Сторінка
16
Представлений розподіл студентів відповідно до рангових місць, наданих ними окремим позиціям. Для узагальнення результатів ранги групуються за ознаками: "Визнається як провідна цінність" (рангові місця 1-4), "Цінність визнається як достатньо висока" (5-8), "Цінність середня" (9-12), "Цінність низька" (13-16), "Не визнається як цінність" (17-20). Дослідження проводилось в два етапи: 2006 рік (154 особи) та 2007 рік (116 осіб), що дозволило перевірити стійкість виявлених тенденцій. З урахуванням того, що нас цікавлять не всі цінності як такі, а ті, що пов'язані з фізичною культурою, у таблиці наводяться лише дані, що прямо або опосередковано пов'язані з досліджуваним явищем. Інші дані наводяться у тексті. Слід лише вказати, що провідне рангове місце зайняв показник "цікава робота". Як видно з таблиці, система ставлень студентів до таких важливих складових, як фізичне і психічне здоров'я, є вкрай незадовільною. Частка студентів, що ставить психічне здоров'я на провідні рангові місця, помітно менша, ніж тих, хто не вважає цю позицію за цінність. Стосовно фізичного здоров'я результати дещо кращі: більше половини студентів надали цьому параметрові перші (1-4) або достатньо високі (5-8) рангові місця. Але порівняно з 2006 роком у 2007 році цей показник помітно зменшився. Простежується така тенденція: здоров'я розцінюється студентами як щось стійке, що надається від природи і не вимагає власних зусиль. Про це свідчать значно менші рангові місця, що надаються позиціям: робота над собою (включаючи фізичне вдосконалення), та відчуття радощів від фізичних дій. Що ж стосується інструментальних цінностей, то і тут аспект витривалості є для студентів значно менш суттєвим, хоча він потенційно пов'язаний з професійною діяльністю. Частка респондентів, що ставлять параметр фізичної сили на перші рангові місця, також дещо більша за результатами 2006 року, і в той же час майже половина студентів взагалі не вважають фізичну силу значущою.
В цілому фактор фізичного здоров'я отримав 13-14 рангові місця (середній ранг склав 12,4), що свідчить про невизнання студентами його цінності. Виявлені тенденції є стійкими, адже вони з незначними відхиленнями повторюються в обох групах.
Особливу турботу викликає той факт, що найменшу значущість для студентів має фактор психічного здоров'я. В загальній системі ієрархії цінностей він займає останнє, двадцяте місце, при цьому помітна негативна динаміка. Кількість студентів, які визначили його як провідну цінність, у 2007 році значно менше, ніж у 2006.
Водночас за загальними результатами не можна не помітити: хоча узагальнений параметр психічного здоров'я є для студентів неактуальним, окремі його показники займають достатньо високі рангові місця в системі цінностей. Це стосується таких позицій: життєва мудрість (зрілість суджень та здоровий глузд, що досягаються на основі життєвого досвіду), який займає шосте місце в ієрархії цінностей, продуктивне життя (максимально повне використання своїх можливостей, сил і здібностей) - 4 рангове місце, впевненість у собі (внутрішня гармонія, свобода від внутрішніх протиріч, сумнівів) - друге рангове місце. В той же час такі інструментальні показники психічного здоров'я, як толерантність, уміння тверезо і логічно мислити, приймати обмірковані, раціональні рішення, є явно непопулярними (відповідно 18-19 та 10 рангові місця). Тобто, оцінювати отримані результати слід достатньо обережно, адже мова повинна йти не про повне ігнорування студентами психічного або фізичного аспектів життя, а про нерозуміння їх інтегруючого (системоутворюючого) впливу на життєдіяльність.
Виявлена в дослідженні наявність полярних думок стосовно кожного параметру, значної кількості осіб, що притримуються протилежних точок зору та стратегій і тактик життєдіяльності, робить вкрай актуальним завдання упорядкування ціннісних орієнтацій студентів, адже не можна вважати нормальним, наприклад, такі факти, що майже половина студентів не вважають психічне здоров'я за життєву цінність, а фізичний компонент життя є неактуальним для значної кількості молоді.
г) Ставлення студентів до фізичної культури і спорту
Термін "фізична культура" міцно пов'язаний з іншим терміном -"спорт". Ці поняття часто використовуються як синоніми не лише у повсякденні, а і багатьох науково-методичних роботах (М.Я. Віленський, М.С. Корольчук, Р.П. Сафін, О.О. Тер-Ованесян та ін.). Це дало підставу розширити діапазон методик шляхом звернення до тих методичних засобів, що використовуються у психології спорту (безумовно, з певною адаптацією).
Програма дослідження містила виявлення ставлень студентів до спорту. З цією метою було використано дві методики: "Мотиви занять спортом" (А.В. Шаболтас) та "Вивчення мотивів занять спортом" (розроблена В.І. Тропніковим). Використання двох споріднених методик дозволило перевірити отримані результати на достовірність виявлених тенденцій. У процесі дослідження було враховано, що ці методики більш спрямовані на вивчення мотивів спортсменів, тому дещо було змінено вихідні інструкції. Студентам пропонувалось визначити, наскільки ті чи інші судження справедливі щодо тих причин, що обумовлюють їх заняття фізичною культурою та спортом. Взірці анкет та відповідні інструкції подано у додатках.
У дослідженні за першою методикою (А.В. Шеболтаса) брали участь 115 студентів.
Як відомо, за допомогою цієї методики вивчається структура мотивації стосовно професійної спортивної діяльності шляхом виділення 10 мотивів категорій, яким відповідають певні висловлювання (судження), наведені в опитувальнику. Разом з тим проведений нами аналіз сутності тих питань, які складають текст опитувальника, та результати проміжного пілотажного випробування довели, що цей тест можна використовувати у роботі з студентами за умов незначного його адаптування, перш за все щодо інтерпретації отриманих даних.
За процедурою роботи опитуваним пропонується вибрати з двох варіантів висловлювань ті, що найбільш підходять для них особисто. За отриманими результатами розраховується оцінка значущості таких мотивів:
Мотив емоційного задоволення (ЕЗ) - прагнення, що відображає радІсть рухів І фізичних зусиль. За думкою автора цього тесту, цьому мотивувідповідає судження: "Я отримую радість від спортивних вправ, тому щоможу рухатись і відчувати напруження".
Мотив соціального самоствердження (СС) - прагнення проявити себе, ставлення до занять спортом як засобу підвищення особистого престижу, отримання поваги від інших осіб. Цьому відповідає судження: "Я займаюсь спортом, так як досягаю успіхів. Мої товариші поважають мене за це. Коли я беру участь у змаганнях, мені приємно бути у центрі уваги".
Мотив фізичного самоствердження (ФС) - прагнення до фізичного розвитку, становлення характеру. Йому відповідає судження: "Я активно займаюсь спортом, тому що хочу розвиватись фізично і гартувати свій характер. Не хочу стати лінивим і хворіти, хочу бути здоровим".