Сторінка
20

Формування ціннісного ставлення студентів до фізичної культури

Мотив занять фізкультурою та спортом з метою покращення самопочуття у більшості студентів представлений на середньому рівні, і тут слід відмітити майже однакові кількісні показники у тих, хто оцінює своє прагнення менше або більше, ніж у інших.

Щодо мотивів "естетичне задоволення і отримання гострих відчуттів" та "придбання корисних для занять умінь", то тут основна частина показників розміщується у зонах швидкого та середнього рівня. Але у розподілі всередині рівнів є помітні відмінності. Так, естетичний чинник на низькому рівні оцінюється більшою частиною студентів як такий, що дорівнює прагненням інших (11,1%), або є більш низьким. На середньому ж рівні переважає доля тих, хто оцінює дію цього мотиву для себе як більш впливову, ніж для інших (31,4%), І ще 24,5% вважають їх рівно значущими.

Щодо мотиву придбання корисних знань та умінь, то тут на низькому рівні більш представлена група тих, хто вважає своє прагнення вище, ніж у інших.

Потреба у заохоченні студентів, що знаходяться на низькому рівні, оцінюється для інших як така ж сама, або дещо менше, ніж для себе. На середньому рівні частка студентів з протилежними тенденціями майже співпадає. Але п'ята частина студентів за цим показником вийшли на високий рівень, і серед них переважає частина тих, хто оцінює свою потребу у заохоченні під час занять спортом більш високою, ніж у інших.

За мотивом "підвищення престижу, бажання слави" на низькому рівні переважає частка тих, хто оцінює його дію на себе також, як і на інших, хоча представлені певною мірою (і до того ж однаковими кількісними значеннями) і обидві різноспрямовані тенденції. На середньому рівні 24,4% (найбільша частина) вважають, що цей мотив у них сформований більше, ніж у інших. Так само вважають ще 8,8% учасників, які досягли високого рівня.

За чинником "колективістична спрямованість" учасники також в основному розподілились за низьким і середнім рівнями. При цьому на низькому рівні більш представлена частка тих, хто вважає дію на себе цього мотиву як таку ж або більше, ніж на інших. На середньому ж рівні думки майже полярно розподілилися: 24,5% вважають, що у них цей мотив менший, ніж у інших» а 22,3% - як більший.

В цілому співвідношення між оцінками і самооцінками без врахування рівнів є величиною, яка певною мірою залежить від характеру мотиву. Про це свідчать дані таблиці 3.8.

Таблиця 3.8

Співвідношення загальних оцінок і самооцінок респондентів (у %)

Отже, дві третини учасників дослідження вважають, що у них більша або менша потреба у включенні в заняття фізичною культурою і спортом заради задоволення певних потреб. При цьому вищою, ніж у цілому, 40,0 % студентів вважають потребу у збереженні здоров'я, покращенні самопочуття, майже стільки ж студентів (37,8%) - розвиток характеру та прагнення до фізичного вдосконалення. В той же час нижчою є вплив мотиву пізнання (лише 17,6% спрямовуються пізнавальними інтересами при включенні у заняття фізичною культурою, спортом). Стосовно ж мотиву престижу 44,6% студентів вважають, що їх прагнення отримати підвищення статусу або отримання визнання (слави) є нижчим, ніж в цілому у людей. Показово, що на такому ж низькому рівні є вплив на студентів показника отримання корисних для життя умінь і навичок.

д) Структура ставлень студентів до фізичної культури і спорту як особистісної цінності

Як відомо, у системному підході умовами виникнення будь-якої структури є наявність певних елементів (склад системи) та способи зв'язку між ними.

Ціннісне ставлення до певного явища або навчального предмету можна розглядати як специфічну систему, яка детермінована зовнішніми впливами, значущість яких обумовлена внутрішніми умовами, тобто ступенем актуалізації у студентів тих чи інших потреб. Саме співвідношення зовнішніх чинників і внутрішніх складових обумовлює пристрасне, небайдуже відношення людини до певного явища. А це означає, що ціннісне ставлення має певну структуру, тобто містить ієрархічний набір чинників, значущість яких для особистості (тобто, характер і ступінь зв'язку з внутрішніми детермінантами активності) є сугубо індивідуальним.

Як будь-яка складна система, ціннісне ставлення повинно розглядатись у двох ракурсах:

а) склад, тобто сукупність вихідних показників, з яких власне і будується система;

б) характер зв'язків між ними, що визначають значною мірою ступінь інтегрованості системи.

І склад (елементи), і структура (способи їх взаємозв'язку) є сутнісними характеристиками системи. Не менш важливою характеристикою є також наявність системоутворюючого (наскрізного) фактору, який "цементує" взаємодію окремих елементів і забезпечує функціонування системи як певної цілісності, частини якої мають спільну мету і спрямованість. Саме на основі системоутворюючого фактору і відбуваються в середині системи інтеграційні тенденції.

Ставлення людини до певного явища визначається її базовими потребами і мотивами, що ними породжуються. Дія будь-якого мотиву визначається миттєвою або пролонгованою актуальністю певної потреби. В той же час будь-яка діяльність людини є полімотивованою, тобто в основі її детермінації можуть знаходитись різні потреби та їх співвідношення, а відповідно, і різні мотиви.