Сторінка
10

Формування ціннісного ставлення студентів до фізичної культури

визначати найбільш сприятливі режими праці і відпочинку на протязі робочого дня;

активно сприяти профілактиці професійних захворювань, зниженню негативного впливу на організм несприятливих факторів виробничого середовища І праці.

У цьому плані, вважає Г.І. Круковський, важливим є не лише ознайомлення студентів з відповідними теоретичними знаннями, а й виховання в процесі практичної роботи з ними усвідомленої стійкої потреби у самостійних заняттях фізичними вправами, навички саморегуляції і самоконтролю, відповідального ставлення до свого здоров'я І здоров'я навколишніх, навички здорового способу життя. Методика проведення професійно-прикладної фізичної підготовки "повинна враховувати стать, вік, фізичний розвиток, ступінь підготовленості, вольові і психічні якості, тип вищої нервової системи, стан здоров'я".

Повністю погоджуючись з думками цього автора, з тим напрямом, який здійснюється кафедрою виховання Харківського державного технічного університету радіоелектроніки (на базі якого саме і здійснюється відповідна підготовка майбутніх фахівців), слід внести певні уточнення. Ця робота стосується інженерних спеціальностей (операторів машин), в діяльності яких моторний компонент має свою специфіку. Аналогічні пошуки ведуться давно [64; 83]. Разом з тим методична система врахування специфіки педагогічної діяльності під час занять з фізичного виховання ще не є завершеною.

У цілому, наші погляди збігаються з даними М.С. Корольчука, який пише: "Незважаючи на те, що останнім часом система освіти в Україні почала зазнавати серйозних змін, у системі фізкультурної освіти поки що не знайшли відображення істотні зміни глобального характеру, які відбулися у сфері фізичної культури і спорту. Система освіти неадекватно враховує ту велику роль, яку фізичне виховання мусить відігравати у справі зміцнення здоров'я населення, у профілактиці найбільш поширених захворювань, підвищенні працездатності, організації повсякденного дозвілля, у продовженні тривалості життя та творчої активності. Для деяких студентів фізична культура не є життєво необхідною потребою. Студенти ставлять фізичну культуру серед життєвих цінностей на одне з останніх місць, вони не бачать сенсу в зміцненні здоров'я засобами фізичної культури: не вважають необхідними для себе заняття з фізичного виховання".

Розглядаючи фізичну культуру як базову стосовно інших форм культури, автор вважає дуже важливим питання про те, яке місце займає здоров'я, фізична підготовленість та фізична досконалість у системі ціннісних орієнтацій людини, різних соціальних груп, які ідеали і цінності обирають люди, намагаючись цілеспрямовано вплинути на свій фізичний стан. "Це питання - одне з найгостріших і найактуальніших на сучасному етапі національного відродження України, бо відсутність пріоритету здоров'я, як найвищої людської цінності, стало нормою нашого суспільства".

Внаслідок цього, незважаючи на проголошені у базовій програмі цілі і завдання, безпосередня робота зі студентами і досі має загально-фізичну спрямованість. Внаслідок цього студентам важко усвідомити полі-функціональний вплив відповідних занять на їх особистісний і професійний розвиток. Безпосередні спостереження та отримані науковцями (у тому числі і нашим дослідженням) дані свідчать, що значна кількість студентів (майже половина) має до цього предмету негативну мотивацію. Тому сьогодні актуальним завданням викладачів предмету "Фізичне виховання" у вищих навчальних закладах є формування у студентів ціннісного ставлення до фізичної культури і спорту, що охоплює весь спектр потенційних можливостей цих видів діяльності.

Це вимагає врахування у навчальному процесі таких напрямів впливу відповідного предмету на людину: особистісного (формування адекватної самооцінки, позитивної Я-концепції, розвиток гуманістичної спрямованості студента), професійного (оволодіння елементами професійної техніки), профілактичного (оволодіння прийомами і засобами попередження професійних захворювань), активізуючого (підвищення тонусу організму, працездатності), релаксуючого (засвоєння прийомів релаксації, подолання м'язових бар'єрів), соціального (засвоєння навичок міжособистісної взаємодії, вмінь роботи в командах), тощо. А для цього треба, по-перше, мати уявлення про ті чинники, які на сьогодні визначають ставлення студентів до навчального предмету "Фізичне виховання", по-друге, орієнтуватись у системі тих детермінант, що обумовлюють ставлення студентів до фізичної культури і спорту в їх особистісному, соціальному і професійному ракурсі, по-третє, визначити відповідний зміст і методичні прийоми викладання предмету "Фізичне виховання" на аксіологічнІй основі. Ці завдання і будуть реалізовані у наступних розділах.

Висновки до першого розділу

Розвиток освіти закономірно поставив питання про аксіологічні основи навчання і виховання майбутніх фахівців, і особливо у професійній підготовці майбутніх педагогів. Потенціал основних освітніх парадигм (академічної, технологічної, особистісної і рефлексивної) дозволяє вирішити це питання за умов коректного об'єднання їх позитивних надбань з врахуванням реальних можливостей навчального процесу та окремих осіб (викладачів і студентів).

Один з найбільш представлених як у змісті загальної освіти, так і у структурі професійної підготовки навчальних предметів - "Фізичне виховання" (у школі - "Фізична культура") на сьогодні не використовує повністю закладених в цього потенційних можливостей щодо особистісного і професійного розвитку майбутніх фахівців. Незважаючи на декларування відповідних позицій у базових освітніх документах, реальна ефективність цих занять залишається, за думкою багатьох дослідників, явно недостатньою.

Важливим шляхом підвищення результативності навчального курсу "Фізичне виховання" є формування у студентів ціннісного ставлення до фізичної культури і спорту. А це може бути можливим лише за умов врахування у навчальному процесі і відповідного методичного забезпечення основних напрямів впливу цього предмету на людину: особистісного (формування адекватної самооцінки, позитивної Я-концепції, розвиток гуманістичної спрямованості студента), професійного (оволодіння елементами професійної техніки), профілактичного (оволодіння прийомами і засобами попередження професійних захворювань), активізуючого (підвищення тонусу організму, працездатності), релаксуючого (засвоєння прийомів релаксації, подолання м'язових бар'єрів), соціального (засвоєння навичок міжособистісної взаємодії, вмінь роботи в командах), тощо.

Вирішення цього завдання в свою чергу вимагає дослідження тих чинників, які визначають ставлення майбутніх педагогів до навчального предмету "Фізичне виховання", виявлення системи детермінант, що обумовлюють ставлення студентів до фізичної культури і спорту в їх особистісному, соціальному І професійному ракурсах.

Для вирішення поставлених завдань роботи та досягнення мети використовувались такі методи дослідження: