Сторінка
31

Формування ціннісного ставлення студентів до фізичної культури

- 1,8 І 2,2 відповідно;

- на 3 курсі: у юнаків оцінка експертів - 1,8, самооцінка - 2,4, у дівчат -1,8 і 2,2 відповідно.

З наведених даних чітко видно, що середні оцінки експертів і середні значення самооцінок помітно відрізняються. Більшість студентів вважають, що їхній зовнішній вигляд (за аналізованими показниками) наближається до оптимального рівня. Це відбиває труднощі самооцінювання, коли при відсутності навичок об'єктивної рефлексії студенти більш схильні завищувати рівень сформованості тих або інших якостей, ніж визнати їхню недостатність. У даному ж випадку мова йде про такі показники, які недоступні прямому самоспостереженню.

Розглянемо тепер кінцеві результати, отримані після формуючого експерименту. Нагадаємо, що під час експериментальної роботи з студентами кожна навчальна вправа включала рефлексивний аналіз, у т.ч. у професійному ракурсі. Відповідно до оцінки експертів, рівень сформованості фізичного компонента зовнішнього вигляду студентів-юнаків складає 2,3, по самооцінці - 2,4; дівчат - відповідно 2,5 і 2,3.

Таким чином, помітним є не тільки істотний приріст аналізованих показників, що свідчить про реальні зміни в культурі зовнішнього вигляду студентів, але й оптимізація самооцінок. Студенти перестали боятися зізнатися самим собі і навколишнім у власних недоліках, а це надійний гарант подальшої роботи над собою.

Показовими є зміни в оцінюванні студентами навчального курсу "Фізичне виховання" (табл.3.14). Для цього залучався той контингент студентів, який "на вході" мав низькі результати і з якими на протязі року проводилась відповідна робота.

Таблиця 3.14

Оцінки студентів навчального курсу "Фізичне виховання" до і після експерименту

Таким чином, наслідком проведеної експериментальної роботи є помітні зміни, що відбулися у системі оцінок студентами курсу "Фізичне виховання" за більшістю критеріїв. Підвищилась оцінка професійної спрямованості предмету, його професійної необхідності (1 показник); вище оцінено якість викладання (2 показник); вище стало визнання студентами наявності у них власного інтересу до змісту даного предмету (3 показник). Оцінка науковості матеріалу, що викладається (4 показник), також зросла, хоча і не так помітно; збільшилась особистісна привабливість викладача (5 показник). Водночас знизився показник оцінки, яку студенту поставив викладач (6 показник), та яку він поставив би собі сам (7 показник), але за умов недиференційованого педагогічного оцінювання за заліковою формою. Це може бути доказом більш вимогливого ставлення студентів до себе, усвідомлення більш широкого діапазону та якості дій, що від них вимагаються. Зрозуміло, що збільшення завдань, які виконують студенти, призвело до певного зростання і показника важкості предмету для студента (8 показник), але це зростання супроводжувалося збільшенням самооцінки студентами ступеню активності щодо подолання труднощів, які виникають при вивченні предмету (9 показник). Вищою стала оцінка студентами обсягу навчального матеріалу, що виноситься на самостійне опрацювання (10 показник), але збереглась висока оцінка можливостей виконання завдань, що виносяться на самостійне виконання (11 показник). І останнє, знизилась (а отже, стала більш критичною) самооцінка студентами ступеню власної підготовленості до занять з предмету (12 показник).

В плані розгляду цікавої для нас проблеми в експериментальній групі було проведене повторне тестування по методиці "Вивчення мотивів занять спортом". З наведених у таблиці даних чітко видно, що під впливом формуючого експерименту суттєво зросла значущість занять спортом для студентів, особливо в плані професійного та особистісного розвитку, між-особистісної взаємодії, спілкування.

Таблиця 3.15

Структурний розподіл відповідей студентів за рівнями мотивації спортивної діяльності