Сторінка
1
Виховання підростаючих поколінь - це постійна і надзвичайно важлива функція суспільства, складна і різноманітна за своїм змістом. До нього мають бути включені в органічному поєднанні оволодіння знаннями, нормами і правилами поведінки, формування почуттів та переконань, на яких могло б ґрунтуватися ставлення молодої людини до явищ навколишньої дійсності, вироблення умінь і звичок поведінки. Як зауважував Я.А. Коменський, зневага до виховання є кроком до загибелі людей, сімей, держав і всього світу. Ця думка особливо актуальна, коли йдеться про такий важливий напрям у змісті виховної роботи, як екологічне виховання.
Педагогіка розглядає природу як один з основних і надзвичайно важливих засобів впливу на дитину, який слугує її розвитку та вихованню. Саме природа є тим найпершим матеріалом, на основі якого починає формуватись багатогранна особистість. Дуже важливо, щоб уже з перших років життя маленька людина відчувала свою єдність з природою, навчилася черпати з цього цілющого джерела для свого здоров'я — фізичного, духовного, психічного. Систематичне спілкування дошкільнят з природою сприяє вихованню емоційно-позитивного, турботливого ставлення до неї. Діти навчаються бачити красу природи, милуватися нею, розуміти неповторність навколишнього світу. На цій основі виникають патріотичні почуття, зміцнюється прагнення охороняти та примножувати багатства природи.
Спілкування з природою важливе і у розумовому вихованні дітей, адже саме природа — основне джерело знань дошкільника, його сенсорного та інтелектуального розвитку.
Нині особливої актуальності набуло екологічне виховання підростаючого покоління, що привело до надання екологічного спрямування усій роботі з ознайомлення дошкільників з природним довкіллям. Значимість екологічного виховання дітей уже з дошкільних років підкреслюється Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні, котрий визначає екологічну культуру як одну з найперших складових базису особистісної культури дошкільника. У численних дослідженнях (О. Білан, Н. Горопахи, В. Зебзеєвої, Л. Іщенко, Н. Кот, Н. Лисенко, Л. Лупійко, В. Маршицької, С. Ніколаєвої, 3. Плохій, Н. Рижової, Г. Тарасенко та ін.), проведених у останні десятиріччя, уточнено завдання екологічного виховання дошкільнят, визначено зміст та основні форми і методи роботи з дітьми.
Н.К. Крупська в статтях і виступах неодноразово вказувала на екскурсії як засіб розширення знань дошкільників про природу і суспільне життя.
Великого значення екскурсіям надавав В.О. Сухомлинський, вважаючи кожну подорож у природу уроком розвитку розуму, почуттів, моралі.
В методиці ознайомлення з природою екскурсії розглядаються як важлива форма роботи по ознайомленню з природою і широко використовується в практиці роботи дитячих садків.
Особлива цінність екскурсій у природу як специфічної форми проведення заняття в тому, що на екскурсіях діти знайомляться з явищами природи в їх природних взаємозв'язках, з рослинами і тваринами в середовищі їх існування, з перетворюючим впливом людини на природу. Це дає змогу формувати реалістичні уявлення про природу, а також перші елементи матеріалістичного світорозуміння.
Ознайомлення з новими об'єктами на екскурсіях поєднується з розширенням словника, розвитком мови. Чуттєвий досвід, що формується внаслідок дії аналізаторів, тісно пов'язується із словом, що забезпечує зв'язок першої і другої сигнальних систем.
Виходячи з вище сказаного вважаємо, що тема нашої роботи «Екскурсія, як особливий вид занять з дітьми дошкільного віку» є актуальною.
Мета роботи полягає у виявленні та дослідженні особливостей екскурсії, як виду занять та її вплив на формування розвитку дитини дошкільного віку.
Об’єктом цієї роботи є екскурсія, як особливий вид занять.
Предметом є вплив екскурсії на формування і розвиток дитини дошкільного віку.
