Сторінка
5

Формування ціннісного ставлення студентів до фізичної культури

У посібнику "Педагогіка" за редакцією Г.І. Щукіної та ін. (1968 рік) дається таке визначення: "Зміст освіти являє собою точно окреслене коло систематизованих знань, умінь і навичок, які є основою для всебічного розвитку учнів, формування у них діалектико-матеріалістичного світогляду . і пізнавальних інтересів" . Як бачимо, тут зміст освіти прямо не включає компоненту фізичного розвитку. Відсутній він і у посібнику "Педагогіка школи", також за редакцією Г.І. Щукіної (видання 1977 року): " .під змістом освіти розуміють обсяг і характер знань, умінь і навичок, якими повинна оволодіти людина в процесі навчання".

Наведене у посібнику "Педагогіка" за ред. М.Д. Ярмаченка (1986 рік) визначення також не містить прямої вказівки на фізичну підготовку як складову змісту освіти: "Під змістом освіти . розуміють систему знань про навколишній світ, сучасне виробництво, культуру й мистецтво, узагальнених інтелектуальних І практичних умінь, навичок творчого розв'язання практичних і теоретичних проблем, систему етичних норм, якими повинен оволодіти учень" .

У посібнику "Педагогіка" за редакцією Ю.К. Бабанського (1988 рік) визначення змісту освіти знов містить фізичну складову: "Зміст освіти . система наукових знань, умінь і навичок, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток розумових і фізичних здібностей школярів, формування . світогляду, моралі і поведінки, підготовку до суспільного життя, праці".

І.Ф. Харламов у своєму посібнику "Педагогіка" (1990 рік) дає таке

тлумачення: " .у загальнонауковому плані під змістом освіти слід розуміти ту систему наукових знань, практичних умінь і навичок, а також світоглядних і морально-естетичних ідей, якими необхідно оволодіти учням у процесі навчання" . Отже, цей автор будує своє визначення на науковій основі, яка не містить фізичної підготовки.

Таким чином, намічаються два підходи до визнання фізичної культури як складової змісту освіти. Перший вводить фізичну складову як рівнозначний розумовому розвиткові компонент у зміст освіти, другий фактично вилучає його зі змісту освіти, вважаючи той більш орієнтованим на наукові основи, пізнання. При цьому, як видно з наведених визначень, ці тенденції не є ознакою сьогодення, а були присутніми у різні роки.

Внаслідок цього в освітніх системах існує позитивне ставлення до фізичної культури як складової загальної культури особистості і разом тим віднесення відповідного навчального предмету до числа "другорядних". Так, В.І. Лозова і Г.В. Троцько у посібнику "Теоретичні основи виховання і навчання'* відносять фізичне виховання до предметів другого типу, які входять у зміст освіти за провідним компонентом "способи діяльності" і "віддзеркалюють закономірності оволодіння людиною системою практичних дій". Ось як ці автори описують даний компонент, що реалізується в освітньому процесі:

Перший етап - розкриття мети майбутньої навчальної роботи, поясення її значення для життєвої практики, показ кінцевого продукту (результату), організації пробних дій учнів, коригуванні їх педагогом, навчанню самоконтролю.

Другий етап - засвоєння змісту і структури дій - містить два підетапи. На першому підетапі відбувається відпрацювання техніки дій, освоєння вимог до темпу, ритму, сили рухів, тренування систем дій. Використовуються деякі суто навчальні вправи, наприклад, виконання загально-фізичних, не спеціалізованих за видами спорту тренувань. На другому підетапі йде оволодіння певною практичною діяльністю на тому рівні, який безпосередньо передує ЇЇ використанню у житті (виконання фізичних вправ). Такі завдання повинні відповідати реальним життєвим потребам, моделювати життєву практику.

- Третій етап - використання в життєвій практиці - надбаного у навчанні носить прямий характер, наприклад, засвоєні фізичні рухи використовуються у фізичних змаганнях.

Як видно з наведеного, дані автори визнають за предметом фізичної культури одну функцію: засвоєння фізичних рухів і дій, І бачать можливості їх практичного використання лише у спортивних змаганнях. Таке ставлення, як свідчить досвід, є широко поширеним серед викладачів загальноосвітньої та вищої школи, у тому числі і тими, що викладають відповідний предмет.

До предметів першого типу вказані автори відносять ті, що надають наукові знання, ознайомлюють учнів з основами наук, а до предметів третього типу - функцією яких вважають формування ставлень особистості -віднесено предмети "художня освіта і морально-естетичне виховання".

Ми не погоджуємося з таким однобічним тлумаченням сутності предметів "Фізична культура" і "Фізичне виховання", які, на наш погляд, також повинні надавати учням, студентам наукові знання щодо базових проблем життєдіяльності (закономірності і механізми функціонування організму, основи здоров'я, засоби самоуправління та саморегуляції та ін.). І особливо ми не можемо погодитись з тим, що даним предметам відмовлено у справі формування ставлень особистості. Естетика фізичних рухів, прагнення до фізичної досконалості як важливої складової загальної культури особистості є важливими складовими базових цінностей особистості.

На нашу думку, основна причина такого обмеженого підходу до фізичної культури як складової життєдіяльності і змісту освіти криється у її подвійному статусі. З одного боку, фізичну культуру вводять безпосередньо до навчального процесу як навчальний предмет, а з іншого - розглядають фізичне виховання як важливу складову особистісного розвитку, формування гармонійно і всебічно розвинутої особистості. У другому випадку виховання виходить за межі предмету і, крім уроків фізичної культури, містить "оздоровчо-гігієнічну роботу в режимі навчального дня, самостійні заняття учнів, позакласну роботу та позашкільну роботу з фізичного виховання" .

Узагальнюючи основні положення щодо фізичного виховання, В.І. Лозова і Г.В. Троцько вказують: "Завдання фізичного виховання: сприяння зміцненню здоров'я, загартуванню організму, підвищенню працездатності, формуванню рухових умінь та навичок; сприяння тому, щоб школярі придбали необхідні знання в галузі фізичної культури, спорту, гігієни; розвиток фізичних якостей, виховання вольових і моральних якостей, свідомого ставлення до власного організму; забезпечення єдності фізичного, розумового, морального, трудового, естетичного виховання визначають шляхи здійснення його - методи, форми, засоби.

Конкретне втілення фізичного виховання здійснюється за допомогою методів освіти (переконань, організації діяльності, заохочення, самовиховання) та форм: уроки фізичного виховання; фізкультурно-оздоровча робота в режимі навчального дня; самостійні заняття учнів; позакласна і позашкільна робота. Засобами фізичного виховання є фізичні вправи, оздоровчі сили природи і гігієнічні фактори".

Отже, предмет "Фізична культура" вважається лише однією з складових загального процесу фізичного виховання. І складні проблеми індивідуального розвитку учнів, студентів засобами фізичної культури проектуються на всю освітньо-виховну систему, часто залишаючи предмету лише функцію упорядкування рухової активності.