Сторінка
5

Особливості консультування батьків підлітків з питань профілактики педагогічної занедбаності

Так виховний процес важких дітей в межах школи має здійснюватися наступним чином:

- Директор школи вивчає особливості контингенту учнів школи, причини важковиховуваності, передовий досвід роботи з цими учнями, визначає шляхи вдосконалення роботи з ними та їх сім'ями.

- Заступник директора з виховної роботи планує виховну роботу з важковиховуваними, неблагонадійними сім'ями, координує та узгоджує план роботи школи у цьому напряму з планами роботи класних керівників.

- Класні керівники виявляють та вивчають Інтереси, здібності, нахили важковиховуваних учнів, залучають їх до позакласної, позашкільної діяльності.

- Психолог здійснює психологічну профілактику та корекцію відхилень у поведінці неповнолітніх.

- Вихователь надають індивідуальну допомогу з метою ліквідації прогалин у знаннях.

- Педагог-організатор залучає до роботи в гуртках, секціях, клубах, товариствах за інтересами (у школі, позашкільних закладах, за місцем проживання).

- Органи учнівського самоврядування залучають важковиховуваних учнів до різних видів суспільне корисної діяльності, виконання доручень, надають їм шефську допомогу.

- Батьківський комітет школи співпрацює з педагогічним колективом в організації педагогічного всеобучу батьків, заслуховує на своїх засіданнях важковиховуваних та їх батьків.

- Бібліотекар планує розвиток читацьких інтересів важковиховуваних.

- Медичний персонал дає педагогам відомості про стан здоров'я, попереджує про нервово-психічні порушення у неповнолітніх.

Загальноосвітня школа дуже непривітна до дітей, які «псують» шкільні показники низькими оцінками, поведінкою, невмінням спілкуватися, небажанням брати активну участь у масових заходах. Що тільки не робили з такими дітьми: влаштовували всезагальні приниження, виносили догани, намагалися залучити батьків до перевиховання і, зрештою, створювали для них спеціальні класи. Але жодна з цих спроб перевиховання не була результативною. Занурення в себе, агресія, невпевненість у собі, гальмування саморозвитку - ось до чого призводили подібні дії.

Ясна річ, потрібні радикальні, нестандартні підходи в роботі з цими дітьми, і звісно, неймовірні зусилля й талант педагогів. Але передусім - любов до дітей та до своєї професії.

Звичайно необхідно зламати існуючі стереотипи ставлення до таких дітей та почати працювати по-новому. Щоразу на початку уроку вчитель повинен цікавилася настроєм дітей, їхніми інтересами, тим, що вони хотіли б зробити на уроці. А після уроку в кожного запитувати, що не вдалося зробити, чому, цікавитися, на якому етапі дитина зупинилася.

Щоб підвищити ефективність роботи з дітьми, потрібно залучити до виховного процесу батьків. Це не просто, позаяк вони, як правило, не дуже хочуть йти назустріч школі. На батьківських зборах збирається половина, а то й менше, батьків.

Тож вчитель повинен сам до них іти. Під час зустрічі з батьками вчитель приділяє багато часу розмові, необхідно бути обережним, щоб їх нічим не образити. Потрібно обговорювати проблеми, які їх хвилюють, що вони хочуть змінити, чим допомогти своїй дитині. Починати діяти треба з незначних кроків. Приміром, домовлятися з батьками, що вони не забуватимуть щоранку будити дитину до школи, годуватимуть її, увечері ненав'язливе цікавитимуться шкільними справами.

Тоді батьки починають розуміти свою значущість, що вчителі є зацікавленими в успішному розвиткові дитини. Вони усвідомили, що можуть значно більше допомогти своїй дитині, що вона в них не така вже й погана. І настає час, коли батьки самі йдуть до школи.

Дуже важливо, щоб батьки самостійно заговорили про проблеми дітей, школи, щоб почали радитись одне з одним, ділитися досвідом, доповнювати виступи інших.

Така робота засвідчила помітну зміну ставлення не лише батьків, а й дітей до школи. Таким чином, робота школи і вчителя, зокрема, полягає в тому, щоб допомогти дитині стати успішною. Усі батьки зацікавлені в успіху дитини, їм тільки слід підказати, як це зробити, при цьому не закликаючи та не повчаючи. Роль учителя у цьому процесі - співпраця з дітьми та батьками.

Консультування батьків з питань педагогічної занедбаності підлітків

Що стосується консультативної роботи психолога з батьками треба сказати, що вона будується на особливої моделей поведінки батьків та його стосунків з фахівцями.

Основний особливістю такої роботи і те, що у вона найчастіше психолог зіштовхується непросто з несформованим запитом допоможе, і з вкрай негативним ставленням і процедури стосунків з фахівцем, й почасти до нього самого. Це одна із наймогутніших чинників бажання приховати від оточуючих події з дитиною (що визначає конфіденційну спрямованість консультування).

Іншим є абсолютну байдужість батьків проблемам дитину і ігнорування та тіла проблем, й рекомендацій фахівців. Почасти таку поведінку пояснюється соціоекономічними і культурними особливостями сімей, дітей із яких навчаються у системі спеціальної освіти. Багато людей із цих сімей – це з маргінальних верств населення, погано матеріально забезпечені. У сучасному ситуації цього робити безробітні або працюючі на мало оплачуваній, непостійних робочих місць – займаються мало кваліфікованою працею. Великий відсоток алкоголь залежних членів сімей. Ці та багато інших чинників визначають, зазвичай, низький соціокультурний рівень, що, природно, віддзеркалюється в взаємовідносинах сім'ї з освітнім установою, зі спеціалістами, визначає специфіку процесу психологічного консультування.

Робота психолога такій ситуації вимагає від нього спеціальних технологій взаємодії із родиною та володіння адекватними методами впливу, психотерапевтичного прийому.

Психологічний консультування – робота безпосередньо з людьми, спрямовану рішення різноманітних психологічних проблем, що з труднощами в міжособистісні стосунки, де основним засобом впливу є належним чином організована розмова (Ю.Е. Альошина).

Основна мета психологічного консультування: Створення умов, у яких можливо досягнення клієнтом переосмислення власної життєвої ситуації, створення нової екзистенціальної позиції, здібності усвідомити неконструктивні способи поведінки й виробити нові психосоціальні вміння, слід розглядати консультативну діяльність як особистий процес, орієнтований виключно на окремого індивіда (сім'ю).

Завдання психологічного консультування:

1. Своєчасне первинне виділення дітей із різними відхиленнями і порушеннями психічного розвитку, спрямування їх до фахівців.

2. Попередження вторинних психологічних ускладнень в дітей із ослабленим соматичним чи нервово-психічним здоров'ям, консультації з психогенні і психопрофілактичні.

3. Упорядкування рекомендацій по психолого-педагогічної корекції труднощів навчання, виховання і спілкування в вчителів та батьків.

4. Упорядкування рекомендацій виховання дітей у сім'ї.

5. Коррекционная робота у спеціальних групах з дітьми, батьками, педагогами. Психологічний просвітництво.

Суть психологічного консультування у тому, що психолог, користуючись професійними науковими знаннями, створює умови іншому людини, у яких той переживає нові можливості у розв'язанні власних психологічних завдань (Г.С. Абрамова).