Сторінка
27
Потрушування, Цей прийом рекомендується виконувати відразу після розминання. Масаж роблять мізинцем і великим пальцем, які, захоплюючи м'яз, поперемінно ритмічно давлять на нього (великий палець рухається у бік мізинця, потім навпаки). Прийом сприяє кращому відтокові лімфи, рівномірно розподіляє міжтканеву рідину, впливає на поверхневі і глибоко розташовані тканини. Застосовується для масажу розслаблених великих м'язів гомілки, стегна, плеча, сідниці.
Розтирання. Цей прийом здійснюють більш енергійно, ніж всі інші. Суглоби і сухожилля, мало зрошувані кров'ю, масажують у всіх напрямках. Застосовують такі види розтирання: прямолінійне і колоподібне - подушечками всіх пальців або буграми великих пальців; прямолінійне - щипцеподібними рухами або основою долоні; гребнеподібне - пальцями, стиснутими в кулаки; спіралевидне - основою долоні (колоподібні рухи). ЦІ прийоми виконують, як правило, однією рукою. Можна також надавлювати іншою рукою на ту, що масажує.
Розтирання підсилює кровообіг, зігріває тканини, прискорює розсмоктування затвердінь, підвищує пластичність зв'язкового апарата, поліпшує рухливість суглобів.
- Ударні прийоми. Включають постукування, поплескування і рубання. Постукування виконують складеною в кулак кистю (з боку мізинця) однією або по черзі двома руками. При поплескуванні кисть повертається вниз, пальці злегка притискають до ділянки, що масажується, так, щоб між шкірою і долонею утворилася повітряна подушка. Рубання роблять випрямленими, широко розведеними і розслабленими пальцями. Удар наносять мізинцем, інші пальці в цей час стуляються. Ці прийоми підсилюють приплив крові до ділянки, що масажується, подразнюють м'язові волокна, підсилюючи їхню скорочувальну силу. М'язи, що масажуються, повинні бути максимально розслаблені. Ударні прийоми виробляються ритмічно, з частотою три удари в секунду.
3) Самовправлення та можливості його використання з метою запобігання професійних захворювань.
Комплекс прийомів самовправляння використовується для поліпшення стану плечового пояса, при виникненні в ньому хворобливих відчуттів (внаслідок зменшення рухливості суглобів або розвитку остеохондроза). Дозволяє усунути функціональне блокування або спазматичне скорочування м'язів за допомогою ритмічних прийомів пасивного переміщення частин тіла.
Для виконання самовправляння необхідно виконати такі вимоги:
цілком розслабити м'язи тіла (загальна релаксація);
розслабити м'язи хворобливої ділянки за допомогою самомасажу(прийоми: погладжування, тиск, розтирання, розтягування);
виконувати прийоми ручного впливу (самовправляння) у фазу видиху, оскільки при цьому м'язи розслаблюються найбільше ефективно;
повторювати прийом 5-10 разів, направляючи рух (взаємоковзання суглобних поверхонь, розтягання укорочених м'язів і зв'язувань) по подовжній осі;
для самовправляння прийняти вихідне положення, що сприяє фіксації нерухомої частини тіла і створенню контакту рук з його рухливою частиною, яка підлягає пасивному розтягуванню;
після виконання самовправляння утримувати позу за рахунок статичної напруги або гравітаційного обтяження протягом 20 секунд на видиху;
приймаючи вихідне положення, максимально розслабитися.
Курс самовправляння складається з 10-25 щоденних вправ (1-3 рази в день).
2. Практична частина.
Основні напрями роботи співпадають з виділеними вже темами, що виносяться на теоретичне обговорення:
1) Фізичні вправи як засіб формування елементів педагогічної майстерності.
Пропонується ряд окремих вправ, що сприяють корекції постави, і комплекс, що поєднує відповідні вправи в цілісну взаємодоповнюючу систему.
2) Вправи для підготовки до роботи і зняття загального стомлення. На жаль, серед молоді сьогодні малопопулярними є ідеї фізичної культури, у тому числі ранкової (вступної) гімнастики, що істотно знижує підготовленість молодих людей до тривалих професійних навантажень.
Підібрано ряд вправ, що, з одного боку, є ефективними для прискорення процесу впрацювання, тобто для більш швидкого й інтенсивного входження у виробничу діяльність. Вони підвищують активність фізіологічних процесів до оптимального рівня. З іншого боку, ці вправи сприяють швидкому зняттю втоми, яка вже наступила, оскільки перерозподіляють навантаження з перенавантажених дрібних груп м'язів, задіяних у виконанні професійних дій, на інші, більш великі.
Раніш була добра традиція виділяти частину робочого часу на виробництві для виробничої гімнастики. Сьогодні цей досвід фактично забутий. Тому важливо переконати студентів у доцільності таких розминок, їхньому відпрацьовуванню вже в процесі навчання у вузі.
Вправи для зняття втоми м'язів рук.
Учителеві приходиться багато писати (ведення навчальної документації, плани і конспекти уроків, звіти-характеристики на учнів). Тому студентам важливо засвоїти ряд вправ, що дозволяють швидко відновити працездатність м'язів рук.
4) Комплекси вправ для зняття стомлення органів зору. Педагогічна діяльність безпосередньо зв'язана з роботою з текстами, особливо в тих учителів, в обов'язок яких входить перевірка зошитів. Тому підтримка зорового апарата у функціональному стані - важливий засіб попередження порушень зору.
5) Вправи для підвищення мозкового кровообігу і розумової активності.
Праця вчителя відноситься до найбільш напружених видів розумової праці, що супроводжується значними стресами і частою перевтомою. Тому одним з видів професійних захворювань є порушення мозкового кровотоку.
Пропоновані вправи проводяться в основному сидячи. Вони не вимагають тривалого часу й особливого фізичного простору. Ряд з них може виконуватися навіть у тому випадку, якщо поруч знаходяться інші люди (наприклад, на перерві в учительській).
Вправи для зміцнення шийного відділу.
Вправи для зміцнення попереково-грудного відділу.
Вправи для зміцнення хребта.
Вправи на розтяжку хребта.
Як відомо, людина, що втомилася, особливо якщо вона тривалий час знаходився в статичній позі, потягується, прагнучи випрямитися, витягнутися сильніше. При потягуванні (а також при виконанні вправ на розтягнення) чергуються періоди напруги і розслаблення м'язів, що дозволяє людині за короткий час цілком відновити працездатність м'язів. У результаті дії розтяжок на м'язову діяльність підвищується рухова активність, поліпшується рухливість суглобів, кровообіг, живлення шкіри, м'язів.
Вправи на поліпшення роботи кишечника.
Одним із захворювань, що супроводжує педагогічну діяльність, є порушення роботи шлунково-кишкового тракту. Це викликано як порушеннями психосоматики внаслідок нервово-психічних напруг, так і конкретними обставинами: постійним порушенням режиму харчування, застійними явищами в області нижнього таза внаслідок сидячого способу життя, результатом чого є порушення перистальтики кишечника (хронічні запори).
При виникненні відповідних порушень корисними виявляються вправи (для їхнього виконання необхідний килимок, тому що більшість з них виконуються в положенні лежачи).