Сторінка
33
Особливу значущість має позитивне ставлення до фізичної культури і спорту майбутніх учителів, які у своїй професійній діяльності будуть репрезентувати це ставлення своїм учням, цим самим впливаючи на формування їх системи життєвих переваг і цінностей.
Разом з тим експериментально доведено, що ціннісні ставлення студентів до фізичної культури та спорту як соціального явища, до відповідного навчального предмету є недостатньо сформованими. Це підтверджується:
а) невисоким ранговим місцем фізичного здоров'я у системі індивідуальних цінностей;
б) невисокою оцінкою студентами якості викладання відповідного предмету;
г) наявністю у значної частини студентів негативних переживань під час занять фізичною культурою;
д) відсутністю або недостатньою сформованістю основних збудників активності студентів щодо занять фізичною культурою та спортом.
Вивчення структурних особливостей ціннісного ставлення студентів підтвердило наявність різних типів структур: мономотиваційного, перехідного і полімотиваційного. Але сполучення в середині цих структур окремих чинників, їх розподіл за рівнями ієрархії є індивідуальною ознакою студентів. Розміщення окремих чинників у смисловому "ядрі" і розподіл за іншими рівнями ієрархії не можуть бути з'ясовані шляхом простого усереднення значень цих чинників за усім масивом отриманих даних. Не обхідно виявляти і аналізувати конкретні індивідуальні структури.
В результаті дослідження виявлено, що ціннісне ставлення студентів до фізичної культури і спорту найчастіше детерміновано декількома чинниками. Тому викладання предмету "Фізичне виховання" з врахуванням лише одного будь-якого мотиватора є недоцільним. Необхідна розробка комплексної програми роботи зі студентами, яка буде спиратись на полімотиваційну основу, а отже, підвищувати значущість для студентів всієї сукупності мотиваторів.
Впровадження запропонованої програми та актуалізація полімотиваційного характеру впливу фізичної культури на особистість сприяло підвищенню ціннісного ставлення студентів до фізичної культури та спорту, більшій результативності відповідного навчального предмету, посиленню його впливу на особистісний та професійний розвиток майбутніх фахівців
1. Значна питома вага занять з фізичної культури в сучасній структурі професійної підготовки обумовлює необхідність пошуку нових шляхів підвищення ефективності цього процесу. Зокрема, важливим резервом є формування в студентів ціннісного ставлення до відповідного предмету і занять.
Проведений методологічно-теоретичний аналіз підтвердив значущість та перспективність побудови навчального процесу, ставлення майбутніх фахівців до професійної підготовки та окремих навчальних предметів на аксіологічних засадах.
Комплексне експериментальне дослідження, яке базувалось на широкій методичній базі і включало значний контингент студентів, підтвердило, що ставлення студентів до фізичної культури і спорту, а також до відповідного навчального предмету у структурі професійної підготовки не тільки не завжди є оптимальним, а інколи навіть містить деструктивні тенденції:
а) значна кількість студентів вказали, що під час занять з предмету"Фізична культура" (у школі) і "Фізичне виховання" (у вищому навчальному закладі) відчували психологічний дискомфорт, мали суттєві ускладнення, отримували психологічні травми;
б) у системі ціннісних орієнтацій досліджуваного контингенту студентів фізичне здоров'я займає за традиційною системою навчання одне з останніх місць;
в) порівняльний аналіз оцінок студентами навчальних предметів"Фізична культура" у школах та курсу "Фізичне виховання" у ВНЗ свідчить про те, що організація викладання відповідного курсу у вищому навчальному закладі отримує по багатьох критеріях більш низькі оцінки, ніж ті, що отримав аналогічний шкільний курс;
г)рівень ціннісного ставлення значної частини студентів до фізичного виховання і спорту, що, в свою чергу, визначає їх ставлення до відповідного навчального предмету, є недостатньо високим;
За структурними особливостями ціннісні ставлення окремих студентів містять три типи структур: мономотиваційну (наявність одного домінуючого мотиву), полімотиваційну (наявність декількох рівнозначних мотивів) та перехідну (різниця між окремими мотивами є незначною).
На підставі констатуючого експерименту виявлено:
а) всі типи структур представлені більш-менш рівномірно;
б) в якості домінуючого (в тому числі у складі окремих сполучень)можуть виступати будь-які з 10 теоретично виділених мотивів;
г) зміст ціннісного ставлення студентів до фізичної культури і спорту має індивідуальні ознаки (ступінь сформованості окремих мотивів).
6.Формування ціннісного ставлення студентів до фізичного виховання і спорту повинно базуватись на актуалізації особистісно, соціально і професійно значущих мотивів.
7. Основу відповідної роботи зі студентами в межах формуючого експерименту складає сукупність концептуальних положень і створення відповідних цим положенням психолого-педагогічних умов:
а) ставлення студентів до фізичної культури є складним полісистемним утворенням, що включає ряд компонентів: феноменологічний, предметний, конкретно-організаційний;
б) виходячи з цієї полісистемності мотиваційної сфери, включення студентів в навчальну дисципліну "Фізичне виховання" має ґрунтуватись на розкритті і методичному забезпеченні всієї сукупності функцій, що виконуються даною дисципліною у поточній діяльності і перспективному розвиткові майбутнього професіонала;
в) надання завдань на виконання фізичних вправ, що включаються викладачем у зміст занять, має обов'язково попереджатись максимально повним розкриттям їх функціональних задач і можливостей в різних аспектах: для забезпечення поточної (навчальної) діяльності, професійного становлення, особистісного розвитку;
г) виконання фізичних вправ має супроводжуватись рефлексивнимсамоаналізом, що включає самооцінку ефективності їх виконання стосовно попереднього індивідуального рівня освоєння;
д) важливим моментом є підключення самих студентів до творчого проектування змісту занять (підбір вправ, мотивація їх виконання, організаційні та управлінські процедури);
є) доповнення безпосередніх фізичних вправ елементами педагогічної діяльності (підбір завдань, управління іншими студентами, організація процедур обговорення та інш.) дозволяє розширити можливості стосовно створення ситуацій успіху, що особливо важливо для студентів з низьким рівнем фізичної підготовки;
ж) актуалізація і опрацювання міжпредметних зв'язків, у першу чергу з предметами, що забезпечують особистий і професійний розвиток майбутнього вчителя (психологія, педагогічна майстерність, культура педагогічного спілкування, педагогіка, методики викладання);
з) залучення самих студентів до проектування змісту навчальних занять, групового аналізу і оцінювання, самоаналізу і самооцінки;
і) створення на навчальних заняттях атмосфери співробітництва і взаємоповаги, творчості, зміщення смислових акцентів з якості виконання окремих фізичних вправ на мотиваційно-ціннісний і рефлексивний аспекти, прагнення самовдосконалення і подальшого розвитку, визначення особистих потреб і програм особистісного і професійного розвитку;