Сторінка
1

Методика навчання іноземним мовам у початкових класах Вальдорфської школи

Однією з найважливіших тенденцій сучасної системи освіти є гуманітаризація освіти, що покликана формувати духовність, культуру особистості, планетарне мислення та цілісну картину світу.

Це є особливо важливим для учнів початкової школи, бо саме у цьому віці закладаються основи світогляду і мислення особистості, формується її моральний фундамент. У даному аспекті мова відіграє особливе значення, бо є універсальної формою існування культури. І діти на уроках іноземних мов, знайомлячись з цінностями культури інших народів, виховуються у дусі відкритості та поваги до людей.

Для оволодіння іноземними мовами найбільш сенситивним вважається старший дошкільний та молодший шкільний вік, бо діти цього віку володіють великими фізичними та пізнавальними можливостями та високою сприйнятливістю до навчання. Вивчення іноземної мови допомагає школярам усвідомити норми літературної вимови, зрозуміти силу та багатство мови, різноманітність існуючих у ній засобів висловлювання думок і почуттів, розвивати творче мислення.

На сучасному етапі розвитку освіти пріоритетними вважаються такі методики викладання іноземних мов, які формують культурні цінності, вміння навчатися самостійно та сприяють розвитку творчих здібностей і самореалізації особистості. З цієї точки зору корисним є використання досвіду шкіл, що на практиці реалізують завдання гуманістичної педагогіки, вирішують проблеми формування ініціативної особистості, здатної навчатися упродовж свого життя.

Одним із прикладів такого підходу до розвитку людини є 85-річний педагогічний досвід вальдорфської школи, створеної Рудольфом Штайнером, яка на намагається розвивати в дитині такі якості, як емоційна зрілість, ініціатива і творчий підхід до справи, здоровий глузд і загострення почуття відповідальності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблема вивчення іноземних мов у молодших класах досліджувалась багатьма вченими, зокрема, О. Арделян, А. Гергель, Т. Довженко, Г. Матюхою, О. Паршиковою, Ю. Сербіною, М. Сухолуцькою, Л. Флатовою, О. Шапкіною та ін. Вальдорфська педагогіка має свої особливості щодо вивчення іноземних мов у початкових класах. Теоретичні та методологічні основи навчання іноземним мовам у вальдорфській школі розроблялись як зарубіжними, так і вітчизняними дослідниками, зокрема О.Іоновою, Н. Морозовою, М. Петровою, М. Росоном, Р. Штайнером, К. Штокмайером, К. Яффке та ін. Але проблема методичних основ навчання іноземним мовам у вальдорфській школі окремо не розглядалась, але є актуальною, бо Штайнер-педагогіка накопичила багатий досвід навчання іноземних мов. Сучасні вітчизняні дослідження (О. Копіца, О. Паршикова та ін.) свідчать, що оптимальне співвідношення практичних завдань раннього навчання іноземних мов визначається домінування завдань формування умінь усномовленнєвої діяльності та акцентуванням фонетичного і лексичного аспектів іншомовного спілкування. Навчання іноземних мов у початковій вальдорфській школі відбувається усно, і важливим аспектом є створення умов для розвитку комунікативних здібностей. Тому для сучасної української школи корисним є розгляд і врахування окремих прийомів та шляхів навчання іноземних мов у молодших класах вальдорфської школи.

Виклад основного матеріалу

З огляду на це метою даної статті є розкриття методики навчання іноземних мов у початковій вальдорфській школі для визначення основних прийомів навчання та перспектив їх використання в сучасних українських школах.

Фундаментом побудови дидактики і методики вальдорфської школи є їхня орієнтація на цілісний всебічний розвиток особистості дитини, реальне пізнання людини та законів її вікового становлення.

Основною особливістю у викладанні іноземних мов у вальдорфській школі є трирічний усний розмовний курс. Починаючи з першого класу, діти вивчають дві іноземні мови. Вибір, які іноземні мови слід вивчати, базується на необхідності місцевої культури і здатності школи гарантувати безперервність її навчання. На матеріалі пісень, віршів, лічилок, танців, ігор відбувається занурення в іноземну мову, її звучання, ритм та накопичення словникового запасу, що скасовує бар’єр під час її використання та породжує зацікавленість. Спираючись на міміку, жести, вчитель доносить до дитини значення окремих слів і загальний зміст мовлення. Знайомлячись з вимовлянням, прозою, поезією іноземної мови, діти не лише вивчають її, але й переймаються красотою та звучністю цієї мови.

Згідно з навчальним планом, з першого по третій класи дитину слід навчати іноземній мові, занурюючи її у стихію мови і не вивчаючи граматики. Не слід перекладати слова іноземної мови на рідну мови, слід створювати ситуації, з яких значення нового слова стає зрозумілим. Працюючи з великими за обсягом текстами, не слід хвилюватися, що вивчене напам’ять сприймається дитиною як набір звуків і буде зрозумілим лише через деякий час.

Вивчаючи іноземну мову усно протягом перших трьох років, дитина несвідомо оволодіває певним словниковим запасом, а також елементарною граматикою. З метою вивчення певних граматичних правил чи явищ вчитель може використовувати ігри та ігрові вправи, які сфокусовані на граматиці. Але вони не повинні стати основним елементом занять. Вальдорфські вчителі свідомо уникають вивчення граматики до четвертого класу, бо систематичне вивчення граматики маленькими учнями може призвести до їх нудьги та неприязні спочатку до уроку, а потім і до мови в цілому.

Пізніше, коли діти вже досягнуть дев’яти років, у них з’являється потреба добре розуміти закони, згідно з якими існують різні речі і світ взагалі. Вони стають зацікавленими у виявленні причин, чому люди говорять саме так, а не інакше. Якщо діти раніше вивчили достатньо матеріалу, то уроки, присвячені граматиці стануть правильним та природнім продовженням.

Слова, які вивчаються усно на уроках, не лишаються у пасивному запасі, а поступово переходять до активного словникового запасу, тобто все, що вивчалося раніше, повторюється та поширюється в нових варіаціях, різноманітних мікродіалогах. Спочатку діти вчаться сприймати, розуміти іноземні слова, і потім – писати і читати їх. До четвертого класу діти вивчають літери у різних ігрових ситуаціях, казках, на малюнках. Часто літери оживають в казках, виводяться із життя казкових героїв, їхніх образів дій, характерів. У четвертому класі діти починають писати і читати вже знайомі їм літери. Тексти, які діти розповідали у перших трьох класах, у четвертому класі пишуться та читаються.

Головним у цьому віці є те, що діти вчаться перед усе в русі та діяльності. Тому важливо, щоб усі вправи на уроках іноземної мови супроводжувались активними діями, жестами, руховою активністю. Коли мова супроводжується рухом, коли акцентується ритм (хлопаючи у долоні чи топаючи ногами), це полегшує дитині запам’ятовування вірша чи пісні.

На уроках іноземної мови у початковій школі поетична мова має пріоритет над прозою – навіть там, де це стосується матеріальних предметів і дій. Радість і натхненні від нової мови пробуджують в дитині такі елементи як ритм, рима та пісня, бо вони звертаються безпосередньо до душі дитини завдяки своїй динамічній природі.