Сторінка
26

Формування ціннісного ставлення студентів до фізичної культури

Для усунення сутулості необхідно регулярно виконувати вправи,

що підвищують рухливість верхньої частини хребта, зосередивши увагу на його випрямленні, зміцненні м'язів плечового пояса і розвитку їхньої статичної сили.

- При прогині спини рекомендуються нахили вперед І згинання тіла в тазостегнових суглобах для зміцнення м'язів черевного преса, крижово-поперекового відділу, розтягування м'язів задньої поверхні тулуба.

2) Фізичні вправи як засіб профілактики професійних захворювань.

Педагогічна діяльність, як практично кожен вид діяльності, викликає в людини ряд специфічних (професійних) захворювань. Відомо, що при постійній роботі тих самих м'язів не тільки рано розвивається і накопичується стомлення, але і виникає ряд серйозних деформацій.

Особливістю педагогічної діяльності є багатоаспектність негативних впливів на людину. Назвемо тільки основні з них:

- Високий рівень нервово-емоційних навантажень. За ступенем психоемоційної напруги діяльність вчителя відносять до другої категорії складності (нагадаємо, що до першої категорії відносяться льотчики, що літають на надшвидкісних літаках, оператори великих енергосистем, диспетчери наземної служби аеропортів). Це викликає ряд психосоматичних захворювань нервової, серцево-судинної, травної систем.

Високий рівень статичних навантажень, перевага малорухомого способу життя, що викликає деформацію кістково-м'язового апарату, ще більш обтяжує протікання психосоматичних захворювань. У вчителів спостерігається більш висока частота виникнень остеохондрозів шийного і крижово-поперекового відділів хребта, варикозного розширення вен, набряків ніг, застійних явищ в порожнині малого таза, млявості (порушення перистальтики) кишечнику, зниження кровопостачання головного мозку.

Високий рівень навантажень на зоровий аналізатор, внаслідок чого рано починається порушення зору.

Порушення кровопостачання відділів головного мозку, внаслідок чого виникають і неухильно прогресують головні болі, погіршується пам'ять та увага, загальний психічний стан.

На жаль, у сьогоднішній системі професійної підготовки студентам фактично невідомі ці аспекти педагогічної діяльності. У результаті молоді фахівці зовсім не готові протиставити впливові негативних факторів елементарні міри профілактики. Ми вважаємо, що цю прогалину необхідно обов'язково заповнити, і найбільш готовим до виконання даної функції є навчальний предмет "Фізичне виховання". Тому нами були включені в зміст роботи теоретичні знання і практичні засоби профілактики професійних захворювань, що не тільки освоюються студентами як важливий компонент майбутньої діяльності, але і рекомендуються до використання в навчальному процесі. Слід зазначити, що деякі з цих вправ традиційно використовуються викладачами фізичного виховання в процесі занять, однак, позбавлені професійного змісту, вони сприймаються студентами як другорядні, необов'язкові для освоєння, не переносяться в поточну життєдіяльність.

3) Самомасаж та можливості його використання.

Масаж є ефективним засобом вирішення багатьох завдань профілактики і корекції психічних станів і професійних деформацій. На жаль, ця важлива і доступна техніка оздоровлення не є масово поширеною, хоча за її допомогою можна позбавитись багатьох проблем. Тому студентам надаються основні знання і розкривається комплекс прийомів самомасажу.

Основні правила при виконанні самомасажу:

Різні прийоми самомасажу діють на організм по-різному: поглажування, розтирання заспокоюють, постукування, поплескування - збуджують.

Для досягнення того або іншого результату велике значення має манера (ступінь енергійності) виконання прийомів і тривалість самомасажу.

Усі рухи самомасажу виконуються за ходом лімфатичних шляхів, у напрямку найближчих лімфатичних вузлів. Руки масажують від кисті до ліктьового суглоба, від ліктьового суглоба - до пахової западини, де знаходяться лімфатичні вузли, ноги - від стопи до коліна і до пахових вузлів; спину - від хребта до пахових западин; попереково-крижовий відділ - від хребта до пахових лімфатичних вузлів; передню і бічну поверхні шиї - від волосяного покриву вниз, до підключичних залоз, задню поверхню шиї - до пахових западин. Лімфатичні вузли масажувати не можна.

Варто вибрати таку позу, що дозволяла б максимально розслабити м'язи ділянки, що масажується. Звичайно при повторних сеансах самомасажу виробляється здатність автоматично розслаблювати будь-яку частину тіла.

Існує ряд протипоказань до самомасажу (гострі пропасні стани і запальні процеси, захворювання й ушкодження шкіри і судин ділянки, що масажується, будь-якого виду, наявність родимок або пухлин, надмірне збудження або напруга після великого фізичного навантаження).

Самомасаж можна робити не раніше, ніж через 1-1,5 годин після їжі.

Самомасаж краще виконувати в оголеному виді або в білизні з натуральної тканини.

Прийоми самомасажу:

- Погладжування. Найпоширеніший прийом, виконується долонею. Долоню щільно прижимають до ділянки, що масажується, злегка обхопивши її. Погладжування можна робити однією рукою або поперемінно двома(одна іде за іншою, як би повторюючи її рухи). Погладжування діє безпосередньо на шкіру, звільняючи ЇЇ від вилущених клітин верхнього шару і поліпшуючи функції потових і сальних залоз, підвищує локальну темпера туру шкіри, прискорюючи струм крові і лімфи в судинах, впливає на закінчення периферичних нервів і через них на центральну нервову систему.

Погладжуваннями звичайно починають і закінчують самомасаж, здійснюючи рухи легко, ритмічно, повільно.

- Вижимання. Виконується ребром долоні, встановленої поперек ділянки, що масажується, або протилежною частиною кисті з боку великого пальця. Цей прийом робиться більш енергійно і впливає на більш глибокі шари шкіри. Вижимання підсилює рух крові і лімфи, сприяє ліквідації застійних явищ і набряків, дає болезаспокійливий ефект, підвищує тонус шкіри і м'язів, поліпшує їхній функціональний стан.

Розминання. Це основний прийом впливу на глибокі шари м'язовоїсистеми. Розрізняють ординарне і щипцевидне розминання. Ординарне(найбільш легкий прийом самомасажу) виконується в такий спосіб: випрямленими пальцями руки щільно охоплюють м'яз поперек, потім зводять їх (великий рухається в напрямку до інших чотирьох), піднімають м'яз і роблять обертальні рухи вбік чотирьох пальців, поступово просуваючи вперед. Рухи повинні бути плавними, без ривків. Даний прийом, виконуваний однією рукою, застосовується для масажу стегон, плечей, передпліччя, сідниць.

ЩипцІвидне розминання роблять однією або двома руками. Чотирипальці руки, що масажує, зводять навколо великого пальця щіпкою. Пальцями потрібно надавити на ділянку шкіри, одночасно обертаючи кистю правої руки вправо, лівої - вліво і просуваючи вперед. Самомасаж варто виконувати від початку сухожилля, м'яза. Щипцевидні розминання застосовують для масажу гомілок, передпліч, шиї. Цей прийом поліпшує еластичність сухожилля, розтягує укорочені фасції, поліпшує крово- і лімфообертання в ділянці, що масажується.