян: скорочення рекреаційних, культурних, медичних програм. За цих умов центр тяжіння державної політики зміщується на питання профілактики, що викликає зміни у педагогічній системі. Нормативними для навчальних закладів різного рівня стають курси валеології, санітарно-гігієнічного просвітництва, створюються екологічні центри для роботи з молоддю, зростає кількість наукових досліджень з екологічного виховання школярів та студентів, з проблеми підготовки вчителя до відповідної роботи.
Безумовно, така тенденція у сфері навчання і виховання піднімає роль фізичної культури, яка сьогодні розглядається як важливий засіб профілактики не лише різного роду захворювань, а й розповсюдження шкідливих схильностей і звичок серед молоді (наркоманія, алкоголізм), конструктивного заповнення вільного часу з метою перешкоди антиправовим діям підлітків і юнацтва. Такий підхід збільшує та ускладнює завдання, що покладаються на відповідний навчальний предмет як у межах загальноосвітньої школи, так і у вищих навчальних закладах. Особливу важливість це має у професійній підготовці майбутніх учителів. При цьому мова йде не лише про вчителів фізичної культури, а про педагогів будь-якого предмету, адже саме від педагогічних працівників, їх поведінки, ставлень, цінностей, що наслідуються, залежить прийняття відповідних нормативів життєдіяльності учнями.
Аналіз діючих у вищих педагогічних навчальних закладах учбових планів та програми з фізичного виховання доводить, що зростання об'єктивної потреби суспільства у формуванні фізично активного покоління майбутніх педагогів знайшло у них своє відображення. Порівняно з іншими учбовими дисциплінами на предмет "Фізичне виховання" відводиться найбільша кількість навчальних годин, у базову навчальну програму для вищих навчальних закладів освіти України III та IV рівнів акредитації включено складний комплекс завдань щодо сприяння різнобічному розвитку майбутніх учителів.
Як показує світовий досвід, основним фактором орієнтації суспільства та окремих громадян на активний спосіб життя є формування відповідних аксіологічних основ, актуалізація окремих ціннісних складових. Успіх будь-якої програми (оздоровчої, виховної, розвиваючої) буде досягнуто лише тоді, коли зовнішні стимули перейдуть у внутрішню мотивацію, тобто буде сформовано ціннісне ставлення до відповідних явищ та подій. В той же час здійснений нами теоретичний аналіз свідчить, що проблема формування ціннісного ставлення студентів педагогічних вузів до фізичної культури і спорту як значущих компонентів життєдіяльності, а отже, І до відповідного навчального предмету у структурі професійної підготовки розроблена явно недостатньо.
Об'єкт дослідження - професійна підготовка майбутніх учителів.
Предмет дослідження - ціннісне ставлення студентів до фізичної культури як умова підвищення ефективності фізичного виховання майбутніх учителів у процесі професійної підготовки.
Метою дослідження є виявлення педагогічних умов, за якими викладання навчального курсу "Фізичне виховання" у вищому педагогічному навчальному закладі буде сприяти формуванню у майбутніх учителів ціннісного ставлення до фізичної культури.
Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:
Виявлення реальних ставлень студентів до фізичної культури як компоненту життєдіяльності і навчального предмету за традиційною системою навчання.
Визначення сукупності умов, які сприятимуть формуванню у студентів ціннісного ставлення до фізичної культури у процесі професійної підготовки.
3. Розробка і апробація методів формуючого впливу на студентів, що сприятиме розвитку ціннісного ставлення до фізичної культури у процесі вивчення відповідного навчального предмету.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що: вперше висунуто сукупність концептуальних ідей, які дозволяють посилити аксіологічні основи навчання майбутніх педагогів; уточнено і поглиблено загальне визначення наукового поняття "ціннісне ставлення" та розкрито специфічні особливості його використання у системі професійної педагогічної підготовки та відносно фізичної культури та спорту.
Теоретичне значення дослідження визначається тим, що: отримано нові дані щодо змісту та тенденцій розвитку ціннісних складових навчання майбутніх педагогів, у тому числі стосовно вивчення предмету "Фізичне виховання"; визначено комплекс педагогічних умов та методичних процедур, який дозволяє побудувати навчальний процес з фізичної підготовки на ціннісних засадах.
Практична значущість дослідження обумовлена визначенням комплексу методик, який дозволяє дослідити ставлення студентів до фізичної культури і спорту, до відповідного навчального предмету, здійснювати педагогічний моніторинг змін, що відбуваються у системі мотивації студентів. Розроблена методика викладання навчального предмету "Фізичне виховання" може бути впроваджена у навчальний процес вищих навчальних закладів інших профілів.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження обговорювались на Всеукраїнському з’їзді.
Фізичне виховання молоді в контексті суспільних трансформацій
Процеси державотворення призвели до принципових змін в багатьох сферах суспільного життя, що не могло не зачепити і системи ставлень громадян як до процесів перебудови, так І до відповідних сфер життєдіяльності. Сьогодні, як ніколи, посилюється важливість психолого-педагогічних досліджень в сфері визначення ціннісних орієнтацій молоді, трансформацій, які відбуваються практично за всіма напрямами інтегрування людини в суспільне життя, включаючи навіть ті з них, що традиційно здавались сталими ознаками юнацького віку. Реалізація будь-яких перебудовчих процесів, прагнення досягти успіху на теренах реформування освіти і суспільства можливі лише за умов наявності знань щодо реальних тенденцій, що відбуваються на рівні окремих соціальних груп та конкретних індивідів.
Як відомо, процеси реформування в суспільстві не залишили осторонь і систему фізичного виховання молоді. Сьогодні йде активний процес створення національної системи фізичного виховання, пошук її концептуальних засад. Адже система фізичного виховання тісно пов'язана з освітою, охороною здоров'я, культурою матеріального виробництва, обороноздатністю суспільства, всіма галузями матеріального виробництва, духовним розвитком суспільства. Віддзеркалюючи соціальний, економічний, духовний стан держави, фізичне виховання виступає як якісно особливий, історично обумовлений тип соціальної практики, що включає ідеологічні, науково-методичні, програмово-нормативні та організаційні елементи і покликаний задовольнити потребу суспільства у фізичному вихованні громадян (Б.М. Шиян).