Сторінка
3

Екскурсія як вид заняття з дітьми дошкільного віку

Черемшина запашна

З весною розцвіла

І гілки золотисті,

Що кучері, завила

Естетичне сприйняття загострюється і поглиблюється, якщо звертатися до минулого досвіду дітей, спонукувати їх до порівняння, аналізу. Так, навесні можна запропонувати згадати, яким був парк узимку, восени, висловити свою думку про красу природи в різні пори року.

Активне включення розумової діяльності в процес естетичного сприйняття — передумова формування оцінних суджень, у яких виявляються спостережливість дитини, рівень сенсорної культури, мислення. При систематичному ознайомленні з природою діти вже в середній групі починають виділяти ті якості, властивості предметів, явищ (форма, колір, розташування в просторі), що, з їхнього погляду, визначають красу спостережуваного. Так, п'ятирічна дитина помічає: «Навесні небо красиве: синє, а хмари пливуть, як білі кораблі в морі». До кінця дошкільного віку формується узагальнене уявлення про красу рідного краю: «Наш край прикрашає ріка Волга, вона широка і багатоводна»; «Мені подобаються наші сади: коли вони цвітуть, то здаються рожевими островами, і аромат стоїть навколо», — говорить дитина 6 років.

Естетичні враження, що виникають у процесі спілкування з природою, діти відображають у різноманітній діяльності — грі, малюванні, аплікації, слові. Наприклад, після відвідування парку (старша група) проводиться малювання на тему «Наш парк узимку», після прогулянки на луг (середня група) — пропонується зробити аплікації на тему «Лугові квіти».

В.О. Сухомлинський у книзі «Серце віддаю дітям» описує, з яким захопленням старші дошкільники малюють те, що спостерігали на екскурсіях, наводить тексти складених ними оповідань, казок про природу, працю людей на колгоспних полях. Автор зазначає: «І в цих оповіданнях, як самоцвіти, блискали яскраві образи, порівняння». Безсумнівно, що такі заняття розвивають творчість, сприяють тому, що розуміння краси природи стає більш усвідомленим і глибоким.

Під впливом естетичних вражень, знань, які діти здобувають на екскурсіях, істотних змін набуває почуття любові до рідної природи: із простого милування її красою воно переростає в діючу силу. Для формування такого ставлення до навколишнього світу необхідна єдність почуттів, знань, дій. Показником активної любові дошкільника до природи є, насамперед, дбайливе ставлення до її багатств. З перших років життя дитина привчається берегти рослини, — не тільки вирощені людиною, але і дикоростучі, засвоює правила — не ламати гілки кущів і дерев, не виривати з коренем квіти і трави, не затоптувати їх, збирати тільки опале листя, жолуді, шишки і т.д.

Доступна дітям, починаючи із середнього дошкільного віку, турбота про птахів. На прогулянках і екскурсіях вони збирають ягоди калини, горобини, насіння трав (подорожника, лободи, реп'яха), заготовлюючи корм для зимуючих птахів. У холодну пору року стежать за годівницями: очищають їх від снігу, підсипають насіння. Старші дошкільники можуть підгодовувати птахів не тільки на ділянці, але й у саду, що неподалік знаходиться, сквері, лісі.

Діяльна любов до природи має на увазі участь у її перетворенні. Дошкільники під час екскурсій трудяться разом з дорослими, озеленюючи й упорядковуючи своє місто, село. У парку, сквері, саду вони збирають зрізані гілки, сухе листя, підсапують саджанці, допомагають висаджувати розсаду, сіяти газонну траву. У виховному відношенні спільна робота з дорослими дуже цінна. У її процесі складаються сприятливі умови для правильного ставлення до праці, природи, для формування працьовитості, трудових навичок, раціональних прийомів роботи. Діти привчаються добиватися зримих результатів, почувають себе учасниками сьогодення справи.

Благотворно позначаються екскурсії в природу на фізичному розвитку дошкільників. Лікар і педагог Є.А. Аркін писав у свій час, що перебування на повітрі — «найкорисніший, найкращий засіб для зміцнення здоров'я дитини».

Систематично проведені екскурсії в природу сприяють руховій активності, підвищенню працездатності і задоволенню потреби зростаючого організму, що розвивається, у свіжому повітрі, що у свою чергу сприяє збагаченню крові киснем, дуже необхідним для нормального протікання фізіологічних процесів.

Пережиті дошкільниками радість і задоволення від спілкування з природою підвищують життєвий тонус, сприятливо впливають на формування важливих фізичних якостей — спритності і витривалості.

Таким чином, екскурсії в природу є ефективним засобом виховання і навчання, оскільки в їхньому процесі здійснюється гармонійний розвиток усіх сторін особистості дошкільника. У спілкуванні з рідною природою формуються основи матеріалістичного розуміння навколишнього світу, виховуються моральні і естетичні якості, пробуджуються добрі почуття. Виховувати в дітей інтерес і любов до рідної природи — значить ростити її вірного друга, патріота, майбутнього турботливого господаря багатств своєї Батьківщини.

Види, зміст екскурсій у природу, їхня структура

Екскурсії являють собою особливий вид занять по ознайомленню дітей із природою за межами дошкільної установи. Вони проводяться в середній, старшій і підготовчій до школи групах. За змістом їх підрозділяють (умовно) на два види. До першого відносяться екскурсії в ліс, парк, на луг, водойму, до другого — на сільськогосподарські об'єкти: на город, у сад, оранжерею, поле, на скотарню. Під час природознавчих екскурсій діти часто спостерігають працю людей, спрямовану на охорону і перетворення навколишнього середовища. Наприклад, у лісі старші дошкільники не тільки ознайомлюються з рослинним і тваринним світом, але і бачать, як дорослі саджають молоді дерева, як забирають сухостій, підгодовують диких тварин і т.д.

З іншого боку, на сільськогосподарських об'єктах педагог звертає їхню увагу не тільки на працю дорослих, але і на ріст, розвиток рослин (у саду, теплиці), на звички і спосіб життя тварин (на пташнику, звірофермі). Звичайно, у сільській місцевості значно легше вибрати об'єкт для проведення екскурсій. Але й в умовах міста варто вишукувати всі можливості для ознайомлення дошкільників із природою. З цією метою рекомендується використовувати парки, сквери, біостанції, теплиці; ознайомлювати дітей з юннатською роботою, що ведеться в школах певного мікрорайону; організовувати спостереження за озелененням і благоустроєм доріг, вулиць, площ; за допомогою шефів організовувати виїзди за місто.

Зміст екскурсій у природу визначено програмою виховання і навчання в дитячому садку. Відповідно до неї дошкільники повинні засвоїти різнобічні знання про тваринний світ, рослинність, явища неживої природи. У програмі підкреслюється, що в процесі безпосереднього ознайомлення дітей із природою необхідно розвивати в них спостережливість, уміння виявляти найближчі причини явищ, що спостерігаються, робити висновки.

Планування екскурсій здійснюється з урахуванням сезонних змін і місцевих умов. Вихователь повинен забезпечити ознайомлення дітей з найбільш яскравими і цікавими об'єктами рослинного і тваринного світу, сезонними явищами, видами сільськогосподарської праці, характерними для певної місцевості. Урахування краєзнавчого принципу і принципу сезонності при розробці змісту екскурсій забезпечує наочність і повторність сприйняття матеріалу, поступове ускладнення знань відповідно до особливостей дитячого мислення, створює сприятливі умови для розвитку в дошкільників пізнавальних інтересів.