Сторінка
6

Особливості консультування батьків підлітків з питань профілактики педагогічної занедбаності

Етапи роботи з батьками

На кожному з етапів консультаційного процесу (підготовки до консультації, першого сеансу, діагностики розвитку, заключній розмови з батьками – видачі інформації, етапі прийняття сім'єю рішень) психолог повинен керуватися специфічною для цього етапу структурою психологічної корекції, властивими цього етапу методами і прийомами психологічної роботи з родиною.

Розглянемо етапи й особливо роботи психолога-консультанта, які він може використовувати у роботі з батьками з причин педагогічної занедбаності підлітків.

Перший етап (Підготовка до консультації. Перший контакти з сім'єю)

Незалежно від цього, викликані були батьки до спеціаліста чи прийшли самі, характер першого контакту має особливе значення. Запис приймання здійснюється або за телефону, або за особистій зустрічі постраждалого учасника сім'ї з психологом. Батькам повідомляють, яка інформація чи документи необхідні, і навіть узгодять із ним дату та палестинці час консультації. Бажано, щоб у народних обранців батьки могли поставити свої запитання й одержати коментарі щодо гаданої консультації. Це дозволяє внести деяку ясність у тому очікування. Довіреність відносинам можуть також сприяти деякі довідкові інформацію про фахівцях, прізвище і регалії консультанта, до якого записані, тощо.

Психолог, зі свого боку, зможе з першого контакті дізнатися про соціально-побутової ситуації у сім'ї, її складі - й структурі, іменах іотчествах її. Така інформація значною мірою мимоволі викликає повагу батьків, підвищує ефективність консультування починаючи вже із перших його етапів.

Другий етап (Сеанс консультації.)

Сеанс консультації є моментом, у якому відбувається безперервний зустрічний потік інформації від батьків консультанта.

Ефективність проведення цього сеансу великою мірою залежить від можливостей та навичок фахівців, провідних прийом. У це ті здібності, які створюють довіру і полегшують спілкування з батьками, емпатійне співчуття, розуміння, повагу, позитивне ставлення, щирість і конкретність. У першому ряду з названими вище стоять виявлення й розуміння переживань батьків, і навіть, що в разі важливо, здатність донести її до членів сім'ї розуміння їх переживань. Позитивне ставлення – це здатність консультанта висловити повагу та визнання права на наявність які висловлюються почуттів, право самим приймати рішення.

Особливістю консультаційної роботи психолога освіти у цій ситуації і те, що з консультуванням батьків він має оцінювати характер труднощів і рівень актуального розвитку. Адже батьки прийшли на консультацію насамперед, щоб отримати, що зі своїми дитиною. І відстрочити ні консультацію, ні, тим паче, діагностику і аналіз стану дитини неможливо. Обидва ці процесу накладаються між собою й іноді роботи з батьками, бачачи їхній стан, доводиться задовго перед тим, як проведена поглиблена діагностика, і можна щось певне сказати про стан дитини.

Однією з важливих компонентів психотерапевтичної на цьому етапі є спроможність до конфронтації. Консультант повинен вказувати батькам на непослідовність у тому сприйнятті, системі і т.п. Тоді як спроможність до емпатійного співчуття пов'язані з початковими кроками консультування, конфронтація йде далі – вона показує клієнтам те, що консультант відзначив існування й усвідомив суперечливість. Тут слід запровадити такий важливий для консультування поняття, як фази комунікації.

Консультант повинен взаємодіяти із сім'єю певної послідовності, не пропускаючи і применшуючи значення кожної фази (етапу), причому кожному етапі спілкування батьки мають самі визначати свої страхи і справдилися побоювання, усвідомлювати свій погляд цю ситуацію.

а) Спочатку необхідно виявити рівень розуміння батьками характеру труднощів дитину і рівень адаптації сім'ї, крім цьому. Це має бути виявлено доти, як почнуть ставити консультанту питання. У разі, якщо що неспроможні висловлюватися чітко, консультанту необхідно самому запитувати, демонструючи впевненість, що вона розуміє і поділяє ярмо побоювання.

б) Внесення ясності в факти. Аналізуючи цей етап (фазі) батьки висвітлюють факти сімейному житті та розвитку дитини (нехай навіть у вигляді сімейного «міфотворчості»). Ці факти аналізуються консультантом і як накопичуються, щоб потім переконати батьків. Важливим моментом цього етапу є й роз'яснення батькам необхідності такої роботи (такого оповідання), що їх старанно обмірковувати те, що говорять про дитині.

в) Інформування сім'ї консультантом. Аналізуючи цей етап відбувається передача інформації сім'ї, а й перевірка те, що як і усвідомили батьки на попередніх фазах (зустрічний потік інформації). Не можна подавати інформацію, не заручившись тому, що батьки зрозуміли позицію консультанта, його погляд на проблеми сім'ї.

Зворотний зв'язок від консультанта сім'ї включає спостереження вербальними і невербальними реакціями, контроль емоцій, копірування небажаних реакцій.

Слід зазначити, що все структура процесу консультування – етапи і з ними фази комунікації – перебувають у тісного зв'язку з динамікою емоційного стану батьків, соціально-психологічної адаптації сім'ї у цілому.

Залежно від виразності і тривалості тій чи іншій фази емоційного стану батьків повинна змінюватися і тривалість етапів і фаз комунікації. Так, фаза інформування сім'ї, зазвичай, проходить перед етапом прийняття рішень, але міцно пов'язана зі станом батьків. Усе це, зазвичай, посідає четверту фазу стану, коли батьків в стані найадекватніше сприймати цю інформацію, хоч у випадках передача повної інформації можлива вже в третій фазі психодинамики сім'ї. Це є дієвою стимуляцією для виходу матері з депресивного стану. У такій ситуації залежить від кваліфікації фахівця, її спроможність оцінити й правильно побудувати процес консультування.

Третій етап. (Етап прийняття рішень)

Це основний етап всього консультування. Наскільки адекватно ухвалено рішення, наскільки вона осмислене сім'єю і, як батьки слідувати то подальшому, визначає ефективність консультування загалом. Необхідно, аби батьки надмірно зрозуміли, що це рішення стимулюватиме їхнє життя, що доведеться жити, спираючись своє власне рішення. Їх думка (поки що лише декларована) мусить бути інтегрована до концепції почуття відповідальності.

Консультант часто виявляється у числі небагатьох людей, якому батьки можуть відкритися, і єдиним, хто може вплинути на той час з їхньої нереалістичні фантазії. Звичайна практика поведінки фахівця, яка полягає у цьому, що батькам просто повідомляється, що вона нічого не зробили такого, що має викликати відчуття провини, відсутність коментарю про пережитих ними почуттях, або розмова у тому, що, аналогічні, часто відчувають провину за наявності проблемного дитини, часто виявляється неконструктивної.

Отже, початкова стратегія консультанта, яка веде до зменшення відчуття провини чи сорому, – це допомогу батькам у вільному вираженні свою думку стосовно тієї проблеми, що спричинилася їх у консультацію.

Втручання консультанта у цей етап визнання чи взагалі перепустку в роботі призводить до зниження ефективності наступних втручань. Часто так може бути, що консультант, використовуючи жодну з наявних у його арсенал тактильності у різних закладів освіти показала, що такі методи лікування й прийоми корекційної роботи з батьками застосовні до різним ситуацій консультування батьків із дітьми з різними видами відхилення розвитку. У цьому повнота використання даних підходів визначається лише особливостями суб'єктивного сприйняття батьками своїх дітей.