Сторінка
4

Формування ціннісного ставлення студентів до фізичної культури

Автори наводять такі дані. В Україні, за даними вибіркового дослідження, регулярно займаються фізичною культурою 6-8% дорослих людей, тоді як у США - 60%, в Японії - 80%. На наш погляд, ці цифри наочно відображають актуальність формування у молоді позитивного ставлення до фізичної культури, потреби у фізичній активності, усвідомлення цінності

фізичної культури для кожної людини. А отже, обумовлюють актуальність формування у студентської молоді ціннісного ставлення до фізичної культури і спорту як важливої психолого-педагогічної проблеми. Ці питання більш детально будуть розглянуті далі.

Фізична культура як соціальне явище та складова навчального процесу

Перш за все, розглянемо основні дефініції, які використовуються для опису фізичної культури та споріднених з нею явищ.

За визначенням, що надано у "Педагогічному словнику" М.Д. Зубалієм, "Фізична культура - частина загальної культури суспільства, одна з сфер суспільної діяльності, спрямованої на зміцнення здоров'я і розвиток фізичних здібностей людини. Фізична культура органічно включає в себе фізичне виховання і спорт, сукупність спеціальних наук, знань і матеріальних благ, створених для використання фізичних вправ з метою вдосконалення біологічного і духовного потенціалу людини. Вона також охоплює особисту і громадську гігієну, гігієну праці і побуту, широко використовує сили природи, виховує правильний режим праці і відпочинку. Найсуттєвішими показниками розвитку фізичної культури в суспільстві є фізичні досягнення в оздоровленні людей і всебічному розвитку їх фізичних здібностей, ступінь використання фізичної культури в сфері освіти й виховання, у виробництві й побуті та спортивні досягнення. Виховання фізичної культури починається з раннього дитинства в сім'ї і дитячих закладах, де дітям прищеплюють гігієнічні навички й залучають їх до рухливих ігор. Великого значення надається фізичній культурі в школах, де проводять уроки кваліфіковані вчителі".

В цьому максимально широкому визначенні, яке відображає різноманітні аспекти проблеми, показовим є те, що мова йде переважно про дітей або про осіб, що працюють. Вища школа як така взагалі не згадується, хоча за обсягом предмет "Фізичне виховання" займає перше місце у структурі професійного навчання, а кількість студентів, що водночас навчаються у денних навчальних закладах, нараховує сотні тисяч. Але звернемось до інших визначень. У тому ж "Педагогічному словнику" мова йде і про інше трактування терміну "фізична культура": "Фізична культура в школі - навчальний предмет, основним змістом якого є вивчення фізичних вправ, рухових дій, рухливих і спортивних ігор, що сприяють зміцненню здоров'я, фізичному розвитку та вдосконаленню рухових здібностей учнів з метою їх підготовки до життя, праці і професійної діяльності. Уроки фізичної культури в школі (2-3 на тиждень) є обов'язковими для всіх здорових учнів. Зміст уроків визначають навчальні програми, де навчальні завдання подано диференційовано за класами (1-4, 5-9, 10-11). Основні завдання предмету: зміцнення здоров'я учнів; їх правильний фізичний розвиток і загартування; формування та вдосконалення природних рухових умінь і навичок; навчання нових видів рухів; розвиток основних фізичних якостей (сила, швидкість, витривалість, спритність, гнучкість); повідомлення учням спеціальних знань з фізичної культури і спорту, теорії і методики фізичного виховання та валеології; прищеплення гігієнічних навичок. На уроках фізичної культури учні набувають таких морально-вольових якостей, як сміливість, наполегливість, дисциплінованість, почуття дружби і взаємодопомоги, а також оволодіння навичками культури поведінки. У них формується позитивне ставлення до фізичної культури і спорту, стійкий інтерес і звичка до систематичних занять фізичними вправами".

Таким чином, термін "фізична культура" використовується і у найбільш широкому плані, інтегруючи такі складові, як спорт, наука, система знань, матеріальні предмети, що використовуються, і т.інш. Одночасно він функціонує як вузьке поняття, що співпадає з назвою відповідного навчального предмету у школі.

Показово, що аналогічний навчальний курс, що викладається у вищих навчальних закладах, отримав іншу назву: "Фізичне виховання".

Розглянемо зміст відповідного поняття, знов звернувшись для цього до "Педагогічного словника":

"Фізичне виховання" - складова частина системи загального виховання; спеціально організований процес, спрямований на зміцнення здоров'я і загартування організму людини, гармонійний розвиток ЇЇ функцій і фізичних можливостей, формування важливих рухових здібностей, навичок і вмінь. Основними засобами фізичного виховання є фізичні вправи гімнастика, ігри, спорт, туризм, оздоровчі сили природи (сонце, повітря, вода і земля) та гігієнічні фактори, які використовуються під час уроків фізичної культури, фізкультурно-оздоровчих занять та спортивно-масової роботи. Фізичне виховання здійснюється в єдності з розумовим, моральним, естетичним і трудовим вихованням та навчанням. У його основу покладено вимоги всебічності підготовленості, що має відповідати сучасним запитам життя, праці і професійної діяльності. Фізичне виховання учнів проводиться в таких формах: навчальна робота; фізкультурно-оздоровча робота в режимі дня школи; позакласна робота з фізичної культури, спорту і туризму: самостійні заняття в домашніх умовах та за місцем проживання".

Як видно з наведених визначень, поняття "фізична культура" і "фізичне виховання" майже збігаються, лише у першому випадку його змістовні складові розглядаються в контексті загальної культури людства (нормативний взірець та його засвоєння), в другому - в контексті педагогічного формуючого впливу, як складову виховної роботи.

Таким чином, можна стверджувати, що вже на термінологічному рівні існує певна суперечливість. Навчальний предмет, що викладається у школі, тобто в період, коли виховний вплив на дитину є визначальним, отримав назву "Фізична культура", тоді як у процесі навчання у вищому навчальному закладі, де зовнішні виховні впливи вже втрачають свій провідний статус, а відповідальність за своє життя приймає на себе сам суб'єкт навчання, відповідний предмет отримав назву "Фізичне виховання".

Розглянемо тепер, як інтегруються завдання напряму, який у цілому можна умовно назвати фізичною підготовкою осіб, що навчаються (цей термін об'єднує у собі і формування фізичної культури, і фізичне виховання), у змісті освіти.

Наведемо для цього декілька визначень понять "зміст освіти", наданих різними авторами:

У посібнику "Основи дидактики" за редакцією Б.П. Єсіпова (1967 рік) під змістом освіти " .розуміється система знань, умінь і навичок, оволодіння якими забезпечує розвиток розумових і фізичних здібностей школярів, формування у них основ . світогляду, моралі і відповідну до них поведінку, готує їх до життя і праці". Отже, тут розумові і фізичні здібності представлені як рівнозначущі, однопорядкові складові розвитку.