Сторінка
6

Формування ціннісного ставлення студентів до фізичної культури

Зупинимось ще на одній точці зору щодо специфіки фізичної культури.

Як підкреслює О.О. Тер-Ованесян, завдання занять фізкультурою і спортом вирішують три форми діяльності (функції, що виконує викладач:): навчання, розвиток і виховання.

За думкою автора, навчання спрямовано на оволодіння технікою фізичних вправ, навичками санітарії і гігієни, спортивною технікою і теоретичними знаннями.

Під розвитком на заняттях фізичною культурою і спортом, вважає автор, слід розуміти зміцнення здоров'я, удосконалення рухових здібностей, форм тіла, а під вихованням - формування ідеологічних переконань, норм поведінки, відповідних вимогам суспільства, певних сторін інтелектуальної, вольової і емоційної сфер, рис характеру, естетичних смаків і етичних уявлень.

Цього автора вважають одним з провідних фахівців з теорії і практики фізичного виховання . Дійсно, для відповідного часу його погляди були, безумовно, корисними. Разом з цим, з позицій сьогодення, слід внести деякі корективи. По-перше, спостерігається певна плутанина у розподілі завдань за напрямками "розвиток" і "виховання". Адже не зовсім зрозуміло, чому розвиток інтелектуальної, вольової, емоційної сфер віднесено до виховання, а напрям розвитку обмежується удосконаленням рухів і форм тіла, зміцненням здоров'я. По-друге, не можна погодитись з тим, що напрям пізнання містить засвоєння техніки фізичних вправ, навичок санітарії. Нарешті, автор фактично ототожнює поняття фізичної культури і спорту.

У докторський дисертації І.А. Кошбахтієва, присвяченій визначенню науково-педагогічних основ удосконалення фізичного виховання студентів, організація фізичного виховання студентів розглядається як „ .керована педагогічна система, яка містить у собі необхідні структурні елементи:

оцінку фізичного розвитку, статури, фізичного стану;

особливості типологічних властивостей особистості для ефективності навчально-виховного процесу и побудови заняття;

спеціальні вправи для покращення здоров`я;

посилення мотивації заняттями фізичною культурою і спортом;

корекція педагогічних впливів з використанням результатів педагогічного контролю і тестування".

Автор вважає, що ефективність занять з фізичного виховання шляхом впровадження відповідної системи значно покращиться. А для цього необхідно вирішити наступні завдання:

1) досліджувати фізичний стан контингенту як основу цілеспрямованого управління процесом фізичного виховання студентів;

досліджувати основні властивості нервової системи і типологічні характеристики особистості студентів для індивідуалізації навчально-виховного процесу І ефективності побудови оздоровчого заняття;

виявити форми педагогічного контролю як базисного забезпечення педагогіки співробітництва і ефективний метод управління процесом фізичного виховання;

виявити ефективні раціональні методи мотивації в систематичних заняттях фізичними вправами;

виявити ефективні форми організації навчального процесу,вдосконалення фізичного виховання студентської молоді;

встановити раціональні методи і засоби вдосконалення навчально-виховного процесу фізичного виховання студентів.

Отже, автор розглядає фізичне виховання поза контекстом як професійної підготовки, так і особистісного розвитку. Незважаючи не пропагування педагогіки співробітництва, студент фактично виступає об,єктом педагогічного впливу, без залучення власних механізмів активності.

Однією з найбільш повних робіт, що розглядають проблеми професійного спрямування фізичної культури, є книга М.Я. Віленського, Р.П. Сафіна "Професійна спрямованість фізичного виховання студентів педагогічних спеціальностей". Автори справедливо стверджують, що педагогічна праця висуває особливі вимоги до стану здоров'я вчителя, його фізичної і психологічної підготовленості, до особливостей нейродинаміки і перш за все до сили нервової системи відносно збудження, до урівноваженості нервових процесів за силою і рухливістю. Дається детальний аналіз навантажень, які впливають на організм вчителя. Розглянуто діяльність вчителя-предметника з фізичного виховання учнів, яке, за думкою авторів, має забезпечувати весь педагогічний колектив школи. Ця діяльність містить оздоровчі, освітні і виховані групи завдань.

Автори пропонують впроваджувати у процес підготовки майбутніх учителів так звану "систему професійної спрямованості фізичного виховання". Незважаючи на певну некоректність цього висловлювання (адже впровадити можна систему професійно спрямованого фізичного виховання), ми повністю підтримуємо доцільність такої організації навчального процесу з відповідної дисципліни. Тому розглянемо точку зору даних авторів більш докладно.

М.Я. Віленський, Р.П. Сафін вважають, що будувати цю систему слід на основі таких загальних принципів організації процесу професійної підготовки:

цілеспрямованість - комплексний системно-цільовий вплив на розвиток особистості вчителя;

неперервність, послідовність, наступність з врахуванням специфіки факультету, місця навчання, рівня загальнокультурного і професійного розвитку студентів;

диференційований підхід до студентів і єдність форм роботи загально вузівської, факультетської, курсової, групової, індивідуальної;

єдність навчання і виховання, навчання і самоосвіти, виховання і само виховання, взаємодія педагогічних колективів і громадських установ;

взаємозв'язок особистісної зацікавленості і суспільної необхідності у виховній роботі, утвердження у свідомості кожного студента суспільної значущості.

Неважко помітити, що серед наведених принципів чітко простежується соціальна ангажованість фізичного виховання студентів, тобто професійна спрямованість розглядається як виконання соціального замовлення на підготовку вчителя певного типу. Самі автори так розкривають сутність свого підходу: "Систему професійної спрямованості фізичного виховання студентів, що виступає як підсистема професійної підготовки вчителя і спирається на її принципи, характеризує органічна єдність цілей, задач, змісту, форм, методів і умов підготовки майбутнього вчителя до вихованої роботи з дітьми засобами фізичної культури і спорту".

Отже, виходячи з визначених положень Д.О. Леонтьєва, можна зробити висновок, що в основі організації фізичного виховання, навіть за умов її професійної спрямованості, лежить діяльнісний смисл, до того ж певною мірою редукований. Адже цей смисл зводиться до виховної роботи з дітьми.

Інший спектр професійних проблем (хоча певною мірою і визнаний тими ж самими вченими і практиками) випадає з концептуальних позицій, залишається опосередковано представленим у меті і змісті навчання у вигляді професійно необхідних особистісних якостей, знов таки необхідних вчителю в його професійній діяльності.

Так, за думкою М.Я. Віленського та Р.П. Сафіна, в основу успішного формування системи професійної спрямованості фізичного виховання повинні бути закладені такі педагогічні умови:

діяльнісний підхід, що максимально враховує в процесі навчання студентів умови їх майбутньої професійної діяльності, включення студентів у різноманітні види фізкультурно-спортивної і педагогічної діяльності протягом всього періоду навчання;