Сторінка
8
Ми вважаємо, що виховні можливості фізичної культури є значно більшими, ніж суто рухова активність.
Слід вказати, що останнім часом проблема підвищення ефективності фізичного виховання студентів привертає значну увагу. Питання фізичного виховання студентської молоді розглядаються Ж.К. Холодовим і В.С. Кузнецовим, концептуальні положення яких знайшли відображення у відповідному посібнику. Концепція національної системи фізичного виховання дітей, учнівської і студентської молоді України запропонована колективом науковців: Р.Т. Раєвський, В.Г. Ареф'єв, М.Д. Зубалій, В.І. Кутасова, В.В. Столітенко.
Разом з цим питання підвищення ефективності фізичного виховання студентів не можна вважати остаточно вирішеними.
Розглянемо, яким чином організовано викладання предмету "Фізичне виховання" у вищих педагогічних навчальних закладах сьогодні. Нагадаємо, що на її викладання надається 408 годин на весь період навчання з проведенням щосеместрових заліків.
Проаналізуємо основні концептуальні положення, які закладаються у зміст базової програми, адже саме вони визначають пріоритети і цінності діяльності викладача і організації навчання студентів.
Перш за все, слід відмітити, що у концептуальній частині програми також розводяться поняття фізичної культури і фізичного виховання: "Фізична культура - невід'ємна важлива частина загальної і фахової культури особистості сучасного фахівця, що забезпечує фундамент його фізичного, духовного добробуту й успіхи у виробничій діяльності. Вона є якісною, динамічною характеристикою рівня розвитку і реалізації можливостей людини, що забезпечує біологічний потенціал її життєдіяльності, необхідний для гармонійного розвитку, прояву соціальної активності, творчої праці. Все це обумовлює соціальне замовлення на оволодіння особистою фізичною культурою на всіх етапах формування фахівця".
У програмі підкреслюється, що особливе значення має оволодіння фізичною культурою у вищих закладах освіти, де закладаються основи професійної підготовки.
Разом з тим вже на рівні аналізу загальних концептуальних ідей виникають певні питання. По-перше, з наведеної цитати видно, що в основу визначення актуальності проблеми формування майбутнього фахівця покладено перш за все біологічний потенціал, на терені якого будуть будуватись і реалізовуватись інші соціально, особистісно і професійно значущі якості. По-друге, теза про наявність соціального замовлення "на оволодіння особистою фізичною культурою на всіх етапах формування фахівця" суперечить реаліям сьогодення, коли навчання фізичної культури як складової фахової підготовки завершується на четвертому курсі вищого навчального закладу. У подальшому (система професійної педагогічної діяльності, система атестації, система підвищення фахової кваліфікації через заклади післядипломної освіти, отримання другої освіти) фізична культура фактично вилучається з числа актуальних професійних і особистісних цінностей. Фактично ігнорується необхідність педагогічного управління фізичним розвитком особистості майбутнього фахівця і за різних форм навчання: вечірнього, заочного, дистанційного.
Звернемось знов до базової навчальної програми, де вказується, що свої функції з розвитку і формування особистості, фізична культура найбільш повно реалізує через систему фізичного виховання: У свою чергу, фізичне виховання - це педагогічний процес, спрямований на фізичний розвиток, функціональне удосконалення організму, навчання основних життєво важливих рухових навичок і вмінь і зв'язаних з ними знань для успішної наступної професійної діяльності .
Як видно з наведеного визначення, фактично виховання тут підмінюється навчанням. Адже з напрямів впливу на особистість студента зовсім зникла аксіологічна складова, формування відповідних потреб, мотивів, ставлень як завдань, які вирішуються викладачем у навчальному процесі. Більше того, наступне положення взагалі вступає в супереч як з специфікою роботи зі студентами (більш високий рівень свідомості і життєвий досвід, потреба в суб'єктній самодетермінації, необхідність засвоїти механізми саморегуляції та ін.), так і з сутністю виховання як такого: "Це робить необхідним введення фізичного виховання до числа обов'язкових дисциплін вищих закладів освіти, освоєння якої проводиться за спеціальною програмою тільки в межах суворо організованого навчального процесу і тільки під керівництвом викладачів-професіоналів" . Така вимога фактично і надалі вилучає фізичну культуру з професійної підготовки фахівців за дистанційною організацією навчання (включаючи вечірню і заочну форми), залишаючи його як нормативну (базову) дисципліну лише для студентів денної форми навчання, і до того ж лише у державних навчальних закладах професійної освіти.
Разом з тим, незважаючи на певні суперечності у визначенні вихідних позицій, завдання фізичного виховання, що визначаються вказаною базовою навчальною програмою, є більш широкими.
Згідно з цією програмою, метою дисципліни "Фізичне виховання" у вищому закладі освіти є послідовне формування фізичної культури особистості фахівця певного рівня освіти. При цьому показниками оволодіння необхідного рівня знань і вмінь з фізичної культури випускника вищого навчального закладу є:
знання і дотримання здорового способу життя;
знання основ організації і методики найбільш ефективних видів іформ раціональної рухової діяльності й уміння застосовувати їх на практиці у своїй фізичній активності;
знання основ методики оздоровлення і фізичного удосконалення традиційними і нетрадиційними засобами і методами фізичної культури;
знання основ професійно-прикладної фізичної підготовки й уміння застосовувати їх на практиці;
знання основ фізичного виховання різних верств населення;
стійка навичка до щоденних занять фізичними вправами у різноманітних раціональних формах;
систематичне фізичне тренування з оздоровчою або спортивною спрямованістю;
виконання відомчих нормативів професійно-прикладної психофізичної підготовленості;
поінформованість про всі головні цінності фізичної культури і спорту.
Як чітко видно з наведеного фрагменту програми, основним результатом занять з фізичного виховання вважаються певні знання: з 9 позицій 6 містять саме знання або поінформованість. Серед інших трьох - це навички щодо занять фізичною культурою та виконання відомчих нормативів. Ціннісне ставлення до фізичної культури і спорту самих студентів як основа систематичності включення у ці види діяльності не увійшли в остаточний перелік. В той же час у сукупності завдань про це згадується. У програмі стверджується, що: "Для досягнення мети фізичного виховання студентів передбачається комплексне вирішення таких завдань:
- формування розуміння ролі фізичної культури в розвитку особистості і підготуванню її до професійної діяльності, мотиваційно-ціннісного ставлення до фізичної культури, установлення на здоровий спосіб життя, фізичне вдосконалення і самовиховання, потреби в регулярних заняттях фізичними вправами і спортом;