Сторінка
25

Формування ціннісного ставлення студентів до фізичної культури

Тема 1. Синхронність спільних дій з партнерами.

Тема 2. Конкуренція. Конфлікт.

Тема 3. Розподіл спільних дій.

Тема 4. Довіра.

Ми вважаємо за доцільне включити відповідні задачі в роботу з майбутніми вчителями, для яких підвищення готовності роботи з партнером є професійно необхідним.

Включені в програму формуючого експерименту вправи частково взяті з відповідного посібника в модифікованому вигляді. Частина вправ взята з модулів "Психологія спілкування" і "Психологія соціальних відносин" В.А. Семиченко. Крім того, частина вправ розроблена нами особисто.

1. Теоретична частина

При обговоренні основних теоретичних питань цього блоку основна увага приділяється розкриттю перед студентами необхідності навчитись вступати в соціальні стосунки не лише шляхом відтворення певних нормативних положень, а шляхом постійного рефлексування за тим, що відбувається, і вибору найбільш доцільного засобу взаємодії. Унікальність занять з фізичного виховання в цьому плані в тому, що студенти включені в реальні міжособистісні контакти, до того ж афективно насичені. Оскільки робота у даному напряму проводиться у 1 семестрі II курсу, паралельно з вивченням соціальної психології, при розгляді питань про соціальну взаємодію викладач має можливість спиратись на відповідні знання і не надавати великого обсягу теоретичного матеріалу. Разом з цим він звертає особливу увагу студентів на те, що будь-яка подія на занятті супроводжується множинними соціальними ефектами. Слід особливо підкреслити, що навіть у тих випадках, коли фізичні вправи виконуються студентами індивідуально, реагування групи на успіх чи невдачу окремих своїх членів містить глибокий соціальний вплив. Тому основне наскрізне завдання наступних занять - навчитись проявляти соціальну толерантність, позитивне ставлення до кожного, відмовитися від негативного оцінювання, іронізування, глузування.

Не менш важливим завданням є формування у студентів почуття соціальної спільності ("спільної долі"), яке виникає внаслідок включеності індивіда у групові процеси, формування почуття довіри до соціальної групи, відчуття від неї безпосередньої (дієвої) і опосередкованої (психологічної) допомоги. Це вимагає необхідності розглянути на теоретичному рівні основні соціальні ефекти і відносини людини з соціальними спільнотами різного рівня інтегрованості, вплив групових стосунків на індивідуальний розвиток людини.

2) Практична частина.

Містить такі напрями роботи:

Вправи на виникнення почуття соціальної спільності.

Вправи на підвищення чутливості до партнера по взаємодії (виділення з загального фону субсенсорних відчуттів тих, які визначаються наявністю партнерів по спілкуванню).

Вправи на синхронізацію дій з партнером (вміння прийняти іншу людину як повноправного учасника взаємодії).

Тренування сензитивності у спілкуванні.

Вправи на відпрацювання спільних дій шляхом коректного подолання опору або протидії з боку партнера.

Відпрацювання здатності до розподілу зусиль.

7)Вправи на закріплення взаємодії (формування почуття взаємної довіри, впевненості в допомозі І підтримці групи, готовності здійснити таку допомогу і прийняти ЇЇ).

8) Вправи на групову інтеграцію (створення ситуацій, що сприяють

виникненню почуття "Ми").

Блок 4. Фізичні вправи як засіб підвищення ефективності професійної діяльності.

Дуже важливо розкрити перед студентами професійну необхідність і значимість фізичних вправ не тільки в прямій ("будеш займатися фізкультурою - будеш менше хворіти"), але й у більш складно-опосередкованих формах. На жаль, саме цей аспект у даний час найбільш слабко проробляється на заняттях по фізичному вихованню. У нашому дослідженні було проведене виділення і структурування тих функцій, що може виконувати предмет фізичного виховання в професійному становленні майбутнього вчителя. Безумовно, методично проробити всі аспекти, зв'язані з професійно спрямованим викладанням предмета "Фізичне виховання" у вищій школі в одному дослідженні неможливо, нашим завданням було розкриття перед студентами професійного значення як предмета в цілому, так і окремих його завдань. До числа останніх нами віднесені як найбільш актуальні два: розкриття перед студентами функцій фізичних вправ у формуванні елементів педагогічної майстерності й у профілактиці професійних захворювань.

Слід зазначити, що перша функція хоча б частково розглядалася в курсі педагогічної майстерності (зокрема, на занятті по культурі зовнішнього вигляду вчителя). Друга ж функція фактично залишилася за межами навчального процесу. Навіть такі, здавалося б, близькі дисципліни, як валеологія, гігієна розумової праці і т.п., не торкалися професійного аспекту, подаючи фізичні вправи як елемент загальної культури людини. Ми вважаємо, що професіоналізація змісту навчальних занять по фізичному вихованню має найбільше важливе значення для формування ціннісного відношення студентів до відповідного предмета.

1. Теоретична частина

При розгляді основних теоретичних положень студентам пропонуються такі теми для обговорення (наведемо їх більш детально, ніж попередні теми, оскільки вони є найменш розробленими у дидактичному аспекті):1) Фізичні вправи як засіб формування елементів педагогічної майстерності.

Студентам нагадуються основні положення з курсу педагогічної майстерності: необхідність формувати у майбутніх учителів педагогічну спрямованість не лише як внутрішню особистісну якість, а і як наповнення нормативними професійними ознаками усіх сфер їх життя і само-проявів. Окремо слід привернути увагу студентів до питання про педагогічну доцільність зовнішнього вигляду. Нагадується, що осанка і хода відіграють значну роль у створенні загального враження про людину. Зігнутий вперед хребет, опущені плечі і голова, мляві рухи відразу ж видають людину боязку, невпевнену в собі. Розхитаність, надлишкова розмашистість рухів, вихляння стегнами й у суглобах сприяє оцінці людини як неакуратної, недисциплінованої.

Варто особливо підкреслити, що крім чисто зовнішнього враження є і ще більш важливі аргументи щодо необхідності звертання пильної уваги на дефекти постави і вживання заходів для їхнього виправлення. Порушення постави приводить, як правило, до недостатньої рухливості грудної клітки і діафрагми, зниження ресорної функції хребта, зменшення амплітуди коливання внутрІшньо-грудного і внутрішньочерепного тиску, що негативно позначається на діяльності центральної нервової, серцево-судинної і дихальної систем, на роботі органів травлення; воно супроводжується також зниженням функціональних можливостей організму, його опірності впливові несприятливих факторів зовнішнього середовища, погіршенням здоров'я, зменшенням працездатності.

Пропонуються загальні рекомендації для роботи над поставою:

Для формування правильної постави необхідно навчитися керувати ступенем напруги м'язів, відчувати частини тіла в різних положеннях (стоячи, сидячи, при ходьбі) і закріпити ці навички, потрібна систематичне тренування відчуття правильної постави в сполученні з вправами, що сприяють зміцненню м'язового корсета.