Сторінка
4

Особливості консультування батьків підлітків з питань профілактики педагогічної занедбаності

Педагогічно занедбані учні найчастіше відзначаються негативним ставленням до читання, безсистемністю в читанні та низькою культурою читацьких інтересів. Ось чому «чим важче дитині, тим більше, здавалося б, непереборних труднощів, на які натрапляє вона в навчанні, тим більше їй треба читати. Читання вчить її мислити, мислення стає стимулом, що пробуджує силу розуму. Книжка й жива думка, пробуджена книжкою, є найсильнішими засобами, які запобігають зубрінню - великому злу, що отуплює розум».

Серед важливих умов створення атмосфери виховуваності дитини взагалі, а особливо важковиховуваної, є виховання успіхом. За справедливим твердженням В.О. Сухомлинського, мажорний тон життя дитини має спиратися не тільки на загальний шкільний клімат, але передусім на її власні успіхи в моральній поведінці, в діяльності. Формувати позитивну особистість у діяльності, зітканій з невдач, неможливо. Лише успіх формує в молодої людини достатню віру і на цій основі - прагнення стати ліпшою.

Окреме місце у вихованні підлітка займає самовиховання. Адже людина не може бути тільки об'єктом виховання. Міцним фундаментом називав самовиховання Василь Олександрович. Ніхто не зможе виховати людину, якщо вона сама себе не виховує. «Це той найтонший вузол усіх пристрастей і дум людських, в якому доторкаються й сплітаються обов'язок і дисципліна, вимогливість до себе і совість, радість буття і непримиренність до зла, почуття власної гідності і справжня людська велич».

Оскільки поява важких дітей і підлітків є наслідком цілого комплексу причин, то загальна стратегія виховного впливу повинна поширюватися на всі його суб'єкти: сім'ю, навчальний заклад, найближче оточення. Однак у сучасних умовах лише навчальний заклад здатний компенсувати вади сімейного виховання: «Звичайно ж, є важкі, дуже важкі сім'ї. Але я працював у школі не один десяток років, не зустрічав батьків невиправних, не зустрічав людей, у душі яких не залишилося б доброї іскри. Перетворити цю іскру в яскравий смолоскип - ось у чому болісно важке, але благородне завдання педагогів».

Виховання в навчальному закладі важких підлітків реалізується в трьох основних видах діяльності: навчальній, громадське корисній, трудовій.

Не треба забувати, писав В. О. Сухомлинський, що «звичайні методи і прийоми виховання, які дають добрі результати з основною масою дітей, до важких дітей застосовувати марно, треба шукати якісь інші, особливі методи і прийоми виховання».

Що ж це за методи і прийоми?

«Найважливіше . зміцнювати у дитини віру в свої сили і терпляче чекати того моменту, коли відбудеться хоча б маленьке зрушення в її розумовій праці . Від успіху до успіху - в цьому й полягає розумове виховання важкої дитини».

Якою б запущеною не була дитина, школа мусить поставити її на шлях громадянського, трудового, духовного життя. «Наша висока місія полягає в тому, щоб кожен вихованець обрав той життєвий шлях, ту спеціальність, яка давала б йому не тільки хліб насущний, а й радість буття, почуття власної гідності», - писав видатний педагог.

Для нормального розвитку людини важливо також пробуджувати, розвивати в дитині цікавість, допитливість, бажання знати, подив перед таємницями природи, перед красою навколишнього світу.

У вихованні важливо, щоб «людина уже в роки дитинства збагнула істину: тільки праця творить честь, гідність особистості; в праці людина виражає себе в колективі, праця дає моральне право судити про інших людей».

Аналіз педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського, присвяченої висвітленню поглядів на проблему виховання важких дітей та підлітків, дає можливість сформулювати головні настанови для роботи з ними:

створення для важких дітей та підлітків атмосфери доброзичливості, любові, розуміння, співчуття;

сприйняття важкого підлітка таким, яким він є, сприяння розвитку в нього всього найліпшого;

побудова стосунків з важкими дітьми та підлітками на основі глибокої поваги й високої вимогливості до них;

створення системи педагогічне доцільних дій, які дадуть можливість вивести педагогічне занедбаних дітей з пасивного стану та прилучити їх до активної діяльності життя в колективі;

переконання батьків важких дітей та підлітків у потребі корекції та зміни своєї поведінки, свого життя.

Лише додержуючись згаданих настанов, творчо використовуючи невичерпне джерело педагогічної майстерності великого педагога можна домогтися успіхів у вихованні та перевихованні важких дітей та підлітків.

Дослідження проблеми педагогічної занедбаності дітей

Система роботи школи з педагогічно занедбаними учнями повинна поєднуватися із системою національного виховання і передбачати цілеспрямовану, планову, взаємопов'язану, керовану діяльність складових її частин від директора до бібліотеки й медперсоналу.

Основна виконавча ланка в цій системі - класні керівники. Важливо, щоб у цій роботі забезпечувалася наполегливість з 1-го по 11-й класи, що сприятиме глибшому вивченню особистості, а отже, і добору найефективніших засобів впливу. педагогічний занедбаність школа сім'я

Класні керівники повинні вивчати та обліковувати важковиховуваних дітей. На кожного важковиховуваного класний керівник заводить спеціальний щоденник спостережень, до якого записує насамперед соціально-психологічну характеристику учня. Уній він відмічає причини виникнення важковиховуваності, у чому вони проявляються, виділяє позитивні та негативні якості особистості, особливості сімейного виховання; намічає засоби виховного впливу на учня, контролю ефективності заходів. Раз на півріччя робиться висновок про досягнуті результати виховної роботи й намічається план подальшої роботи з кожним із таких учнів.

До обов'язків класного керівника входить вивчення інтересів, здібностей, нахилів важковиховуваних учнів і залучення їх до роботи в гуртках, спортивних секціях як у школі, так і в позашкільних закладах.

Робота із батьківським комітетом класу, з сім'ями важковиховуваних учнів, неблагонадійними родинами повинна бути спрямована на підвищення їх педагогічних знань, на надання конкретної індивідуальної методичної допомоги.

У роботі методичних об'єднань вчителів слід приділяти увагу й питанням подолання чи запобігання неслухняності школярів, зокрема: як працювати над усуненням прогалин у знаннях учнів; як розвивати їхнє мислення, увагу, пам'ять; як формувати у відстаючих учнів навички раціонального ставлення до організації навчальної праці, індивідуальний підхід до слабо-встигаючих у процесі навчальне-виховної роботи.

За сучасних складних соціальне-економічних умов велика увага приділяється превентивному вихованню. Це заходи, спрямовані на вдосконалення способу життя без порушень норм моралі, що сприяє збереженню здоров'я та життя дітей, виявлення негативних змін у поведінці дітей, вивчення причин і умов, що передують скоєнню злочину, попередження їх у подальшому, організацію змістовного дозвілля, надання допомоги в самовихованні дітям, схильним до порушень.

Разом з тим передбачається формування правової свідомості, переконань, почуттів, що регулюють поведінку: законність обраної мети, справедливість, протидія порушникам, підвищення правової культури, формування здорового способу життя, попередження асоціальних проявів, профілактика вживання наркотичних речовин.