Сторінка
23

Формування ціннісного ставлення студентів до фізичної культури

Як особливу проблему, варто назвати низький опір організму студентів різного роду захворюванням, що викликано зниженням загального імунітету (вплив Чорнобильської аварії, загальний несприятливий екологічний стан в Україні, погіршення якості харчування й ін.).

Як засоби, що дозволяють здійснювати корекційно-профілактичні міри для подолання відповідних труднощів, варто назвати:

Формування здатності до більшої фізичної мобільності, особливо за рахунок мікрорухів, регульованого використання сполучень фізичної напруги і розслаблення (що особливо важливо в умовах, коли активні фізичні дії із широкою амплітудою рухів неможливі).

Оволодіння технікою релаксації.

Оволодіння прийомами активного дихання, що сприяють підвищенню як розумової працездатності, так І стресостійкості.

Оволодіння елементами аутотренінгу.

Оволодіння фізичними вправами, що дозволяють підвищити опір організму різного роду захворюванням.

Реалізація частини відповідних завдань передбачалася у свій час у процесі вивчення студентами курсу "Основи педагогічної майстерності" (заняття "Майстерність вчителя в керуванні собою, основи техніки саморегуляції"), відповідно до програми, розробленої викладачами кафедри педагогічної майстерності Полтавського педагогічного інституту ім. В.Г. Короленко. Однак в останні роки даний курс викладається далеко не у всіх педагогічних інститутах. Крім того, ми вважаємо, що одне заняття в рамках відповідного курсу, до того ж часто технічно недостатньо оснащене, не може вирішити задачі озброєння студентів навичками саморегуляції. У даному аспекті навчальний предмет "Фізичне виховання" надає більш широкі можливості як у часовому, так і в організаційному вимірах. Включення елементів саморегуляції в навчальні заняття по фізичному вихованню, по-перше, може бути пролонгованим, по-друге, є можливість використовувати різного роду вправи (при різних положеннях тіла).

У нашій роботі з даного напрямку була використана частина вправ, що приводяться в літературі, але модифікованих відповідно до більш широких можливостей, які надає предмет "Фізичне виховання" для відпрацювання краси і пластики рухів, Крім того, запропонований ряд авторських методик.

Змістове наповнення блоку:

Теоретична частина.

Теоретична складова блоку висвітлювала такі важливі питання:

Гігієна розумової праці і навчальної діяльності студентів.

Рухова активність як важливий компонент розумової працездатності.

Негативні наслідки гіподинамії.

4) Саморегуляція психічних станів і працездатності як складова життєдіяльності осіб, що займаються розумовою працею.

5) Механізми і прийоми саморегуляції.

Оскільки формуючий експеримент проводився у природних умовах (на заняттях з фізичного виховання), де лекції як нормативний компонент навчального процесу не передбачався, відповідні питання розглядались на початку кожного заняття (від 5 до 20 хвилин залежно від проблеми, яка розглядається).

Практична складова блоку.

Студентам пропонувались такі напрями роботи над собою і відповідні вправи:

вправи на оволодіння технікою саморегуляції:

розслаблення і напруження м'язів;

посилення вербального компоненту саморегуляції (оволодіння формулами самонавіювання);

контроль тонусу мімічних м'язів;

оволодіння технікою релаксації;

підвищення ступеню усвідомлення м'язової активності (її якісних особливостей);

підвищення рівня "почуття тіла", рефлексування сигналів, що йдуть від різних груп м'язів;

відчуття "радощів руху", усвідомлення і переживання позитивних емоцій від рухової активності;

психо гімнастика на оптимізацію психічних станів:

ознайомлення з різними програмами і техніками саморегуляції психічних станів;

відпрацювання певної програми студентами (її повне виконання під контролем викладача);

3)техніка дихання як засіб саморегуляції:

ознайомлення з різними прийомами, що оптимізують дихання;

ознайомлення з дихальними гімнастиками (гімнастика Стрельнікової);

4)вправи на подолання наслідків гіподинамії:

засвоєння репертуару мікрорухів як засобу підвищення м'язової активності у ситуаціях змушеної нерухомості

відпрацювання прийомів перерозподілу навантажень з втомлених м'язів на інші м'язові групи.

Вправи на фізичне зміцнення й оздоровлення складають нормативний зміст програми, тому на них ми докладно не зупиняємося.

Вищенаведені процедури освоюються і виконуються студентами протягом 1 семестру (на 1 курсі). Поступово по мірі оволодіння первинними прийомами вводяться нові, інтегровані завдання, що містять елементи самоаналізу, творчості, педагогічні дії. Наведемо деякі з них:

Розширення прийомів саморегуляції. Студентам пропонується придумати свої вправи і програми аутотренінгу на підвищення здатності до саморегуляції.

Виконання педагогічних дій. Студентові пропонується організувати виконання запропонованої ними вправи в групі: провести інструктаж, здійснити педагогічне керування індивідуальними і груповими діями, провести обговорення, підвести підсумки. Після цього здійснюється обговорення по двох аспектах: а) ефективність запропонованої вправи; б) педагогічна доцільність і коректність керування її виконанням.

Самоаналіз ступеня освоєння процедур саморегуляції. Студентам пропонується проаналізувати, наскільки вони опанували прийомами релаксації, керування м'язовим тонусом і емоційно-психічним станом. При цьому вони повинні привести конкретні ситуації життєдіяльності, де ними застосувалися ці прийоми, оцінити ступінь успішності й ефективності рішення відповідної проблеми та реалізації відповідної програми.

- Розробка перспективної індивідуальної програми підвищення здатності до саморегуляції. Кожен студент на підставі проведеного самоаналізу складає план роботи на наступний семестр над підвищенням своєї здатності до саморегуляції.

Блок 2. Фізичні вправи як засіб самодіагностики і особистісного розвитку.

Варто звернути увагу, що більшість вправ, які традиційно задаються студентам для виконання, є результативно орієнтованими, тобто припускають насамперед досягнення якогось визначеного результату. Як відомо, цей результат істотно залежить від рівня фізичної підготовленості тих, кого навчають, тоді як в осіб з ослабленим здоров'ям і невисокими фізичними можливостями часто створюють істотний дискомфорт. Тому в програмі проведеної нами роботи особлива увага приділялася такому інструментуванню фізичних вправ, при якій не результат, сама процедура виконання того або іншого завдання стає головною навчальною подією, виступаючи засобом самопізнання й особистісного розвитку. Тобто відбувається зміщення мети з досягнення результату як основного змісту навчання на процесуальний аспект, формування мотиваційних, процедурних і рефлексивних складових, зорієнтованих на самопізнання.

Основною метою, яка ставитися при роботі в даному напрямі, є визначення індивідуальних особливостей і корекція Я-образа і самооцінки в процесі виконання фізичних вправ.