Сторінка
1

Особливості консультування батьків підлітків з питань профілактики педагогічної занедбаності

Однією із складних проблем сучасної школи є проблема антисоціальної поведінки дітей та підлітків. Педагогічна практика стверджує, що серед учнів все більше стає важковиховуваних. Таку категорію дітей класифікують як діти та підлітки з нестандартною поведінкою або педагогічно занедбані.

Для успішної роботи з перевиховання важких учнів вихователю передусім потрібно знати їх позитивні і негативні якості. При цьому, як зазначав С.Л. Рубінштейн, необхідно шукати і достоїнства, хоч би потенційні, ті властивості дитини, які можуть бути перетворені в достоїнства при належному спрямуванні закладених в ній сил. Тільки тоді можна мати повне уявлення про вихованця, намітити конкретну програму його перевиховання, досягти намічених результатів у ході її реалізації.

У процесі вивчення важковиховуваної особистості важливо визначити рівень його готовності до перевиховання. Досвід переконує, що одні з них каються в своїх провинах, гостро переживають своє становище, прагнуть виправитись. Інші також усвідомлюють свої недоліки, але не роблять нічого для того, щоб стати кращими, проявляють пасивність у своєму перевихованні. Ще інші озлоблені на всіх, пройнялись недовір'ям до вчителів та батьків, активно протидіють спрямованим на них виховним впливам. А ще інші затаїлися, зовні слухняні, але внутрішній опір залишився. Знаючи ставлення вихованця до самого себе, до негативних його вчинків, до педагогів і батьків, учнівського колективу і органів його самоврядування, можна правильно будувати процес перевиховання.

У процесі вивчення педагогічно занедбаної особистості виявляють його місце в колективі, взаємини з його членами, ставлення до педагогів і батьків.

Педагогів має цікавити ефективність виховних заходів, що спрямовані на перевиховання важких учнів, їх вплив на його свідомість і поведінку. Важливим є не тільки те, які зміни сталися з особистістю учня і в якій мірі, а й внаслідок впливу якої діяльності вони відбулися і чи відповідають завданням перевиховання.

Вивчення педагогічно занедбаної особистості ускладнюється певними несприятливими умовами: одні з них прагнуть маскувати дійсні мотиви своєї поведінки, інтереси і потреби, в інших важко помітити позитивні якості через надмірно виражені негативні. Тому педагог повинен уміти об'єктивно визначати індивідуальні особливості цієї категорії неповнолітніх.

Об’єкт дослідження – виховний процес в школі та в сім’ї.

Предмет дослідження – подолання педагогічної занедбаності учнів.

Мета дослідження – розглянути основні причини педагогічної занедбаності учнів, а також надання консультацій батькам та необхідність дослідження важких дітей в школі.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

1. Вивчити методичні основи педагогічно занедбаної особистості;

2. Розглянути основні причини, що приводять до виховання важких дітей;

3. дослідити проблеми педагогічно занедбаних учнів в школі;

4. надати консультації батькам підліткам з питань педагогічної занедбаності.

Методи дослідження. Для розв’язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, конкретизація, спостереження, бесіда.

Основні причини, що приводять до виховання педагогічної занедбаності учнів

У педагогічних працях розглянуто широкий спектр проблем, пов'язаних з вихованням підростаючого покоління. Зокрема, це проблема родинного виховання дітей та підлітків, оскільки «сім'я . - це первинний осередок багатогранних, людських відносин - господарських, моральних, духовно-психологічних, естетичних і, звичайно ж, виховних. Однак могутньою виховною та облагороджуючою силою для дітей вона стає тільки тоді, коли батько і мати бачать високу мету свого життя, живуть в ім'я високих цілей, що звеличують їх в очах дитини».

Ці думки суголосні багатьом документам, виробленим світовою громадськістю на захист прав дитини. Наприклад, у проголошеній Генеральною асамблеєю Організації Об'єднаних Націй Декларації прав дитини сказано: «Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, якщо це можливо, рости під опікою й відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості».

На жаль, реформи українського суспільства кінця XX ст. призвели до глибоких і не завжди позитивних змін у життєдіяльності родини. Йдеться насамперед про її соціально-педагогічні й демографічні основи: багато сімей, позбавлених належної державної підтримки, не зуміли адаптуватися до нових реалій. Спостерігається різка диференціація прибутків сімей, масове зубожіння, безробіття серед дорослих. Поглиблюється дезорганізація родинного життя, зростає нестабільність шлюбу, руйнуються усталені морально-етичні норми, традиції. Посилюються конфліктність взаємин між подружжям, батьками і дітьми. Знижується народжуваність, послаблюється роль сім'ї в соціалізації дітей. Невпинно зростають сирітство, безпритульність, педагогічна занедбаність, криміналізація, алкоголізм і наркоманія серед дітей та підлітків.

Однією з головних причин появи педагогічної занедбаності учнів є:

- відсутність наступності в діяльності дитячого садка і батьків, що виховують дитину вдома, і початкової ланки школи;

- відсутність ранньої психолого-педагогічної діагностики відхилень у поведінці;

- несвоєчасне виявлення в дитини як позитивних, так і негативних якостей;

- відсутність захисту і надання допомоги дитині в процесі її розвитку.

Деформація української сім'ї особливо позначилася на її виховній функції: родина багато втратила зі своєї педагогічної системи вихованки підростаючих поколінь катастрофічно збільшується кількість так званих проблемних сімей, де один чи обоє батьків вживають алкоголь, наркотики, схильні до кримінальних дій, асоціальної, аморальної поведінки, жорстокості. Саме з проблемних сімей виходять у світ десятки тисяч важких дітей та підлітків, які з часом можуть стати серйозною загрозою для суспільства. У них немає почуття батьківської домівки, психологічної захищеності в родині, бажання поділитися з рідними своїми радощами або переживаннями, надії бути зрозумілими, пробаченими й підтриманими у важку хвилину.

Фактори, що впливають на формування особистості педагогічної занедбаності школяра. Соціально-психологічні:

а) джерела педагогічної занедбаності тих моральних стосунків, які склались у сім'ї (мікросередовище);

б) ставлення важковиховуваного до навчання, індивідуальнім уроків;

в) низька громадська активність і неблагополучне становище в колективі класу, школи, конфлікти з учнями, вчителями;

г) вплив негативного макросередовища;

д) брак можливостей виявити свої нахили в діяльності, беззмістовне проведення вільного часу.

Ці фактори можна класифікувати як соціальні та біологічні. Провідними є соціальні фактори. Педагогічне занедбані діти в переважній більшості є психічно і фізично здоровими. Провини та порушення дисципліни стали для них звичними, перетворились у норму поведінки.