Відповідно до об’єкта, предмета і мети дослідження, були поставленні наступні завдання:
- проаналізувати психолого-педагогічну літературу з даного питання;
- охарактеризувати вплив екскурсії на розвиток дітей дошкільного віку;
- дослідити зміст і структуру екскурсій у природі;
- виявити освітньо-виховне значення екскурсій в природу;
- висвітлити основні проблеми, що виникають під час проведення екскурсій.
В основу дослідження покладена така гіпотеза: що у формуванні розвитку дитини дошкільного віку важливу роль відіграє екскурсія.
Освітньо-виховне значення екскурсій у природу
З незапам'ятних часів людство цінує природу і бачить у ній не тільки свою годувальницю, але і мудру виховательку і наставницю. Багато великих мислителів і педагогів писали про те, що розвиток дитини в перші роки життя значною мірою залежить від природного оточення. «Природа є одним з могутніх агентів у вихованні людини, — стверджував К. Д. Ушинський — і найретельніше виховання без участі цього агента завжди буде озиватися сухістю, однобічністю, неприємною штучністю .»
Особлива роль в ознайомленні дітей із природою належить екскурсіям, що є однією з організаційних форм навчання в дошкільній установі. Вони дають можливість у природній обстановці ознайомлювати дітей із природними об'єктами і явищами, із сезонними змінами, із працею людей, спрямованою на перетворення навколишнього середовища. Під час екскурсій дошкільники починають пізнавати світ природи у всьому його різноманітті, розвитку, відзначати взаємний зв'язок явищ.
Освітньо - виховне значення екскурсій не раз підкреслювала Н.К. Крупська. На її думку, вони допомагають дітям « .розширити свій обрій шляхом спостереження живої природи, живих людей, їхньої праці, їхніх взаємин».
Високо цінувала екскурсії в природу Є.І. Тихеєва, яка внесла серйозний внесок у розробку методики їхнього проведення. Її основна вимога — зробити зміст екскурсії цікавим для кожної дитини, тому що «точність спостереження і глибина сприйняття пропорційні інтересові ». І далі: «Чим вдаліше була проведена екскурсія, чим більш вона зацікавила і захопила дітей, тим різноманітніше вони будуть надалі реагувати на неї: пригадувати, розпитувати, відбивати бачене і пережите в грі, в образотворчій діяльності».
Спостереження в природних умовах, завдяки яким діти сприймають навколишній світ у всьому багатстві, барвистості, динаміці, сприяють розвиткові допитливості, естетичних і моральних почуттів. Як ефективні прийоми виховання і навчання дітей на екскурсіях Є. О. Фльоріна пропонує давати нескладні самостійні завдання, проводити повторні спостереження з метою більш глибокого диференційованого сприйняття явища природи, учити дітей складати описову розповідь про побачене.
Дослідження радянських учених, виконані в останні роки, переконливо показують, що на екскурсіях створюються сприятливі умови для всебічного розвитку дітей. Ознайомлення дошкільників з навколишнім — перші кроки в пізнанні рідного краю, рідної природи, у вихованні любові до Батьківщини.
Патріотизм — найбільш складне і високе людське почуття. У своїй розвиненій формі патріотизм означає глибоку любов до свого народу, гордість за свою велику Батьківщину, повагу до інших націй. У дітей рано пробуджуються патріотичні почуття. Розуміння Батьківщини у дошкільників своєрідне: воно тісно пов'язане з конкретними уявленнями про те, що їм близьке і дороге, — з любов'ю до батьків, свого дому, навколишньої природи .
Інші реферати на тему «Педагогіка, виховання»:
Методика формування валеологічних знань в системі фізкультурного навчання молодших школярів
Уроки української літератури, їх особливості та класифікація
Специфіка та типи уроку українського народознавства
Формування екологічної культури
Індивідуальний підхід до навчання як засіб підвищення якості знань учнів